Постановление суда № 58480430, 23.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4461/16 Справа № 199/9502/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кочкова Н.О.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року м. Дніпро

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючої - судді Кочкової Н.О.,

Суддів Каратаєвої Л.О., Петешенкової М.Ю.,

При секретарі - Григорєвій В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 про визнання права власності на ? частини квартири в порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_5 Н.В. на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що квартира АДРЕСА_1 загальною площею 65, 4 кв.м., житловою площею 37,9 кв.м., на праві спільної сумісної власності належала їй, її матері ОСОБА_6, чоловіку матері (її вітчиму) ОСОБА_3, та її сину ОСОБА_4. 28 квітня 2008 року ОСОБА_6 померла, за життя заповіт не склала, вона та вітчим ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги, у встановлений законом шестимісячний термін вона звернулася до Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а ОСОБА_3 звернувся із заявою про відмову від прийняття спадщини на її користь. 04 грудня 2015 року постановою державного нотаріуса Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у звязку з ненаданням правовстановлюючих документів на спадкове майно. Посилаючись на те, що інший співвласник майна ОСОБА_3 на запрошення до нотаріальної контори не з'явився, від спілкування з нею та державним нотаріусом відмовляється, ухиляється від надання оригіналу свідоцтва про право власності на спірну квартиру, позивачка просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на ? частини квартири після смерті матері ОСОБА_6, яка померла 29 квітня 2008 року (а.с. 2-3).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2016 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, померлої 29 квітня 2008 року. Вирішено питання судових витрат (а.с.99-101).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову (а.с.110-112).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло № 4/2172-98 від 23 вересня 1998 року, квартира за адресою АДРЕСА_3 на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4 (а.с.9). Відповідно до ч.1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

29 квітня 2008 року ОСОБА_6 померла (а.с.10).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя який його пережив, та батьки. Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги.

03 вересня 2008 року ОСОБА_3 написав заяву про відмову від спадщини, яка залишилась після смерті його дружини на користь дочки померлої гр.. ОСОБА_2. Справжність підпису засвідчено державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 , при цьому у заяві рукою ОСОБА_3 написано : «От наследства отказуюсь» (мовою оригіналу, а.с.40).

Згідно із ч. 1, 5 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Постановою Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори 04 грудня 2015 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири через ненадання правовстановлюючих документів на спадкове майно (а.с.13).

За таких обставин суд 1 інстанції правильно задовольнив позов, а посилання в апеляційній скарзі на ухвалу від 17.03.2016 про відкриття провадження по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини, застосування наслідків її недійсності, - не являється підставою для скасування рішення суду з огляду на ч. 1, 5 ст. 1273 ЦК України.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_2 тривалий час не зверталась із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, - не має правового значення, а посилання на незаконність дій нотаріуса є голослівним, не підтверджено належними і допустимими доказами.

Доводи апелянта щодо порушення судом норм ЦПК України - не являється підставою для скасування рішення суду, оскільки не призвело до неправильного вирішення справи.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, судом 1 інстанції у досить повному обсязі зясовані права та обов'язки сторін, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі наданих доказів, підстав для виходу за межі апеляційної скарги не вбачається, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_7 - ВІДХИЛИТИ.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

СУДДІ: