Решение № 6777557, 18.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/617 18.11.09 За позовомЗакритого акціонерного товариства Виробничо-торгової фірми «СІВЕРЯНКА» ДоВійськової частини 3066 Простягнення 37777, 04 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача:          Ткаченко О.М., дов. № 1/1-1246 від 30.12.2008 р.

Від відповідача:           Чернолуцька Н.І., дов. № 469 від 28.04.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства Виробничо-торгової фірми «СІВЕРЯНКА»до Військової частини 3066 про стягнення 29019, 26 грн. основного боргу, 4532, 31 грн. інфляційної складової боргу, 414, 58 грн. річних процентів та 8810, 89 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати поставленої електричної енергії за договором № 83 від 07.10.2008 р. та договором № 101 від 17.12.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2009 р. було порушено провадження у справі № 37/617, розгляд справи призначено на 12.10.2009 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 12.10.2009 р. представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, яку судом було прийнято, у якій повідомив, що вірною сумою основного боргу відповідача є 24019, 26 грн., і вона відповідачем повністю погашена. Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача 9616, 34 грн. пені, 790, 25 грн. трьох процентів річних та 4545, 63 грн. інфляційних втрат. У зв’язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також враховуючи нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання, ухвалою суду від 12.10.2009 р. розгляд справи було відкладено до 28.10.2009 р. У судовому засіданні 28.10.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали від 12.10.2009 р. надав суду розрахунок позовних вимог.

Відповідач відзиву на позов не надав, вимог ухвали суду від 28.10.2009 р. не виконав.

У судовому засіданні 28.10.2009 р. було оголошено перерву до 09.11.2009 р., повторно зобов’язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву.

Представник позивача у судовому засіданні 09.11.2009 р. повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, а також надав суду заяву про включення до складу судових витрат витрат на відрядження, яку судом було прийнято.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у позові частково.

У судовому засіданні 09.11.2009 р. було оголошено перерву до 18.11.2009 р. у зв’язку з необхідністю витребувати у позивача оригінали документів у підтвердження здійснення ним оплати судових витрат.

Представник позивача у судовому засіданні 18.11.2009 р. надав витребувані судом документи.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Закритим акціонерним товариством Виробничо-торговою фірмою «СІВЕРЯНКА»(постачальник) та Військовою частиною 3066 (споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії № 83 від 07.10.2008 р. та договір на постачання теплової енергії № 101 від 17.12.2008 р., відповідно до пунктів 1.1. яких постачальник зобов’язувався поставляти споживачу теплову енергію для його об’єктів, а споживач –своєчасно за неї розраховуватись.

Умови зазначених договорів свідчать про те, що за своєю правовою природою вони є договорами енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з пунктами 5.2. договорів № 83 від 07.10.2008 р. та № 101 від 17.12.2008 р., споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у постачальника рахунок на спожиту теплову енергію за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає постачальнику).

Пунктами 5.4. зазначених договорів передбачено, що оплата за теплоенергію здійснюється за фактично надані послуги шляхом перерахування грошових коштів до 15-го числа наступного місяця. При наявності коштів на бюджетному рахунку можливе здійснення передоплати до 50 % належних до сплати сум на рахунок споживача.

Відповідно до пунктів 5.6. договорів № 83 від 07.10.2008 р. та № 101 від 17.12.2008 р., оплата за поставлену теплоенергію здійснюється за тарифами, затвердженими постачальником згідно зі встановленими місцевою владою тарифами з урахуванням запланованої норми прибутку.

У пунктах 5.7. вищевказаних договорів зазначається, що бюджетні організації споживають теплову енергію в межах коштів, передбачених кошторисом витрат як на поточне споживання, так і на покриття заборгованості з поданням енергопостачальній організації кошторису витрат на кожний рік.

Згідно з пунктом 7.1. договору № 83 від 07.10.2008 р., цей договір набуває сили з дня підписання сторонами та діє в частині надання послуг з постачання теплоенергії по 15.04.2009 р. включно, а в частині розрахунків за ним –до повного розрахунку.

У відповідності до пункту 7.1. договору № 101 від 17.12.2008 р., цей договір набуває сили з 01.04.2009 р. та діє в частині надання послуг з постачання теплоенергії до 15.04.2009 р. або до дня закінчення опалювального сезону (в залежності від того, яка дата настане раніше), а в частині розрахунків за ним –до повного розрахунку.

Пунктом 7.2. договору № 101 від 17.12.2008 р. встановлено, що попередній договір № 83 від 07.10.2008 р. втрачає силу з дня підписання даного договору.

Позивач у своїй позовній заяві стверджував, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором № 83 від 07.10.2008 р. та за договором № 101 від 17.12.2008 р. Закритим акціонерним товариством Виробничо-торговою фірмою «СІВЕРЯНКА»було поставлено Військовій частини 3066 теплоенергії на загальну суму 224431, 26 грн. відповідно до накладних: № 202 від 31.10.2008 р. –на суму 12130, 94 грн., № 224 від 28.11.2008 р. –на суму 31193, 86 грн., № 248 від 31.12.2008 р. –на суму 41592, 00 грн., № 04 від 30.01.2009 р. –на суму 46357, 75 грн., № 34 від 27.02.2009 р. –на суму 40725, 50 грн., № 39 від 31.03.2009 р. –на суму 44276, 52 грн. та № 58 від 23.04.2009 р. –на суму 8154, 50 грн.

Відповідачем спожиту теплоенергію було оплачено частково, на суму 200411, 81 грн.

Таким чином, позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача 29019, 26 грн. основного боргу, а також 4532, 31 грн. інфляційної складової боргу, 414, 58 грн. річних процентів та 8810, 89 грн. пені.

У судовому засіданні 12.10.2009 р. представник Закритого акціонерного товариства Виробничо-торгової фірми «СІВЕРЯНКА»надав суду заяву про уточнення позовних вимог, яку судом було прийнято, у якій повідомив, що вірною сумою основного боргу відповідача є 24019, 26 грн., і вона відповідачем повністю погашена. Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача 4545, 63 грн. інфляційної складової боргу, 790, 25 грн. річних процентів та 9616, 34 грн. пені. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що відповідачу було поставлено теплової енергії на суму 224431, 26 грн., а також підтверджено факти оплати теплоенергії відповідачем на суму 200411, 81 грн. Зобов’язання щодо оплати товару на решту суми у розмірі 24193, 26 грн. відповідач станом на день подання позивачем позовної заяви 25.08.2009 р. не виконав, незважаючи на те, що строк виконання цих зобов’язань настав.

У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 83 від 07.10.2008 р. та договором № 101 від 17.12.2008 р. позивачем було направлено на адресу Військової частини 3066 претензію № 4/709 від 22.07.2009 р., в якій позивач просить перерахувати суму заборгованості та пені на розрахунковий рахунок позивача до 31.07.2009 р. У заяві про уточнення позовних вимог, наданій Закритим акціонерним товариством Виробничо-торговою фірмою «СІВЕРЯНКА»у судовому засіданні 12.10.2009 р., позивач повідомив, що сума основного боргу у розмірі 24019, 26 грн. відповідачем була повністю погашена шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача: 31.08.2009 р. –у розмірі 10000, 00 грн., 25.09.2009 р. –у розмірі 2354, 49 грн., 28.09.2009 р. –у розмірі 10000, 00 грн. та 05.10.2009 р. –у розмірі 1664, 77 грн., у зв’язку з чим предмет спору в частині основного боргу відсутній. Враховуючи вищевикладене, відповідно до п. 1-1 статті 80 Господарсько-процесуального кодексу, провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню.

Закрите акціонерне товариство Виробничо-торгова фірма «СІВЕРЯНКА»просить суд також стягнути з відповідача 4532, 31 грн. інфляційної складової боргу та 414, 58 грн. річних процентів у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 83 від 07.10.2008 р. та за договором № 101 від 17.12.2008 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 24019, 26 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідно 4532, 31 грн. інфляційної складової боргу та 414, 58 грн. річних процентів. Також позивач у заяві про уточнення позовних вимог від 12.10.2009 р. просить стягнути з відповідача 9616, 34 грн. пені, посилаючись на пункт 6.2. договору № 83 від 07.10.2008 р. та пункт 6.2. договору № 101 від 17.12.2008 р., яким передбачено, що при порушенні термінів оплати за теплову енергію споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0, 1 % від простроченої суми за кожний день затримки оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У відзиві на позовну заяву відповідач повідомив, що Військова частина 3066 є бюджетною установою, яка повністю фінансується з державного бюджету, але фінансування було недостатнім, через що відповідач не мав можливості оплачувати отримані рахунки, у зв’язку з чим просить зменшити розмір пені.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, арбітражний суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов’язання перед позивачем, оскільки неможливість перерахувати позивачу суму боргу була викликана об’єктивною неможливістю це вчинити, оскільки його фінансування з державного бюджету було недостатнім.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь Закритого акціонерного товариства Виробничо-торгової фірми «СІВЕРЯНКА», до 100, 00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов Закритого акціонерного товариства Виробничо-торгової фірми «СІВЕРЯНКА»підлягає задоволенню частково.

Також позивач у заяві про включення до складу судових витрат витрат на відрядження, наданій суду 09.11.2009 р., просить стягнути з відповідача 240, 00 грн. витрат на відрядження свого уповноваженого представника, що підтверджується наданими позивачем суду документами з підтвердженням здійснення ним зазначених судових витрат.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаютья з державного мита,сум, що підлягають за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Таким чином, витрати на відрядження представника позивача у розмірі 240, 00 грн., витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Військової частини 3066 (вул. Щорса, 38, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 08803508) на користь Закритого акціонерного товариства Виробничо-торгової фірми «СІВЕРЯНКА»(вул. Малиновського, 36, м. Чернігів, 14020, код ЄДРПОУ 00310143) 4 532 (чотири тисячі п’ятсот тридцять дві) грн. 31 коп. інфляційної складової боргу, 414 (чотириста чотирнадцять) грн. 58 коп. річних, 100 (сто) грн. 00 коп. пені, 240 (двісті сорок) грн. 00 коп. витрат на відрядження, 377 (триста сімдесят сім) грн. 77 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 3.          Провадження у справі в частині стягнення з Військової частини 3066 суми основного боргу припинити. 4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.