№ 64558241, 01.02.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 лютого 2017 р. Справа № 802/2001/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

про: визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг; Національна комісія; відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Як вбачається з прохальної частини позову, позивач просить суд визнати відповідь відповідача на звернення ОСОБА_1 протиправною і зобов'язати надати по суті упродовж 10-денного терміну; зобов'язати відповідача надати копії усіх перевірок діяльності кредитної спілки "Злагода" з моменту заснування, а також провести перевірку безвиїзним способом з наданням копії позивачу, упродовж 10-денного терміну; просить визнати дії відповідача винними у втраті контролю за державним регулюванням і наглядом за наданням фінансових послуг кредитною спілкою "Злагода", що призвело до кримінального правопорушення, у тому числі неповернення вкладів на депозитних рахунках, належних відсотків; також просить стягнути з відповідача завдану йому шкоду в повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Окремо зазначив, що вказаною бездіяльністю відповідача, що полягає в неналежному виконанні працівниками Нацкомфінпослуг посадових обов'язків, тим самим порушено права позивача як вкладника КС "Злагода".

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином та завчасно. Проте надав через канцелярію суду письмові заперечення, відповідно до яких просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову за наявних в матеріалах справи доказів та провести судове засідання без його участі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 15.09.2016 року позивач звернувся до відповідача зі зверненням, щодо проведення перевірки КС «Злагода».

13 жовтня 2016 року Національна комісія надала відповідь по суті звернення позивача, а саме, зазначила, що на виконання ухвали суду, головою Нацкомфінпослуг видано наказ від 11.03.2016 року № 55, відповідно до якого оформлено направлення на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) КС "Злагода" тривалістю 10 робочих днів з 16.03.2016 по 29.03.2016 року.

Інспекційною групою в ході перевірки складено акт від 29.03.2016 року про недопуск до проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю). Із висновків даного акту слідує, що здійснити проведення перевірки посадовими особами Нацкомфінпослуг відповідно до положень Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", не виявилось можливим, оскільки протягом першого, другого та третього днів перевірки за місцезнаходженням КС "Злагода" був відсутній керівник чи уповноважена ним представляти інтереси спілки особа.

Також, зазначено, що Вінницький окружний адміністративний суд у справі №802/551/16-а постановив визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, щодо проведення перевірки КС «Злагода» згідно з наказом Голови Нацкомфінпослуг №55 від 11.03.2016 року. Разом з тим, 07.09.2016 року Вінницький апеляційний адміністративний суд у справі №802/551/16-а скасував постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.06.16 року, прийнявши нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Проте, позивач вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб'єктів стосовно отримання інформації, врегульовані Конституцією України, Законами України "Про звернення громадян", "Про інформацію" та відповідними спеціальними законами.

Суд звертає увагу, що загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлено Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", метою якого є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Частиною 4 статті 3 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Статтею 16 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Статтею 18 вказаного Закону визначені права громадянина при розгляді заяви чи скарги. Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; ознайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Статтею 19 Закону України "Про звернення громадян" встановлено обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

В контексті вищезазначеного, відповідь Національної комісії по суті звернення позивача, надана у повному обсязі та у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак відсутні підстави для визнання наданої відповіді Нацкомфінпослуг протиправною.

Відповідно до ч.1 статті 21 зазначеного Закону, державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється, окрім іншого: щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Згідно пункту 9 частини 1 статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), а також інших юридичних осіб та фізичних осіб, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації.

Положенням "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг", затвердженим Указом Президента України від 23.11.2011 року № 1070/2011 (далі - Положення), визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України, здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством та у своїй діяльності керується Конституцією, законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (пункти 1, 2 Положення).

Згідно підпунктів 4, 5 пункту 3 зазначеного Положення, одними із основних завдань Нацкомфінпослуг є: здійснення в межах своїх повноважень державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства у відповідній сфері; захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг.

За приписами підпункту 36 пункту 4 Положення Нацкомфінпослуг, відповідно до покладених на неї завдань: проводить у межах своїх повноважень самостійно або разом з іншими уповноваженими органами виїзні та безвиїзні перевірки діяльності фінансових установ.

В силу статті 1 Закону України "Про кредитні спілки" визначено, що кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Статтею 8 вказаного Закону, окрім іншого, визначено, що надання кредитній спілці статусу фінансової установи здійснюється шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру фінансових установ (далі - Державний реєстр). Про зміни, що сталися у статутних документах, кредитна спілка повідомляє у 5-денний строк в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Відповідно до статей 13, 14 вказаного Закону, органами управління кредитної спілки є загальні збори членів кредитної спілки, спостережна рада, ревізійна комісія, кредитний комітет та правління. Рішенням загальних зборів членів кредитної спілки можуть бути створені й інші органи управління. Вищим органом управління кредитної спілки є загальні збори її членів, можуть приймати рішення з будь-яких питань діяльності кредитної спілки.

Положеннями статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться, окрім іншого, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Окрім іншого, положення вказаного Закону закріплений заявницький принцип державної реєстрації юридичної особи, як у паперовому, так і в електронному вигляді (ст.ст. 4, 14 Закону).

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має право проводити в межах своїх повноважень перевірку (інспекцію) діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), їх афілійованих та споріднених осіб.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до ч.ч. 4, 11 вказаного Закону державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Абзацом 1 ч. 5 ст. 7 даного Закону передбачено, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Так як, вже було встановлено судом, інспекційною групою в ході перевірки складено акт від 29.03.2016 року про недопуск до проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю). Із висновків даного акту слідує, що здійснити проведення перевірки посадовими особами Нацкомфінпослуг відповідно до положень Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", не виявилось можливим, оскільки протягом першого, другого та третього днів перевірки за місцезнаходженням КС "Злагода" був відсутній керівник чи уповноважена ним представляти інтереси спілки особа.

Отже, в контексті вищезазначеного, діяльність кредитних спілок повинна бути спрямована на захист інтересів своїх членів, оскільки вони є одночасно і власниками, і користувачами послуг кредитних спілок. Відтак, правовідносини, що виникають між членами кредитної спілки з приводу невиконання КС «Злагода» зобов'язань за договорами про залучення внесків ( вкладів ) членів кредитної спілки на депозитні рахунки врегульовано нормами ЗУ «Про кредитні спілки».

Разом з тим, суд, проаналізувавши чинне законодавство України, встановив, що Нацкомфінпослуг не наділена повноваженнями втручатися в договірні відносини, що виникають між кредитною спілкою та її членами.

Дана правова позиція узгоджується з прийнятою постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду по справі №802/551/16-а від 07.09.2016 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання бездіяльності протиправною.

Відтак, відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги щодо проведення перевірки КС «Злагода».

Разом з тим, судом встановлено, що КС «Злагода» діє в межах та у спосіб визначених чинним законодавством, а відтак відсутні правові підстави для визнання втрати контролю за державним регулюванням і наглядом за наданням фінансових послуг кредитною спілкою «Злагода».

Щодо заявленої вимоги про стягнення моральної шкоди на користь позивача згідно наданого розрахунку, що міститься в матеріалах справи, суд зазначає наступне.

Згідно п. З постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За змістом вимог п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суду, позивачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували завданих йому збитків на суму 1148649,73 (один мільйон сто сорок вісім тисяч шістсот сорок дев'ять гривень, сімдесят три копійки) грн. та не зазначено у чому саме полягає причинний зв'язок між завданою йому шкодою та діями Національної комісії.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Згідно ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що доказів, які б підтверджували позовні вимоги, суду надано не було, а отже, у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст.70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна