Постановление суда № 65371326, 16.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/635/17 Головуючий у 1-й інстанції: Суркова В.П.

Є.У.№ 336/6349/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Зубковій Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,

за апеляційними скаргами ОСОБА_3, Міністерства оборони України на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначав, що з липня 1987 року по серпень 1988 року проходив військову службу в Республіці Афганістан, де отримав хронічні захворювання остеохондроз шийного і поперекового відділу хребта з незначними порушеннями функцій, варикозне розширення вен нижніх кінцівок, хронічну венозну недостатність другого ступеня, що призвело до встановлення йому третьої групи інвалідності. Відповідно до протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №486 від 22 березня 2011 року вказані захворювання повязані з виконанням військових обовязків військової служби в країнах, де велися бойові дії. Посилаючись на те, що внаслідок стійкої втрати працездатності він зазнає моральні і фізичні страждання, просив суд на підставі ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» стягнути з Міністерства Оборони України як центрального органу виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, 100000 гр. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2016 року позов задоволено частково, стягнуто з Міністерства Оборони України на користь ОСОБА_3 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Міністерства Оборони України в дохід держави судовий збір в розмірі 551,20 грн. В іншій частині у позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 та Міністерство оборони України подали апеляційні скарги. Позивач зазначає, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди не в повній мірі компенсує його моральні і фізичні страждання, не компенсує витрати на відновлення здоровя. Просить рішення суду змінити і задовольнити його позов повністю. Міністерство оборони в своїй апеляційній скарзі зазначає про те що діючим законодавством не передбачено відшкодування моральної шкоди у випадку ушкодження здоровя військовослужбовця.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться й у ч. 1 ст. 3 ЦПК України.

По справі встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан у період з 30.07.1987 року по 08.08.1988 року в складі діючої армії в період бойових дій та був звільнений з військової служби в запас, що підтверджується записом у послужному списку (а.с. 9).

Під час проходження військової служби в Афганістані отримав низку захворювань: остеохондроз шийного і поперекового відділу хребта з незначними порушеннями функцій, варикозне розширення вен нижніх кінцівок, хронічна венна недостатність другого ступеня. Ці захворювання повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, що підтверджується витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії № 486 від 22.03.2011 року (а.с.11).

За висновком МСЕК від 01 грудня 2011 року ОСОБА_3 вперше була встановлена ІІІ група інвалідності в зв'язку з хворобою, яка пов'язана з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії АД № 162866, та посвідченням інваліда війни № 1190651.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України, зазначаючи про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди, оскільки сам факт захворювання, одержаного в період проходження військової служби, та наслідки такої хвороби спричинили позивачеві втрати немайнового характеру у вигляді психологічного дискомфорту (переживаннях та хвилюваннях), душевних стражданнях, оскільки тривале лікування позначилося на здоров'ї позивача.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року із змінами та доповненнями відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичні або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Із матеріалів справи вбачається, що захворювання, яке отримав позивач, повязане з проходженням військової служби. Причинний зв'язок встановлено висновком МСЕК Серія № 119651 від 02.12.2011 р. про встановлення ОСОБА_3 третьої групи інвалідності, причина інвалідності захворювання, повязане з проходженням військової служби (а.с.12).

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступінь моральних і фізичних страждань позивача. Суд зазначав, що протягом багатьох років позивач щодня переживає душевні і фізичні страждання та у звязку з каліцтвом позбавлений нормального життя.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги про те, що Міністерство оборони є неналежним відповідачем у справі, являються неспроможними.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Отже, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-86гс14, який згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для судів.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що каліцтво позивача, яке призвело до стійкої втрати працездатності є наслідком травми, пов'язаної з проходженням військової служби, суд дійшов правильного висновку про виникнення у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди. При цьому, враховуючи тяжкість вимушених змін в житті позивача та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо розміру стягнутого відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000.00 грн.

З урахуванням вказаних норм колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарг ОСОБА_3 і Міністерства оборони України відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2016 року по цій справі без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: