Решение № 6777559, 07.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/449 07.09.09 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека «Примула» До          Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця» Про          визнання договору № 103 від 04.04.2008 р. недійсним

Суддя Ковтун С.А.

Представники:

Від позивача           не з’явились

Від відповідача           Коваленко В.О. (за дов.)

Обставини справи:

До Господарського суду Львівської області звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека «Примула»до товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця»про визнання договору № 103 від 04.04.2008 р. недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладенні договору не було досягнуто згоди щодо істотних умов, а саме: загальної ціни договору та ціни товару.

Також позивач вважає, що витратні накладні, на підставі яких було здійснено поставку, складені з порушенням ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, а саме: не вказано посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Нормативно позивач послався на статтю 230 ЦК України, згідно з якою, якщо одна зі сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.06.2009 р. справу за територіальною підсудністю було направлено до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2009 р. було порушено провадження у справі № 6/449 та призначено розгляд справи на 07.09.2009 р..

Відповідач у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що, відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору.

Також відповідач зазначив, що позивачем не доведено порушення чинного законодавства при складанні видаткових накладних.

Розглянувши надані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

04.04.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека «Примула»(покупцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця»(постачальником) було укладено договір поставки № 103 (далі –Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов’язався передати у власність покупцеві лікарські засоби і вироби медичного призначення (далі –Товар), а покупець зобов’язався прийняти вказаний Товар та своєчасно сплатити за нього певну грошову суму відповідно до умов Договору. Передача Товару здійснюється окремими партіями в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним в специфікаціях (витратних накладних), які є невід’ємною частиною Договору (п. п. 1.1, 1.2 Договору).

Розділом 4 Договору «Ціна товару та загальна сума договору»передбачено, що постачальник передає покупцю товар за цінами, визначеними у специфікаціях (витратних накладних) на кожну окрему партію товару. Ціни на товар зазначені в специфікаціях (витратних накладних) з урахуванням ПДВ, є фіксованими і не можуть бути змінені в односторонньому порядку. Загальна сума договору складається із сум, вказаних в специфікаціях (витратних накладних), виданих на підставі даного договору.

На виконання умов договору відповідач здійснив поставку партії товару позивачу. Асортимент та вартість партії товару було зазначено у витратній накладній Lv-809062 від 24.12.2008 р..

Згідно з ч. 1 ст. 695 ЦК України договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.

Укладаючи договір, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, в тому числі і щодо ціни товару, яка зазначається у витратних накладних, а тому підстави для недійсності Договору в наслідок недосягнення згоди щодо його істотних умов відсутні.

Також є безпідставними твердження позивача про те, що витратні накладні, на підставі яких було здійснено поставку, складені з порушенням ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

Зокрема, видаткова накладна, надана позивачем до матеріалів справи, містить у верхньому лівому куті назву постачальника «Оптова компанія «Дарниця», його індивідуальний ідентифікаційний код 24381128, реквізити ліцензії (№ АБ 293918 від 21.12.2005 р.), розрахунковий рахунок 26000011770 в ВАТ «Банк «Український капітал», індивідуальний податковий номер 243811226106, свідоцтво № 37529556, а також вказано посаду, прізвище і підпис особи, відповідальної за дозвіл та здійснення господарських операцій - менеджер Петрусь Олена Богданівна.

Таким чином, твердження позивача про те, що витратна накладна Lv-809062 від 24.12.2008 р. не відповідає вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, є необґрунтованим та не відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Доведення вказаних обставин, в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

У той же час, укладаючи Договір, сторони погодили умову про оплату товару відповідно до витратних накладних. Відповідач заперечує неправильне сприйняття даної обставини, стверджуючи, що визначити ціну Товару в Договорі не було можливості, а тому ціна згідно з умовами Договору мала бути зазначена у витратних накладних, що є невід’ємною частиною Договору.

Жодних інших доказів на підтвердження того, що відповідач ввів його в оману щодо умов оплати товару, позивачем не надано.

Таким чином, позивачем не доведено, що відповідач помилявся, або навмисно ввів його в оману щодо ціни Договору та ціни Товару, укладаючи Договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьої, п’ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказами, наданими позивачем, не доведено введення відповідачем позивача в оману щодо істотних умов договору поставки № 103 від 04.04.2008 р..

Інших доказів недійсності Договору позивачем не надано.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги належним чином необґрунтовані, документально не доведені та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

СуддяС.А. Ковтун           Рішення підписано 17.11.2009 р..