№ 59134805, 20.07.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4644/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання: Белінського Г.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 за довіреністю,

представника відповідача ОСОБА_2 за довіреністю,

розглянувши в судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення рішення № 5541-15 від 13.06.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

12.07.2014 року отримала лист в якому містилось податкове повідомлення рішення від 13.06.2014 року № 5541-15 видане відповідачем, в якому повідомлялося, що згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 286.5 ст. 286 розділу XІІІ Податкового кодексу України, ОСОБА_3 визначено суму податкового зобовязання за платежем: плата за землю, що вноситься фізичними особами у розмірі 8759,42 грн.

У оскаржуваному повідомленні рішенні не зазначено за якою адресою знаходиться земельна ділянка, площа земельної ділянки та не додано розрахунку. У телефоному режимі позивача повідомили, що податкове повідомлення рішення № 5541-15 стосується земельної ділянки розташованої за адресою м. Одеса, вул. Краснова,12.

Позивач зазначила, що за вказаною адресою їй на праві спільної сумісної власності належить нежитлове вбудоване приміщення підвалу та першого поверху № 415 загальною площею 884 кв.м., яке розташоване в багатоквартирному дванадцяти поверховому будинку. Приміщення здається позивачем в найм фізичній особі підприємцю для здійснення діяльності передбаченою КВЄД.

Земельна ділянка за вище вказаною адресою ніким з співвласників не оформлялась, балансоутримувачем будинку є комунальне підприємство ЖКС «Вузівський» . Між трьома співвласниками нежитлового приміщення розташованого за адресою м. Одеса, вул. Краснова,12 та КП ЖКС «Вузівський» укладено договір на надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Крім того, аналогічні рішення отримали і інші співвласники нежитлового приміщення на суму 8759,42 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (а.с.4-8).

Представник відповідача у задоволенні позову просила відмовити, посилаючись на обставини зазначенні в письмових запереченнях на адміністративний позов та в додаткових поясненнях(а.с.39-40, 217-218).

Представник відповідача в обґрунтування письмових заперечень на адміністративний позов зазначила, що позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси, як платник земельного податку з фізичних осіб з 01.01.2013 року. Сума земельного податку розрахована відповідно до нормативно грошової оцінки 1 кв.м. земельної ділянки в розмірі 2972,62 грн. визначеної згідно з довідки управління Держземагенства у м. Одеса та площі земельної ділянки 294,67 ув.м., яка знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Краснова, буд.12.

Представник відповідача зазначила, що ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області правомірно було винесено податкове повідомлення рішення від 13.06.2014 року № 5541-15.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2014 року відповідач виніс податкове повідомлення рішення № 5541-15 згідно з яким на 2014 рік позивачу нарахований земельний податок в сумі 8 759,42 грн. (а.с.11-12, 41-42).

З огляду на матеріали справи вбачається, що ОСОБА_3 згідно з договором дарування № 1999 від 02.07.2009 року та договором купівлі продажу № 3187 від 12.11.2010 року зареєстрованого в електроному Реєстрі прав на нерухоме майно, є власником 1/3 частки нежитлового приміщення підвалу та приміщення першого поверху № 415 за адресою м. Одеса, вул. Краснова,12 , площею 0,029467 га. та перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м. Одеси, як платник земельного податку з фізичних осіб з 01.01.2013 року (а.с.9-10,43-46).

01.10.2012 року між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - співвласниками нежитлового приміщення підвалу та приміщення першого поверху № 415 за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 12 та Комунальним підприємством ЖКС Вузівський (надалі Виконавець) в особі директора ОСОБА_6 укладено договір № 453 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Предметом даного договору є забезпечення виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень; прибирання прибудинкової території в погодних умовах, які не відносяться до умов надзвичайного характеру, характерних для даної місцевості; санітарно-технічне обслуговування; обслуговування внутрішньо будинкових мереж, освітлення місць загального користування у будинку № 12 по вул. Краснова, а споживачем своєчасної оплати цих послуг за встановленим тарифом, у строки та на умовах передбачених договором (аркуші справи 49-52).

Відповідно до ч.2 ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 270 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п.287.6 ст.287 Податкового кодексу України).

Згідно з п.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення права власності позивача на нерухоме майно) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом; право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою; право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п.287.8 ст.287 Податкового кодексу України).

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території (п.286.6 ст.286 Податкового кодексу України).

Впродовж розгляду справи суд встановив, що у позивача відсутній документ, що підтверджує право власності позивача на земельну ділянку за адресою м. Одеса, вул. Краснова,12, також відсутній документ, що підтверджує право оренди земельної ділянки розташованої за вище вказаною адресою.

Згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобовязань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пунктом 286.1 ст. 286 Податкового кодексу визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а п.274.1 ст. 274 Податкового кодексу встановлена ставка податку на земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі 1 відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 та пп.271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України обєктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом

Згідно з п.2.4 Розділу ІІ Наказу Міністерства фінансів України, від 28.11.2012 № 1236, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 року № 2135/22447, «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень рішень платникам податків» встановлено, що до податкового повідомлення рішення додається розрахунок податкового зобовязання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з наведенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку) відповідного звітного періоду, щодо якого здійснюється розрахунок податкового зобовязання, а також іншої інформації, необхідної для визначення грошового зобовязання.

Жодного розрахунку на адресу позивача не надходило, на вимогу суду відповідач також не надав жодного обґрунтованого нарахування податку з урахуванням пропорційної частки площі будівлі позивача

Таким чином, суд дійшов висновку, що нарахування позивачу податкового зобовязання зі сплати земельного податку є протиправним та суперечить вимогам податкового законодавства у звязку з чим винесене відповідачем податкове повідомлення рішення від 13.06.2014 року № 5388-15 належить до скасування а позов до задоволення.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 122, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення рішення від 13.06.2014 року № 5541-15 Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на користь ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору в розмірі 73 (сімдесят три), 08 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови складений 20 липня 2016 року.

Суддя О.Я. Бойко

.