№ 58845470, 06.07.2016, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2016 р.Р і в н е 817/729/16

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Вавелюк А.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача:представник Єлагін Я.В.,

відповідача: представник Шапірко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №11" про стягнення санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека №11» (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути на його користь суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 26 105 грн. 16 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані наступними обставинами.

Вказує, що 18 лютого 2016 року ТзОВ "Аптека №11" до Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було подано звіт форми № 10 - ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів. Як вбачається з поданого звіту середньооблікова кількість штатних працівників становить 22 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника 25689, 09 гривень. Відповідно до ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність і мають працювати на робочих місцях -1 особа, і вона не працевлаштована.

Відповідно до „Інформації про попит на робочу силу (вакансії)" (форма №3-ПН), наданої Сарненським районним центром зайнятості, ТзОВ „Аптека 11" подавало протягом року вакансію „фармацевт", але інвалід так і не був працевлаштований на дану посаду. Оскільки ТзОВ „Аптека №11" зіштовхнулось із труднощами в пошуках кандидата на вакантну посаду з наявним освітньо-кваліфікаційним рівнем (фармацевт), доцільно було б розглянути можливість виконання нормативу за рахунок працевлаштування інваліда на дану посаду з числа обслуговуючого персоналу.

На думку позивача, ТзОВ „Аптека №11", формально подавало у центр зайнятості звіти форми 3-ПН із зазначенням вакантної посади для працевлаштування інваліда.

Вважає, що також потрібно враховувати причини відмови у працевлаштуванні інвалідам, були направлені центром зайнятості, адже роботодавці їх не зазначають, свідомо розуміючи, що при розгляді даної категорії справ суди беруть до уваги лише факт подання до центру зайнятості звіту форми 3-ПН.

Зазначає, що служба зайнятості є посередником між роботодавцем та інвалідом, відповідно до Закону України „Про зайнятість населення", а лише сприяє працевлаштуванню інвалідів, які знаходяться на обліку та зареєстровані як безробітні. А тому, обов'язком із працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого законом нормативу покладається виключно на суб'єктів господарювання. Законодавство звільняє роботодавця від обов'язку сплатити адміністративно-господарські санкції невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в зв'язку із тим, що останні не направлялись державною службою зайнятості на підприємства.

У судовому засіданні представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги, та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

До суду також прибув представник відповідача та заперечив проти заявлених позовних вимог, оскільки вважає, що підприємством були вжиті усі необхідні заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році, тому застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, у даному випадку, є безпідставним. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь справі та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека №11» пройшло процедуру державної реєстрації, а відтак набуло правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV, та відноситься до суб'єктів господарювання, яким, відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон України №875-XII), встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Відповідачем подано до контролюючого органу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік форми №10-ПІ (а.с. 5), відповідно до якого: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 22 особи; з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України №875-XII - 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників - 565, 16 тис. грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 25 689 грн. 09 коп.

Відповідно до статті 18 Закону України №875-XII, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 19 Закону України №875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42 «Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»» (далі іменується - Інструкція №42), у рядку 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722 (далі - Інструкція №286).

Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача за 2015 рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, складає 0 осіб, а кількість працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України №875-XII - 1 особа. Отже, відповідачем у 2015 році не виконано норматив, передбачений статтею 19 Закону України №875-XII.

Статтею 20 Закону України №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 №70 затверджено Порядок нарахування пені та її сплати, що затверджений Мінпраці 15.05.2007 за №223, відповідно до якого нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

У поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до суду позивач розраховує суму пені на дату написання адміністративного позову - 12.05.2016.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків сплати адміністративно-господарських санкцій позивачем була нарахована пеня, яка складає: 15 грн. 41 коп. (сума пені за один день прострочення) х 27 (кількість днів прострочення) = 416 грн. 07 коп. Отже, загальна сума заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році становить 26 105, 16 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З наданих суду матеріалів встановлено, що відповідач створив робоче місце для працевлаштування інваліда на підприємстві, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією наказу №16 від 03.09.2012 «Про створення робочого місця для працевлаштування інваліда» (а.с. 18).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 №316 «Про затвердження форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання», зареєстрованим Міністерством юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520 - Наказ №316) затверджена форма звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». Відповідно до Наказу №316, форма звітності заповнюється роботодавцями, які подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті незалежно від місцезнаходження.

На виконання вимог Закону України «Про зайнятість населення» та Наказу №316, ТОВ «Аптека №11» подавало звіти форми №3-ПН про наявність вакантних робочих місць, зокрема від 02.01.2015, 02.02.2015, 11.03.2015, 01.04.2015, 05.05.201, 03.06.2015, 01.07.2015, 03.08.2015, 02.09.2015, 01.10.2015, 02.11.2015, 01.12.2015, (а.с.19-30), в яких зазначалося про створене вакантне робоче місце фармацевта саме для інваліда.

Зі змісту статті 18-1 Закону України №875-XII вбачається, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Сарненським районним центром зайнятості направлялася відповідачу інформація щодо осіб з обмеженими фізичними можливостями, які перебувають на обліку як безробітні, однак працевлаштувати таких осіб у відповідача не було можливості, оскільки основним видом діяльності ТОВ «Аптека №11» є роздрібна торгівля лікарськими засобами та виробами медичного призначення. Серед переліку професій (спеціальностей), доступних за станом здоров'я осіб з обмеженими фізичними можливостями, які перебувають на обліку в Сарненському районному центрі зайнятості як безробітні, наданим останнім, необхідних для ТОВ «Аптека №11» чи навіть можливих для працевлаштування не було фармацевта.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем протягом 2015 року виконано усі, встановлені законодавством обов'язки із забезпечення працевлаштування інвалідів. Якщо відповідачем вжито усі, передбачені чинним законодавством, заходи із працевлаштування інвалідів, то на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів необхідних професій (спеціальностей) для їх працевлаштування та відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватися. Обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 28 січня 2014, від 9 липня та 19 листопада 2013 року (№№ 21-200а13, 21-397а13 відповідно).

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.