Решение № 57245674, 26.10.2015, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2243/15

Справа №754/4236/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

26 жовтня 2015 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Петріщевої І.В., при секретарі судового засідання Нескородяній О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, в якій з урахуванням збільшення розміру позовних вимог просить стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №CL4633 від 16 листопада 2007 року в сумі 90833,75 грн., з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 15254,01 грн.; відсотки - 9690,12 грн.; підвищені відсотки - 65889,62 грн., зазначивши в обґрунтування позовних вимог, що 16 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк", та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № CL4633, за умовами п. 1.1. якого кредитор надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 20000,00 грн. строком до 25.10.2012 року зі сплатою 33% річних за користування кредитом, а за користування кредитом понад встановлений строк - підвищеної процентної ставки у розмірі 99% річних. Проте, ОСОБА_1 не виконує умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі за обставин та з підстав, наведених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позовних вимог, надавши письмові заперечення та звернувшись до суду з заявою про застосування спеціальної позовної давності в один рік, в якій також просить зменшити розмір штрафних санкцій, оскільки вони значно перевищують розмір основної заборгованості.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний", правонаступником якого Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк", та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № CL4633, за умовами п. 1.1. якого кредитор надав позичальнику кредитні кошти у сумі та на умовах, визначених у цьому Договорі, Додатку 1 та Додатку 2, а позичальник зобов'язався погасити Кредит, сплатити проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених Договором, Додатку 1 та Додатку 2 (а.с. 95-106).

Відповідно до п. 5.1. Договору погашення основної суми Кредиту та сплата процентів здійснюється у формі щомісячних ануїтетних платежів у строки та сумах, встановлені для сплати таких ануїтетних платежів.

Відповідно до п. 5.2. Договору сума щомісячних платежів за цим Договором, що включає погашення основної суми кредиту та нарахованих процентів, зазначена у Додатку 1 до цього Договору. Графік щомісячних платежів визначено у Додатку 2 до цього Договору.

Відповідно до Додатку 1 та Додатку 2 до Кредитного договору основна сума кредиту становить 20000,00 грн.; процентна ставка - 33% річних; підвищена процентна ставка (в разі прострочення платежу) - 99% річних; кількість щомісячних платежів - 60; сума щомісячного платежу - 671,69 грн.; дата сплати щомісячного платежу кожне - кожне 25 число місяця.

Відповідно до п. 2.4. Договору за користування кредитом понад встановлений строк (прострочення терміну щомісячного платежу) встановлюється підвищена процентна ставка, що вказана у Додатку 1 до Договору. Якщо оплата простроченої суми основного боргу позичальника не була здійснена протягом перших трьох календарних днів з дати прострочення сплати суми основного боргу, то на прострочену суму основного боргу позичальника нараховується підвищена процентна ставка, починаючи з першого дня виникнення такого прострочення.

Позивачем була направлена відповідачу Вимога-повідомлення від 04.12.2012 про сплату заборгованості, що підтверджується відповідними копіями (а.с. 22-24).

Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором станом на 04.08.2015 заборгованість відповідача перед позивачем становить 90833,75 грн., з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 15254,01 грн.; відсотки - 9690,12 грн.; підвищені відсотки - 65889,62 грн. (а.с. 118-119).

Судом об'єктивно встановлено, що між сторонами у справі на підставі укладеного Кредитного договору виникли зобов'язання, за якими позивач надав відповідачеві послуги, а останній зобов'язалася їх оплатити на визначених умовах та у відповідний строк. Проте, всупереч взятим на себе зобов'язанням по виплаті кредитних коштів у визначені договором строки, відповідач їх належним чином не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла прострочена заборгованість.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, згідно ст. 629 ЦК України.

Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України під порушенням зобов'язання передбачено його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття - як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК).

Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії договору - до повного виконання зобов'язань позичальника за цим Договором, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісяця кожне 25-е число місяця.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК).

Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також у ч. 1 ст. 611, ч.ч. 2- 4 ст. 612 ЦК, ч.ч. 1, 2 ст. 220 ГК, які передбачають відповідальність боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання, згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний його початок (ст. 253 ЦК).

За змістом ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст. 257 ЦК).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252- 255 ЦК.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Суд установив, що згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі 671,69 грн. та в строки - кожне 25-е число місяця, визначені Договором.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами не пізніше 25 числа кожного місяця, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає суду підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Отже, аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, суд доходить висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Аналогічна правова позиція та висновки містяться у постанові ВСУ від 19 березня 2014 року №6-20цс14.

Разом з тим, судом було встановлено, що не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_1 не виконувала щомісячні зобов'язання з погашення кредиту у повному обсязі, однак факт зарахування 28.09.2011 оплати відповідача з погашення кредитної заборгованості у розмірі 484,66 грн. по кредиту та 478,04 грн. по відсотках, підтверджує вчинення нею дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, після чого перебіг позовної давності починається заново, що підтверджується розрахунком заборгованості, у якому наявні дані щодо здійснення відповідачем останнього щомісячного платежу (а.с. 118-119).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, підстав для задоволення заяви представника відповідача про застосування спеціальної позовної давності в один рік та зменшення розміру штрафних санкцій, у зв'язку з її безпідставністю та необґрунтованістю, відсутні.

На підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності кількох умов:

а) якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов'язання збитків;

б) за наявності інших обставин, що мають істотне значення. ЦК не містить переліку таких обставин.

Суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки як за власною ініціативою, так і за клопотанням сторони. В останньому випадку сторона, що звертається з клопотанням, повинна доводити наявність підстав для зменшення неустойки. Це право суду, а не обов'язок.

Оскільки судом встановлено, що предмет спору не містить неустойки, зокрема що значно, перевищує розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, суд вважає, що представником відповідача не доведено наявність підстав, передбачених законом, для зменшення неустойки.

Згідно ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів у заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви.

Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 213 - 215, 218 ЦПК України, відповідно статей 3, 11, 15, 16, 22, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 627, 1046-1056 Цивільного кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" задовольнити.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №CL4633 від 16 листопада 2007 року у розмірі 90833,75 грн.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" з ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908,34 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Петріщева І.В.