№ 69623672, 09.10.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 жовтня 2017 р. справа № 802/1501/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Медвідь І.О.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача:ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення

в с т а н о в и в :

04.09.2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Укртраснбезпеки у Вінницькій області (далі - Управління Укртраснбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Зазначав, що 31 липня 2017 року Актом АВ №030597 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, державним інспектором відділу державного контролю зафіксовано порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг з перевезення пасажирів по маршруту Вінниця - Літин без оформлення документів, перелік яких наведено у статті 39 Закону, а саме без договору обов'язкового особистого страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті. При цьому, водій транспортного засобу Богдан А-092, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 у своїх поясненнях зазначив, що договір обов'язкового особистого страхування знаходиться у власника транспортного засобу. Усі передбачені законом документи ОСОБА_4 було пред'явлено інспектору.

Постановою заступника начальника управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області від 22 серпня 2017 року №0030571 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф на суму 1700 грн., за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність, за яке передбачена абз. 3 част. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

З огляду на викладене, позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, прийняту з порушенням норм матеріального права, з огляду на відсутність обставин, які слугували підставою для її винесення, а відтак, вона підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення адміністративного позову. Зазначав, що поліс особистого страхування водія має знаходитись у водія під здійснення автомобільних перевезень.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд встановив наступне.

На підставі направлення на перевірку №027395 від 31.07.2017 року, старшими інспекторами Укртрансінспекції у Вінницькій області Баранчуком О.І., Кравчуком О.І., за місцем перевірки: вул. Хмельницьке шосе, 107, м. Вінниця, Вінницька область, 03.08.2017 року проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, транспортного засобу Богдан А-092, номерний знак НОМЕР_1, серія і номер свідоцтва про реєстрацію т/т ДХХ №033454, водій ОСОБА_4, що належить ОСОБА_3

За результатами перевірки складено Акт АВ030597 від 03.08.2017 року, у якому зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 вказаного Закону, а саме ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону, надання послуг з перевезення пасажирів по маршруту Вінниця - Літин без оформлених документів перелік яких визначений ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», без договору обовязкового особистого страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті.

З пояснень наданих водієм ОСОБА_4 про причини порушень, зафіксованих у Акті перевірки АВ030597 від 03.08.2017 року, слідує, що договір обов'язкового особистого страхування знаходиться у власника транспортного засобу.

На підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом АВ030597 від 03.08.2017 року, відповідачем винесено постанову серії АВ №0030571 від 22.08.2017 року про застосування адміністративного-господарського штрафу у сумі 1700 грн. до ОСОБА_3, за порушення ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 вказаного Закону.

Також судом встановлено, що 19.04.2017 року укладено договір обовязкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті №5110/100/009464 відповідно до якого страхувальник ФОП ОСОБА_3 застрахував у страховика ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» ОСОБА_4

Не погоджуючись із постановою відповідача серії АВ №0030571 від 22.08.2017 року, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про автомобільний транспорт", зі змінами та доповненнями, (далі - Закон №2344-III) законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, Законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Статтею 1 Закону "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

В силу статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 60 вказаного Закону встановлена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено у судовому засіданні транспортний засіб марки Богдан А-092, номерний знак НОМЕР_1, серія і номер свідоцтва про реєстрацію т/т ДХХ №033454 належить ОСОБА_3 При цьому, ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ОСОБА_3, зокрема являється водієм автотранспортного засобу, що здійснював автомобільне перевезення.

Відповідачем не заперечується, що під час проведення перевірки результатом якої стало винесення оскаржуваної постанови, водієм ОСОБА_4 було предявлено документи перелік яких визначено в статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема документи для регулярних пасажирських перевезень для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень).

Стосовно договору обов'язкового особистого страхування водія ОСОБА_4 транспортного засобу від нещасних випадків на транспорті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 19.04.2017 року ФОП ОСОБА_3 з ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» укладено договір обовязкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті №5110/100/009464, згідно якого застрахованим є ОСОБА_4 (м. Вінниця, вул. П. Морозова, 21/95, 21.05.1961 р.н.). Строк дії договору до 19.04.2018 року (а.с. 6).

Згідно положень статті 7 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 року №85/96-ВР, особисте страхування від нещасних випадків на транспорті віднесено до обов'язкового страхування.

Порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, в тому числі водіїв автомобільного транспорту та працівників транспортних підприємств незалежно від форм власності визначається Положенням про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 року №959 (далі Положення №959).

За змістом п.1 Положення №959 суб'єктами, які підлягають обов'язковому особистому страхуванню від нещасних випадків на транспорті є, зокрема, працівники транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях (далі - водії), а саме: водії автомобільного, електротранспорту: машиністів і помічників машиністів поїздів (електровозів, тепловозів, дизель-поїздів).

Пунктом 4 Положення №959 зазначено, що страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховиком договори страхування.

Разом з тим, Закон України "Про страхування" (із змінами та доповненнями) регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, про що зазначено в преамбулі цього Закону.

Статтею 16 вказаного Закону визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про страхування", факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

З урахуванням викладеного, а також приписів ч.1 ст.2, ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", суд приходить до висновку, що договір обов'язкового особистого страхування водія транспортного засобу від нещасних випадків на транспорті не є документом, на підставі якого виконуються регулярні пасажирські перевезення у розумінні статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема документом для регулярних пасажирських перевезень для водія автобуса.

Окрім цього, варто зазначити, що згідно положень статті 35 Закону України «Про страхування», державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.

Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Уповноваженим органом та його органами на місцях.

З викладеного слідує, що чинне законодавство України не наділяє Державну службу України з безпеки на транспорті функціями державного контролю у сфері страхової діяльності. Крім того, суд зауважує, що на момент проведення перевірки договір особистого страхування водія ОСОБА_4 був оформлений та наявний у власника транспортного засобу ОСОБА_3

Під час розгляду даної адміністративної справи, представником відповідача пояснення щодо наведення положення конкретного нормативно-правового акту, що передбачає обов'язок водія мати під час здійснення перевезення страховий поліс особистого страхування, суду не надано.

У відповідності до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Згідно ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пункт перший частини третьої цієї ж статті визначає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно платіжного доручення від 04.09.2017 року, позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви до Вінницького окружного адміністративного суду у розмірі 640 грн.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ, визначає Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Відповідно до статті першої цього Закону визначено, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - субєктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Представником ОСОБА_3 подано до суду Акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 28.09.2017 року відповідного до Договору №37/2017 від 19.09.2017 року про надання юридичних послуг, згідно якого клієнту надані юридичні послуги на загальну суму 2273,60 грн. При цьому вказав, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1624 грн.

Однак суд зауважує, що згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», установлено, що прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становить 1600 грн.

З огляду на що, суд приходить до висновку, що позивачем невірно обраховано суму витрат на правову допомогу у розмірі 2273,60 грн., оскільки з урахуванням розміру прожиткового мінімуму на одну особу для працездатних осіб з 1 січня 2017 року (1600 грн.) та переліком виконаних дій та фактично витраченого часу адвокатом (3 год. 30 хв.), згідно поданого Акту приймання-передачі наданих юридичних послуг від 28.09.2017 року, сума витрат на правову допомогу складає 2240 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області №0030571 від 22.08.2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (вул. Гагаріна, 85, с. Некрасове, Вінницький район, Вінницька область, ідентифікаційний код НОМЕР_2, 19.03.1975 р.н.), судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 39816845) у сумі 2880 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят гривень).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дончик Віталій Володимирович