Постановление суда № 64036716, 10.01.2017, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

10.01.2017 ЄУН 337/39/17

Провадження № 2/337/357/2017

У Х В А Л А

Іменем України

10 січня 2017 року м. Запоріжжя

Суддя Хортицького районного суду міста Запоріжжя Бредун Д.С., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю«Факторингова компанія «Вектор Плюс» про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в особі представника за довіреністю ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою.

З метою забезпечення вказаного позову представник позивача подав до суду заяву, в якій просить передати квартиру №357, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, буд.26, на зберігання ТОВ «ДЕБТ СЕКЮРІТІ» (м. Київ, вул. Спаська, буд. 39А, офіс 3, ЄДРПОУ 34482256) шляхом надання йому безперешкодного доступу для встановлення охоронної сигналізації.

В обґрунтування заяви зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог через фізичне знищення майна відповідачкою.

Вивчивши заяву та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 152ЦПК України позов забезпечується передбаченими ч. 1 ст. 152 ЦПК України способами, перелік яких, як вбачається з ч. 2 цієї статті, не є вичерпним.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №2 від 12.06.2009), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З наданих розяснень вбачається, що вимоги про забезпечення позову мають базуватися не лише на припущеннях, про допустимість яких йдеться в заяві позивача, але й мають бути підтверджені відповідними належними доказами.

Проте, з копій документів, доданих до заяви про забезпечення позову, не вбачається наявність обєктивних підстав як для забезпечення позову в цілому, так і в запропонований позивачем спосіб.

Так, посилання позивача на створення йому як власнику житла перешкод з боку відповідача з метою саме пошкодження та знищення цього житла належним чином, документально не підтверджені, адже копії актів перевірки/огляду майна від 23.11.2016р. та 30.11.2016р. (що були складені та підписані лише представниками позивача, у звязку з чим обєктивність їх сумнівна) в більшій мірі свідчать про наміри відповідача не пошкодити та зруйнувати нерухоме майно, а дійсно створити позивачу перешкоди в доступі до нього, в тому числі через ймовірне невизнання або оспорювання відповідачем права власності позивача на вказану квартиру.

Крім того, виходячи з розяснень, наданих у вищевказаних постановах Пленуму Верховного Суду України, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів; враховувати, що ця обставина може спричинити шкоду відповідачеві та іншим особам. Тобто, зміст та мета застосування заходів забезпечення позову полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

Натомість, забезпечуючи позов про усунення перешкод в користуванні власністю та визнання особи такою, що вже втратила таке право, шляхом передання квартири на зберігання третій особі та надання останній безперешкодного доступу для встановлення охоронної сигналізації, судом фактично буде ухвалено рішення без розгляду справи по суті та забезпечено його виконання.

Таким чином, на даній стадії цивільного процесу законних підстав для задоволення заяви про забезпечення позову не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 151-153, 210, 293 ЦПК Україні, суд

У Х В А Л И В :

В задоволені заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м. Запоріжжя протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Д.С. Бредун