Постановление суда № 64776552, 10.01.2017, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/42/17

2/214/1196/17

УХВАЛА

Про залишення позовної заяви без руху

10 січня 2017 року , суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа ОСОБА_3, про визнання недійсним договору споживчого кредиту та поруки в звязку з порушенням права споживача при наданні послуги з видачі споживчого кредиту та невідповідністю умов договору вимогам законодавства,

ВСТАНОВИВ:

До Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа ОСОБА_3, про визнання недійсним договору споживчого кредиту та поруки в звязку з порушенням права споживача при наданні послуги з видачі споживчого кредиту та невідповідністю умов договору вимогам законодавства, при цьому посилається на законодавство про захист прав споживача, позов не оплачений судовим збором.

Разом з тим, така позиція позивача не може заслуговувати на увагу, виходячи з наступного.

Так, до 1 вересня 2015 року споживачі, які зверталися до суду з позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, звільнялися від сплати судового збору на підставі пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів». Однак, відтепер, статтю 5 Закону України «Про судовий збір» викладено в новій редакції, в якій відсутнє посилання на споживачів як про позивачів, які звільняються від сплати судового збору.

Проте, в Закон України "Про захист прав споживачів"не внесено змін, і відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону, споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

В той же час, самеЗакон України «Про судовий збір» є спеціальним законом, яким визначаються правові засади справляння судового збору та звільнення від сплати судового збору.

Крім того, Закон України «Про судовий збір» є спеціальним нормативно правовим актом, що регулює сплату судового збору, та прийнятий в часі пізніше порівняно з нормоюст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

До того ж, в Законі України «Про судовий збір» міститься вичерпний перелік пільг щодо сплати судового збору, коло осіб та підстав їх звільнення від сплати судового збору.

Виходячи з викладеного вище, можна зробити однозначний висновок про те, що за вимогами діючого законодавства, споживачі повинні сплачувати судовий збір на загальних підставах.

Зазначений висновок був зроблений з урахуванням дії темпоральних правил (принцип дії закону у часі), виходячи з яких, у випадку колізії законів (суперечність один одному двох або більше чинних нормативних актів, прийнятих стосовно одного і того ж питання) застосовується акт, виданий пізніше, як у випадку, коли про скасування старих норм прямо зазначено у новому законі, так і у випадку, коли таких застережень у новому законі немає.

Позиція суду з цього питання узгоджується із висновками Верховного Суду України, які містяться в ухвалі суду від 02.06.2016 року у справі №6-1303ц16.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод(РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «ОСОБА_4 де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Дотримання вимог ст.119 ЦПК України при пред`явленні позову в суд, в тому числі представлення оригіналу квитанції про сплату судового збору (ч.5 ст.119 ЦПК України) є імперативним правилом в тому числі і для суду.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру.

Пунктом 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір", який діє на дату звернення з позовною заявою, встановлені ставки судового збору.

Таким чином, для розгляду вищевказаного позову позивачу необхідно сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі до державного бюджету.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених ст. 119 і 120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати пяти днів з дня отримання позивачем копії ухвали.

Керуючись ст. 121 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа ОСОБА_3, про визнання недійсним договору споживчого кредиту та поруки в звязку з порушенням права споживача при наданні послуги з видачі споживчого кредиту та невідповідністю умов договору вимогам законодавства - залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків, що викладені в ухвалі, до пяти днів з дня отримання ухвали.

Роз`яснити позивачеві, та його представникам, що у випадку невиконання ним вимог, викладених в ухвалі, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Чернова