Постановление суда № 65899421, 04.04.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду

Рівненської області в складі:

головуючої судді - Шеремет А.М.,

суддів: Григоренко М.П. Хилевич С.В.

секретар судового засідання: Деркач І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 20 грудня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Корецька районна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, визнання правочину недійсним,-

в с т а н о в и л а :

21 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Крецька районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, визнання правочину недійсним

Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 20 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в який доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що помилковим є твердження суду першої інстанції, що відповідно до ч2 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року ніхто із спадкоємців до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, оскільки ОСОБА_3 (батько) і позивачка фактично вступили в управління майном померлої ОСОБА_4 в порядку ч.1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року.

Крім того, посвідчуючи договір дарування спірного будинку у 1996 році державним нотаріусом було допущено ряд порушень чинного законодавства, а саме прийнято до уваги довідку Новокорецької сільської ради №546 від 29 грудня 1995 року, з якої не вбачається який саме житловий будинок належить дарителю ОСОБА_3 його адреса, характеризуючи дані будинку та не правильно зазначене площа спірного будинку.

Просить рішення Корецького районного суду Рівненської області від 20 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що батьки сторін по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 03 листопада 1947 року перебували в зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу збудували спірний житловий будинок №50 на вул. Грабовщина в с. Новий Корець Корецького району Рівненської області.

14 липня 1993 року ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ГЮ №499987, виданого 14 липня 1993 року Новокорецькою сільською радою Корецього району Рівненської області.

Зажиття ОСОБА_4 заповітів не складала, згідно із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 46080106 від 08 грудня 2016 року.

Відповідно до абз.1 п.4Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цьогоКодексу застосовуються до тих прав та обовязків, що виникли або породжують існувати після набрання ним чинності, а тому для регулювання спірних правовідносин сторін необхідно застосовувати положенняЦивільного кодексу УРСР 1963 року.

З рішення Корецького районного суду Рівненської області від 05 квітня 2016 року яке ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 23 травня 2016 року залишено без змін, вбачається, що з матірю ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини не проживала, протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталась.

Належність цілого житлового будинку дарителю ОСОБА_3 підтверджується записом в по господарській книзі Новокорецької сільської ради народних депутатів за №763, що стверджується довідкою цієї сільської ради від 29 грудня 1995 року за №546. Спірний житловий будинок розташований на земельній ділянці виділеній для обслуговування житлового будинку площею 1200 м.кв.

Згідно довідки, наданої Новокорецькою сільською радою Корецького району Рівненської області за №1879 від 22 грудня 2015 року ОСОБА_4 на день смерті проживала та була зареєстрована в буд. 50, який знаходиться в с. Новий Корець Корецького району Рівненської області, разом нею проживали та були зареєстровані: чоловік ОСОБА_3, син - ОСОБА_2, невістка ОСОБА_5, внука ОСОБА_6 та внук ОСОБА_7

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В шестимісячний строк, встановлений ч.2ст.549 ЦК УРСР 1963 року,з дня відкриття спадщини, після смерті ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини до Корецької районної державної нотаріальної контори ніхто не звертався.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 була заведена Корецькою районною державною нотаріальною конторою за заявою ОСОБА_1 лише 24 жовтня 2008 року. Тобто, через п'ятнадцять років з дня відкриття спадщини. Того ж самого дня державним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом на грошовий вклад на імя ОСОБА_1, згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру Корецької районної державної нотаріальної контори за №46080019 від 08 грудня 2016 року.

Згідно із договору дарування житлового будинку від 30 січня 1996 року посвідченого 30 січня 1996 року державним нотаріусом Корецької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за №1-143, ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_2 прийняв у дар належний йому на праві особистої власності цілий житловий будинок №50 з надвірними будівлями, що в с.Новий Корець Корецького району Рівненської області.

В договорі також зазначено, що житловий будинок належить дарителю ОСОБА_3 на підставі запису в погосподарській книзі Новокорецької сільської ради народних депутатів за №763, що стверджується довідкою цієї сільської ради від 29 грудня 1995 року за №546.

Даний договір, відповідно до ч.2ст.227 ЦК УРСР 1963 року зареєстровано у Новокорецькій сільській раді у погосподарській книзі.

При посвідчені зазначеного договору державним нотаріусом перевірено відсутність заборони (арешту) на будинок.

Відповідно до положеньст.4 Закону України «Про власність»(чинного на час укладення оспорюваного договору дарування), власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Підставою виникнення права приватної власності є праця громадян. (ч.1ст.12 цього ж Закону).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_3 набув право власності на зазначений житловий будинок на підставах, що не заборонені законом, і як власник розпорядився нимвідчуживши дане майно шляхом договору дарування своєму синові, що відповідає змісту права власності.

Статтею 48 ЦК УРСР 1963 рокупередбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Встатті 243 ЦК УРСР 1963 рокувказано, що за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Згідно із ч.3ст.244 ЦК УРСР 1963 року, до договорів дарування нерухомого майна застосовуються правиластатті 227 цього Кодексу, за якою такий договір повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин, та підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Таким чином при укладенні спірного договору дарування були дотриманні всі вимоги встановленніЦК УРСР 1963 року.

29 травня 2003 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть І-ГЮ №181123 видане повторно 29 жовтня 2015 року відділом ДРАЦСу Корецького районного управління юстиції Рівненської області.

Після його смерті відповідно до ст.ст.524-526 ЦК УРСР 1963 рокувідкрилась спадщина на все належне йому майно. Спадкодавець ОСОБА_3 за своє життя заповідальних розпоряджень не вчиняв, що також не оспорюється сторонами.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що на момент відкриття спадщини житловий будинок №50 з надвірними будівлями в с.Новий Корець Корецького району Рівненської області не належав спадкодавцю ОСОБА_3, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що спірний будинок не ввійшов до складу спадщини, після смерті спадкодавця Таким чином, відсутні правові підстави для визнання права власності за позивачем на 1/3 частину спірного нерухомого майна.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності оскаржуваного рішення, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення відповідного обґрунтування щодо заявлених вимог, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлене без порушень норм матеріального та процесуального права, судом в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, апеляційна скарга не спростовує правильності висновків суду, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.307,308,313-315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Корецького районного суду Рівненської області від 20 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча

Судді :