Постановление суда № 70972228, 30.11.2017, Верховный Суд Украины (действовал до 15.12.2017)

У Х В А Л А

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Сімоненко В.М., Гуменюка В.І., Романюка Я.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12 липня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю «Вінницяметалопостач», Вінницької міської ради про визнання припиненим договору оренди в частині окремих земельних ділянок та визнання недійсним договору суборенди,

встановила:

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 4 листопада 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково: припинено з 20 грудня 2013 року право користування Товариства з додатковою відповідальністю «Вінницяметалопостач» (далі - ТзДВ «Вінницяметалопостач») двома земельними ділянками загальними площами 0, 1611 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та 0,4792 га, кадастровий номер НОМЕР_2, відповідно шляхом припинення договору оренди земельної ділянки від 4 лютого 2005 року в частині спірних земельних ділянок, укладеного між Вінницькою міською радою та Відкритим акціонерним товариством «Вінницяметалопостач». В задоволенні позову про визнання недійсним договору суборенди від 1 червня 2014 року, укладеного між ТДВ «Вінницяметалопостач» та ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 9 лютого 2017 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 4 листопада 2016 року в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено нове рішення, яким в цій частині відмовлено в задоволенні позову. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Апеляційного суду Вінницької області від 9 лютого 2017 року залишено без змін.

11 жовтня 2017 року ОСОБА_4 звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статей 7, 31 Закону України «Про оренду землі».

На підтвердження зазначеної підстави заявниця надала судові рішення Вищого господарського суду України від 1 березня 2017 року, від 9 липня, 23 вересня та 20 жовтня 2015 року й Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня 2016 року, в яких, на її думку, зазначені норми матеріального права застосовані по-іншому.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився й суд касаційної інстанції, встановивши відсутність між сторонами спору та виходячи з відсутності порушення прав позивачки на оформлення права оренди виділених земельних ділянок з огляду на її зобов'язання відшкодувати витрати продавця на оренду цих земельних ділянок, зазначених в договорі купівлі-продажу та враховуючи відсутність її дій, встановлених законодавством для оформлення за нею права оренди у передбаченому законодавством порядку, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_4

У наданій для порівняння постанові Вищого господарського суду України від 23 вересня 2015 року, суд касаційної інстанції задовольнив позовні вимоги про припинення права користування земельною ділянкою, шляхом припинення повністю договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою і публічним акціонерним товариством «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології» з огляду на те, що у орендаря в користуванні якого перебуває земельна ділянка не залишилось у власності нерухомого майна розташованого на цій земельній ділянці.

Отже, в наданих заявницею для порівняння постанові Вищого господарського суду України від 23 вересня 2015 року, та в судовому рішення про перегляд якого подано заяву, наявні різні фактичні обставини у справах.

У постанові Вищого господарського суду України від 1 березня 2017 року, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову про розірвання договору оренди земельної ділянки з огляду на те, що договір оренди земельної ділянки у зв'язку з набуттям іншою особою права власності на нерухоме майно, розташованого на ній, припиняється для попереднього орендаря.

Відтак, у наданій для порівняння постанові Вищого господарського суду України від 1 березня 2017 року, та в судовому рішення про перегляд якого подано заяву наявні інші підстави позову та зміст позовних вимог.

Надана для порівняння ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня 2016 року в справі про поділ земельної ділянки й житлового будинку, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, припинення права власності та зобов'язання вчинити певні дії не може бути прикладом для порівняння із судовим рішенням про перегляд якого подано заяву, оскільки вона ухвалена у справах з іншим предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог, ніж у справі, яку просить переглянути заявниця.

Також, не можуть бути прикладами неоднакового застосування норм матеріального права надані для порівняння постанови Вищого господарського суду України від 9 липня та 20 жовтня 2015 року, оскільки суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справи на новий розгляд з підстав порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та що позбавляє Верховний Суд України можливості надавати оцінку застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

ухвалила:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю «Вінницяметалопостач», Вінницької міської ради про визнання припиненим договору оренди в частині окремих земельних ділянок та визнання недійсним договору суборенди за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12 липня 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Сімоненко

В.І. Гуменюк

Я.М. Романюк