№ 59134804, 05.07.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1731/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 за довіреністю,

представник відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю науково виробничий центр «ЕКОСТРОЙ» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 09.02.2016 року, -

СУТЬ СПОРУ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла справа за адміністративним позовом Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю науково виробничий центр «ЕКОСТРОЙ» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому позивач просив:

-визнати неправомірним та скасувати повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 09.02.2016 року за формою «Ш» на суму 31 112,21 грн.;

-визнати неправомірним та скасувати повідомлення рішення № НОМЕР_2 від 09.02.2016 року за формою «Ш» на суму 16 955,55 грн.;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ у Суворовському районі м. Одеси на ОСОБА_2 підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю науково виробничий центр «ЕКОСТРОЙ», виписала податкові повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 09.02.2016 року за формою «Ш» на суму 31 112,21 грн. та № НОМЕР_2 від 09.02.2016 року за формою «Ш» на суму 16 955,55 грн.

Зазначені податкові повідомлення рішення складені на підставі акта про результати перевірки даних, задекларованих в податковій звітності з податку на додану вартість № 127/15-54-15-02 від 28.01.2016 року. Позивач вважає, що він своєчасно сплатив грошові зобовязання з ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями. Дані наведені ДПІ у Суворовському районі в акті перевірки не відповідають дійсності.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (а.с.5-8).

Представник відповідача у судове засідання не зявився про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином та завчасно.

Представник відповідача надав суду письмове заперечення на адміністративний позов у якому зазначено, що в порушення норм діючого законодавства позивач в строк визначений законодавством не сплатив самостійно визначені суми податкової заборгованості по податковим деклараціям з лютого 2014 року по серпень 2015 року. Отже, оскаржувані податкові повідомлення рішення винесені обґрунтовано та відповідно до норм Податкового законодавства України. Тому позовні вимоги не належать до задоволення.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до часткового задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області провела перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року платника податку на додану вартість Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю науково виробничий центр «ЕКОСТРОЙ».

За результатами перевірки відповідач склав акт від 28.01.2016 року № 127/15-54-15-02. В якому зазначено, що платник порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобовязання з податку на додану вартість протягом строків визначених п. 57.1 ст.57 та п.203.2 ст. 203 Податкового кодексу України. Несплата узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 410957,85 за звітний податковий період за лютий 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року, червень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року (а.с.16-17).

На підставі акту про результати перевірки відповідач виніс податкові повідомлення рішення форми «Ш».

Податкове повідомлення рішення форми «Ш» № НОМЕР_1 від 09.02.2016 року, яким встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за затримку 29 календарних днів сплати суми грошового зобовязання в розмірі 311112,21 грн. та зобовязано сплатити штраф у розмірі 31112,21 грн (а.с. 14).

Податкове повідомлення рішення форми «Ш» №0000751501 від 09.02.2016 року яким встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за затримку 89 календарних днів сплати суми грошового зобовязання в розмірі 84777,75 грн. та зобовязано сплатити штраф у розмірі 16955,55 грн. (а.с. 15).

Суд погоджується з доводами позивача та вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що належать до часткового скасування виходячи з наступного.

Відповідно до положень п.п. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України, платник податків зобовязаний подавати до контролюючих органів у законодавчо встановленому порядку декларації, звітність та інші документи, повязані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених Податковим Кодексом України.

Згідно з п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 ст. 203 ПК України для подання податкової декларації.

З контексту вищенаведених норм права випливає, що відлік 10 календарних днів, що передбачені для самостійної сплати податкового зобов'язання, необхідно відраховувати з останнього дня граничного строку для подання податкової декларації. Аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.09.2014 року № К/800/43765/13.

Суд встановив, що позивачем грошові зобовязання у розмірі 26 657,00 грн., які були задекларовані податковою декларацією з ПДВ за лютий 2014 року № НОМЕР_3 від 19.03.2014 року сплачені 01.04.2014 року, що підтверджується платіжним дорученням № 105; Грошові зобовязання у розмірі 14 758,00 грн., які були задекларовані податковою декларацією з ПДВ за листопад 2014 року № НОМЕР_4 від 17.12.2014 року сплачені 24.12.2014 року, що підтверджується платіжним дорученням; Грошові зобовязання у розмірі 48 092,00 грн., які були задекларовані податковою декларацією з ПДВ за січень 2015 року № НОМЕР_5 від 19.02.2015 року сплачені; 27.02.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1218; Грошові зобовязання у розмірі 17 873, 00грн., які були задекларовані податковою декларацією з ПДВ за лютий 2015 року № НОМЕР_6 від 16.03.2015 року сплачені 26.03. 2015 року, що підтверджується платіжним дорученням № 457; Грошовізобовязанняу розмірі 150 828,00грн., які були задекларовані податковою декларацією з ПДВ за березень 2015 року № НОМЕР_7 від року сплачені 28.04.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням № 482; Грошові зобовязання у розмірі 138 349.00грн., які були задекларовані податковою декларацією з ПДВ за квітень 2015 року № НОМЕР_8 від 18.05.2015 року сплачені двома платежами від 26.05.2015 року у сумі 100 000,00 грн. , що підтверджується платіжним дорученням № 507 , та 27.05.2015 у сумі 38 249,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 510; Грошовізобовязанняу розмірі 111 045,00грн.,які були задекларовані податковою декларацією з ПДВ за травень 2015 року № НОМЕР_9 від року сплачені 12.06.2015 рокуу сумі 33 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 525, 02.07.2015 року у сумі 60 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 539 та 13.07.2015 року у сумі 43 821, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 547; Грошові зобовязання у розмірі 35 205,00 грн., які були задекларовані податковою декларацією з ПДВ за червень 2015 року № НОМЕР_10 від 20.07.2015 року сплачені 29.07. 2015 року, що підтверджується платіжним дорученням № 565; Грошові зобовязання у розмірі 98 381,00 грн., які були задекларовані податковою декларацією з ПДВ за липень 2015 року № НОМЕР_11 від 19.08.2015 року сплачені 27.08. 2015 року у сумі 90 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 613 та 02.09.2015 року у сумі 8 381, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 614; Грошові зобовязання у розмірі 75 136,00 грн., які були задекларовані податковою декларацією з ПДВ за серпень 2015 року № НОМЕР_12 від 18.09.2015 року сплачені 30.09. 2015 року, що підтверджується платіжним дорученням № 649 (а.с.18-48).

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.129.6 ст. 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу , що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Суд встановив, що затримка сплати грошового зобовязання за платіжним дорученням № 316 від 28.11.2014 року відбулася з вини банку, що підтверджується листом за № 167 від 28.11.2014 року (а.с.81-83).

Також суд встановив, що прострочено платіж за лютий на 2 дні. Позивач визнає, що повинен сплатити штраф у сумі 2665,70 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до часткового задоволення, оскільки позивач визнав той факт, що прострочив платіж за лютий на 2 дні та повинен сплатити штраф у сумі 2665,70 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати неправомірним та скасувати повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 09.02.2016 року за формою «Ш» в частині сплати штрафу в сумі 28446,51 грн.

3 Визнати неправомірним та скасувати повідомлення рішення № НОМЕР_2 від 09.02.2016 року за формою «Ш» на суму 16 955,55 грн.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Малого підприємства у формі ТОВ науково-виробничий центр «ЕКОСТРОЙ» (ЄДРПОУ 23209234) судовий збір у сумі 1241 (одна тисяча двісті сорок одна),00 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови складений 05 липня 2016 року.

Суддя О.Я. Бойко