Постановление суда № 65899430, 06.04.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді Григоренка М.П.,

суддів : Боймиструка С.В., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання Шептицька С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 січня 2017 року в справі за позовом керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі управління охорони здоровя виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А :

30 вересня 2016 року керівник Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі управління охорони здоровя виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області звернувся в Здолбунівський районний суд з позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з відповідача 3290,28 грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_3, понесених центральною міською лікарнею м. Рівне, на користь управління охорони здоровя виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області.

Рішенням Здолбунівського районного суду від 23 січня 2017 року позов керівника Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь УК у м. Рівне

______________

Провадження № 22-ц/787/402/2017 Головуючий у 1 інстанції : Ковалик Ю.А.

Доповідач : Григоренко М.П.

витрати, понесені Центральною міською лікарнею м. Рівне в розмірі 3290 грн. 28 коп. за перебування ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.

Не погодившись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій вказує на незаконність рішення суду першої інстанції, оскільки в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 та його мати ОСОБА_4 пояснили, що під час перебування ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні будь-які витрати на його лікування центральна міська лікарня міста Рівне не несла, так як все необхідне було надано матірю останнього, в тому числі і харчування.

Вважає, що прокурор Здолбунівської місцевої прокуратури перебирає на себе повноваження позивача та заявляє цивільний позов, не долучивши переконливих доказів понесених витрат.

Суд не дав оцінки тому, що в Україні медичне забезпечення є безоплатним, держава виплачує працівникам органів охорони здоровя заробітну плату, а ОСОБА_3 не потребував спеціалізованої медичної допомоги, а його лікування оплатив ОСОБА_1

Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В поданих запереченнях на апеляційну скаргу керівник Здолбунівської місцевої прокуратури вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Прокурор Бистрицька О.В. просила відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги до ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_3 в період з 11 по 23 червня 2016 року перебував на стаціонарному лікуванні в Центральній міській лікарні міста Рівне в результаті вчинення відповідачем злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 ЦПК України, тому останній, у відповідності до положень ч. 1 та 3 ст. 1206 ЦК України, має відшкодувати вказаному закладу охорони здоровя всі понесені витрати на лікування потерпілого від злочину.

Даний висновок суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, наявним у справі доказам та ґрунтується на законі.

Доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків оскаржуваного рішення, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення обґрунтувань, які вказані в запереченнях на позов, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, задана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти від відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат" роз'яснено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Пунктом 2 указаного Порядку передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день.

Згідно з п. 4 зазначеного Порядку стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.

Із долученого до позовної заяви розрахунку (а.с. 8) вбачається, що витрати, яка понесла Центральна міська лікарні міста Рівного у звязку із перебуванням потерпілого ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні в період з 11 по 23 червня 2016 року, жодним чином не повязані із витратами на ліки та лікувальні процедури, а складаються із витрат на засоби медичного призначення, харчування, оплату праці, тощо.

Та обставина, що відповідач відшкодував безпосередньо потерпілому завдану майнову та моральну шкоду, в тому числі і ту, яку той зазнав у звязку із витратами на лікування, зовсім не означає, що ОСОБА_1 має бути звільнений від відшкодування витрат, які поніс лікувальний заклад у звязку із перебуванням на лікуванні потерпілого від злочину ОСОБА_3

Твердження сторони відповідача про те, що в Україні медичне забезпечення є безоплатним, а тому заявлені до ОСОБА_1 вимоги є безпідставними, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки в даному випадку чинним законодавством прямо визначено, що особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в звязку із чим рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 січня 2017 року підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити ухвалу апеляційного суду та рішення суду першої інстанції до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвали апеляційної інстанції.

Головуючий М.П. Григоренко

Судді : С.В. Боймиструк

ОСОБА_5