Постановление суда № 59796936, 16.08.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4130/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Коротков В. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Короткова В.Д.

суддів Заїкіна А.П., Калараш А.А.

з участю секретаря Сідлецької Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку «ПОРТО-ФРАНКО» до ОСОБА_2 про стягнення коштів, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства акціонерного банку «ПОРТО-ФРАНКО» на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 15 березня 2016 року,

встановила:

В вересні 2015 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «ПОРТО-ФРАНКО» (далі Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2про стягнення коштів, посилаючись на те, що на підставі договору від 21.10.2011року Банк надав відповідачу в тимчасове користування індивідуальний сейф для зберігання цінностей, що розташований в приміщенні Банку по вул.Пушкінська,10 в м.Одесі. Строк дії договору до 21.02.2012року.

Оскільки після спливу строку договору відповідач не повернув ключ від сейфа, не з»явився за отриманням цінностей та продовжував користуватися сейфом, Банк просив стягнути з відповідача передбачені договором санкції:

- за збереження цінностей після закінчення терміну оплати 10 грн. на добу за період з 21.02.2012року по 14.04.2015року на загальну суму 11490грн.;

- за нез»явлення за отриманням цінностей після закінчення строку дії договору - 10% за кожен день нез»явлення від вартості послуг за період з 21.02.2012року по 14.04.2015року на загальну суму 11490грн.;

- за неповернення ключа від сейфу 1000 грн.,

а всього 23980 грн.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 15 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено за спливом строку позовної давності.

В апеляційній скарзі Банк просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову Банка.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що Банк звернувся до суду з позовом після спливу трирічного строку позовної давності, який рахується з часу закінчення дії договору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та ґрунтується на законі.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору від 21.10.2011року Банк надав відповідачу в тимчасове користування індивідуальний сейф для зберігання цінностей, що розташований в приміщенні Банку по вул.Пушкінська,10 в м.Одесі. Строк дії договору до 21.02.2012року.

Після спливу строку договору відповідач не повернув ключ від сейфа, не з»явився за отриманням цінностей та продовжував користуватися сейфом. Це підтверджується:

- карткою реєстрації договорів, в який фіксуються дані про відкриття клієнтом сейфу. В зазначеній картці зафіксовано, що відповідач скористався індивідуальним сейфом лише один раз - в день укладення договору;

- актом відкриття сейфу від 14.04.2015року, з якого вбачається, що в сейфі зберігалися речі відповідача.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідач порушив умови договору (після спливу строку договору не повернув ключ від сейфа, не з»явився за отриманням цінностей та продовжував користуватися сейфом), тому у Банка виникло право на застосування, передбачених договором санкцій:

- п.5.1 Договору - за збереження цінностей після закінчення терміну оплати;

- п.5.2 Договору - за нез»явлення за отриманням цінностей після закінчення строку дії договору;

- п.5.3 Договору - за неповернення ключа від сейфу.

Однак за захистом свого порушеного права Банк звернувся до суду в серпні 2015 року, тобто після спливу строку позовної давності(а.с.2). Відповідач просив застосувати строк позовної давності(а.с.22-23).

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Передбачений ч.1 ст.257 ЦК України строк позовної давності у три роки застосовується судом в тому випадку, коли встановлено, що право позивача порушено, однак воно не підлягає захисту в звязку з пропуском строку позовної давності.

Частина 1 ст.266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд першої інстанції правильно застосував зазначені норми матеріального права та за заявою відповідача застосував строк позовної давності.

При цьому суд першої інстанції виходив з позовних вимог позивача, який в позові та в розрахунку зазначав, що строк дії договору сплив 21.02.2012року, а тому з цієї дати рахував штрафні санкції. Тому суд першої інстанції, розглянувши справу в межах позовних вимог, рахував початок строку позовної давності з 21.02.2012року.

Колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги про те, що договір діяв до 14.04.2015року(дата відкриття сейфу), оскільки його необхідно вважати поновленим на підставі ст.764 ЦК України.

Дійсно відповідно до ч.1 ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Оскільки відповідач після закінчення строку договору(21.02.2012року) продовжував користуватися сейфом, за відсутності заперечень Банку протягом одного місяця, тому можна вважати договір поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Строк договору був встановлений 4 місяця(з 21.10.2011року по 21.02.2012року), тому при поновленні договору на 4 місяця він діяв до 21.06.2012року. Однак і в цьому випадку Банк пропустив строк позовної давності, звернувшись з позовом до суду в серпні 2015року.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, судове рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку «ПОРТО-ФРАНКО» відхилити.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 15 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.Д.Коротков

ОСОБА_3

ОСОБА_4