Решение № 6908097, 24.11.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2009 р. Справа № 17/296/09

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Колесниковій В.В.,

з участю представників сторін:

від позивача Карпенко О.В., довіреність № 2325 від 28.09.09р.;

від відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/296/09

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський

глиноземний завод”, 54051, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 471,

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

Про: стягнення у сумі 2 652 грн. 23 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод” (надалі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2, (надалі - відповідач) про стягнення у сумі 2 652 грн. 23 коп.

При цьому позивач обгрунтовує свої позовні вимоги наступним:

Згідно із договором № 367 - У від 01.10.2008р. (надалі - Договір) котельною позивача надавались послуги відповідачу для централізованого опалення та гарячого водопостачання в приміщення аптеки, розташованої в житловому будинку по вул. Артема, 32 - Б, вартість яких відповідач зобов'язався сплачувати.

Виконуючи договірні зобов'язання, відповідачу в період з січня 2008р. по квітень 2009р. відпущено 5,26 Гкал теплової енергії на загальну суму 2458 грн. 10 коп.

Згідно п. 6.3. Договору споживач повинен проводити розрахунок за спожиту теплоенергію до 10 числа місяця, слідуючого за розрахунковим. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Щомісяця відповідачу надавались для підписання Акти виконаних робіт по відпуску теплової енергії із зазначенням періоду, в якому надавались послуги, кількості спожитої теплової енергії, її ціни та вартості.

Факт отримання теплової енергії, її кількість та вартість засвідчені відповідачем шляхом підпису та проставлення печатки на актах: Акт № 1280371463 від 31.01.2009р. (2,41Гкал), Акт № 1280390814 від 28.02.2009р. (1,81Гкал), Акт № 1280399671 від 31.03.2009р. (0,9Гкал) та Акт № 1280411412 від 30.04.2009р.(0,14Гкал).

Згідно з тарифами та кількістю відпущеної теплоенергії відповідачу були надані (разом з Актами) рахунки для оплати на загальну суму 2458 грн. 10 коп., відповідно: № 1280371463 від 31.01.2009р., № 1280390814 від 28.02.2009р., № 1280399671 від 31.03.2009р. та № 1280411412 від 30.04.2009р.

Але спожита теплова енергія відповідачем не оплачена, отже заборгованість складає 2458 грн. 10 коп.

Згідно з п. 2 Додаткової угоди № 1 до Договору строк дії договору припинено з 27.04.2009р., і споживач зобов'язався оплатити спожиту теплову енергію не пізніше 20.05.2009р., а тому з 21.05.2009р. почалося прострочення відповідачем виконання зобов'язання по оплаті 2458 грн. 10 коп.

З метою досудового врегулювання спору відповідачу 24.06.2009р. була направлена претензія № 14, яка залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 7.1.1. Договору, відповідач зобов'язався, при невиконанні вимог по своєчасній сплаті, перерахувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.

За розрахунком позивача, відповідач повинен сплати пеню у розмірі 138 грн. 77 коп.

Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

За наданим позивачем розрахунком відповідач повинен сплатити 36 грн. 97 коп. індекс інфляції та 18 грн. 39 коп. 3 % річних.

Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

У судовому засіданні представником позивача подано клопотання про припинення провадження у справі та копію платіжного доручення № 80 від 19.10.2009 року на підтвердження оплати суми основної заборгованості у розмірі 2458 грн. 10 коп.

Таким чином, в частині стягнення суми основної заборгованості провадження у справі слід припинити на підставі п. 1.1 ст. 80 Господарського кодексу України у звязку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є його порушенням.

Відповідно до ст. 629 Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а згідно ч. 2 ст. 218 учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судом за власною ініціативою перераховано розмір пені, індексу інфляції та 3% річних у відповідності до програми Законодавство 2.7.1; сума пені становить 137 грн. 14 коп., індексу інфляції 31 грн. 97 коп. та 3 % річних - яка підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 2458 грн. 10 коп. припинити .

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_5) пеню у розмірі 137 грн. 14 коп. , збитки від інфляції у розмірі 31 грн. 97 коп. , 3% річних у розмірі 18 грн. 39 коп., державне мито у розмірі 101 грн. 74 коп. та 235 грн. 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод”, 54051, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 471 (код 33133003).

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя