Решение № 6781338, 26.10.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2009 р. Справа № 8/151/09

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

при секретарі Новіковій Л.М.,

за участю представників:

Від позивача: Слєсаренко І.В.,дов. №1.21/1031 від 11.07.2008р.;

Від відповідача –1: Швець К.Ю., дов. № 53 від 07.02.2009р.;

Від відповідача –2: Кирильчук О.І., дов. №1399 від 14.08.2009р.;

Від відповідача –3: не з’явився.

розглянувши матеріали справи

За позовом: Дочірнього підприємства електричних мереж відкритого

акціонерного товариства “Атомсервіс”,

55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, Комунальна зона, 12-А,

До 1-го відповідача: Миколаївського обласного військового комісаріату,

54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 33,

До 2-го відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва, фактична адреса: 54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62а,

юридична адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 41,

До 3 –го відповідача: Міністерства оборони України, 03168, м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 6.

Про: стягнення 8122 грн. 42 коп.

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство електричних мереж ВАТ «Атомсервіс»(далі - позивач) звернулося з позовом до Миколаївського обласного військового комісаріату (далі –відповідач –1) про стягнення 8122 грн. 42 коп. боргу за електричну енергію, спожиту на підставі договору № 1.21 –04/1 –5 –2006 від 03.01.2006 року. Сума позову складається з суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення –5169 грн. 63 коп.; 3% річних –204 грн. 74 коп.; пені –2748 грн. 05 коп.

Ухвалами від 09.06.2009 року суд залучив до участі у справі в якості відповідача –2 КЕВ міста Миколаєва; від 06.08.2009 року, в якості відповідача –3 –Міністерство оборони України. Ухвалою від 22.09.2009 року заступник голови суду продовжив строк вирішення спору на 1 місяць, до 06.11.2009 року.

Під час провадження у справі позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, остаточно виклавши їх таким чином: стягнути солідарно з Миколаївського обласного військового комісаріату, КЕВ міста Миколаєва та Міністерства оборони України на користь ДП електричних мереж ВАТ «Атомсервіс»суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення 5169 грн. 63 коп.; 3% річних в сумі 204 грн. 74 коп., а також витрати на оплату державного мита в сумі 102 грн. і на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

У судовому засіданні 26.10.2009 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Про час і місце розгляду спору сторони повідомлені у встановленому ГПК України порядку, проте відповідач –3 правом участі у судовому засіданні не скористався, відзив на позовну заяву не надав, позов не заперечив і не спростував.

Відповідач –1 проти позову заперечує, посилаючись на те, що він є бюджетною установою, яка не фінансується із місцевого бюджету для здійснення виплат на оплату побутово –комунальних послуг; з метою якісного утримання та обслуговування казармено –житлового фонду, забезпечення військових частин комунальними послугами і енергоносіями, в Збройних силах України створені територіальні квартирно –експлуатаційні управління (КЕВ), на які покладено виконання функції квартирно –експлуатаційного забезпечення. Згідно з договором поруки № 3 –2006 саме КЕВ міста Миколаєва (відповідач - 2) має зобов’язання щодо оплати спожитої відповідачем –1 електроенергії.

Відповідач –2 позов не визнав, посилаючись на те, що коштів на оплату спожитої відповідачем –1 електроенергії у нього не достатньо, тому, згідно з ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», до участі у справі слід залучити Міністерство оборони України. Крім того вважає, що його порука за договором № 3 –2006 від 01.01.2006 року припинилася на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, до того ж Договір поруки є нікчемним згідно зі ст. ст. 207, 547 ЦК України.

Вивчивши матеріали справи. Заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення 5374 грн. 37 коп. та судових витрат з відповідача –1 та відповідача –3 в солідарному порядку; відповідача –2 суд вважає за необхідне звільнити від відповідальності.

Висновок суду ґрунтується на такому: 03.01.2006 року між позивачем та Южноукраїнським об’єднаним міським військовим комісаріатом, правонаступником усіх фінансових зобов’язань якого з жовтня 2006 року є Миколаївський обласний військовий комісаріат (підтверджено листом від 29.12.2008 року № 2/789 і відповідачем –1 не заперечується), було укладено договір про постачання електричної енергії № 1.21 –04/1 –5 –2006 (далі - Договір). За умовами Договору позивач зобов’язався поставляти, а відповідач –сплачувати вартість спожитої електроенергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору. Крім того, 01.01.2006 року між позивачем, правопопередником відповідача –1 та відповідачем –2 був укладений договір поруки № 3 –2006 (далі - Договір), згідно з п. п. 1.1, 1.3 якого відповідач –2 поручається перед позивачем за виконання відповідачем –1 своїх грошових зобов’язань за Договором, та, у разі порушення останнім цих зобов’язань, в строк не пізніше 31.12.2006 року повинен перерахувати позивачеві грошові кошти.

На виконання умов Договору за період з серпня 2006 року по грудень 2007 року позивач відпустив, а відповідач –1 спожив електричну енергію на загальну суму 3754 грн. 17 коп. Жодного платежу відповідач –1 не здійснив, чим порушив право позивача та вимоги ст. 526 ЦК України, згідно з якою зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Внаслідок прострочення відповідача –1 позивач цілком правомірно, на підставі ст. 625 ЦК України, просить стягнути зі споживача електроенергії суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (5169 грн. 63 коп.) та 3% річних від простроченої суми (204 грн. 74 коп.).

Пунктом 1.6 Договору поруки встановлено, що у разі невиконання відповідачем –1 своїх зобов’язань позивач надсилає відповідачу –2 вимогу про оплату. Протягом серпня 2006 року –грудня 2007 року жодної вимоги до поручителя (відповідача - 2) позивач не направляв, відтак, у відповідача –2 не було підстав для перерахування позивачеві грошових коштів в термін, встановлений п. 1.3 Договору поруки –до 31.12.2006 року.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Оскільки в Договорі поруки не встановлено інших, ніж 31.12.2006 року строків, і навіть строк дії договору сторонами не визначений, а вимог до поручителя (відповідача - 2) позивач не пред’являв ані протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання (граничний строк –05.01.2008 року + 6 місяців = 05.07.2008 року) ані протягом одного року від дня укладення договору поруки (01.01.2007 року), суд вважає поруку припиненою.

Пунктом 7.4 Договору поруки сторони встановили п’ятирічний строк позовної давності за даним договором, проте його не можна застосовувати як строк, в межах якого кредитор (позивач) може звертатися до поручителя (відповідача -2), адже згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність –це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права. Відтак, приписи п. 7.4 Договору не можуть вплинути на висновок суду про припинення поруки в порядку, встановленому ч. 4 ст. 559 ЦК України.

За таких обставин, та враховуючи п. 1.2 Договору поруки, яким відповідальність щодо здійснення своєчасної оплати за спожиту електроенергію та інші платежі покладена на споживача (відповідача - 1), суд вважає вимоги до поручителя (відповідача - 2) безпідставними і звільняє його від відповідальності.

Міністерство оборони України (відповідач – 3) є державним органом, розпорядником коштів, який згідно зі ст. 5 ЗУ «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»також несе відповідальність за зобов’язаннями військової частини.

З огляду на вищенаведене відповідати за даним позовом в солідарному порядку мають відповідач –1 та відповідач –3.

Твердження відповідача –2 про нікчемність Договору поруки через відсутність на ньому печатки КЕВ міста Миколаєва, суд не бере до уваги, оскільки в копії цього договору, належним чином засвідчений відповідачем –1, така печатка є (а.с. 56).

На підставі ст. 526, ч. 4 ст. 559, ст. 625 ЦК України, ст. 5 ЗУ «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», керуючись ст. ст. 44, 49, 82 –85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Миколаївського обласного військового комісаріату (54030 м. Миколаїв, вул. Спаська, 33; ідентифікаційний код 08229918) та Міністерства оборони України (03168 м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6; ідентифікаційний код 22990305) в солідарному порядку на користь Дочірнього підприємства електричних мереж ВАТ «Атомсервіс»(55001 м. Южноукраїнськ, Комунальна зона, 12 –А; ідентифікаційний код 22432779) 5169 грн. 63 коп. основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення; 204 грн. 74 коп. –3% річних; 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя