№ 57197490, 14.04.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/833/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 шин» до Одеської митниці ДФС про визнання дій протиправним, скасування картки відмови, визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю « 100 шин» звернулося до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ « 100 шин», за першим методом митної оцінки – за ціною договору; скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060702/2015/00025; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 02.12.2015 р. № 500060702/2015/000007/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним інспектором Одеської митниці ДФС безпідставно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, яким було здійснено коригування митної вартості товару «шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів…», в результаті чого вартість товару збільшилася з 2,47 дол. США за кг на 2,79 дол. США за кг. В обґрунтування цього відповідач послався на п.2 ст.58 МК України, зважаючи на те, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, тому на підставі п.3 ст.58 МК України застосовано другорядні методи, визначені п.2 ст.57 МК України. При цьому документи, які підтверджували визначення факту договірної ціни були надані відповідачу у необхідному обсязі. Відповідач не надав жодного доказу того, що ТОВ « 100 шин» занижено митну вартість товарів, що ввозилися на територію України; не навів фактів передбачених ч.1 ст.58 Митного кодексу України, які унеможливлюють застосування основного методу при митному оформленні товару; не обґрунтував невизнання заявленої декларантом митної вартості на підставі вже поданих документів тощо. Зазначив, що митний орган не надав пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваних рішення про коригування митної вартості та картки відмови; а також не додержано процедури проведення відповідних консультацій з позивачем.

До суду з'явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Згідно наданого 14.04.2016 р. до канцелярії суду клопотання, представник відповідача просив розгляд справи відкласти, зважаючи на зайнятість в іншому судовому процесі та необхідність ознайомлення іншого представника з матеріалами справи. Суд враховує, що вказані обставини не позбавляють можливості участі в судовому засіданні іншого повноважного представника відповідача, у тому числі й керівника установи згідно ч.7 ст.56 КАС України. У зв'язку із цим неявка представника відповідача в судове засідання 14 квітня 2016 р. визнана судом неповажною.

Згідно наданих до канцелярії суду заперечень, відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у задоволені позову, зазначивши, що за результатом проведеної шляхом електронного листування консультації між митним органом та декларантом було обрано другорядний метод визначення митної вартості – резервний. Митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. В результаті проведеного аналізу баз даних ПІК «Інспектор-2006» та ЄАІС ДФС встановлено, що рівень митної вартості подібних (з аналогічним індексом навантаження та іншими технічними характеристиками), митне оформлення яких вже здійснено, є більшим (митна декларація від 22.07.2015 р. № 500060001/2015/018066), тому митну вартість визначено на рівні 131,49 дол. США за шт. (із розрахунку 2,79 дол. США за кг). Зважаючи на правомірність оскаржуваних рішень, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що 10.11.2014 року між ТОВ « 100 ШИН» (Покупець) та «CHINA NATIONAL CHEMICAL CONSTRUCTION QINGDAO TRADE CO.,LTD», Китай, (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № 100SHIN-TR-15, відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує легкові та вантажні шини в асортименті, у кількості та по цінам, вказаним у Інвойсах, що є невід'ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Доларах США за одиницю товару та вказана у Інвойсі. Сума контракту визначається згідно Інвойсів, умови поставки визначаються в Інвойсі.

14 вересня 2015 р. ТОВ « 100 шин» та «CHINA NATIONAL CHEMICAL CONSTRUCTION QINGDAO TRADE CO.,LTD» узгодили Проформу № 15UKF01-0901 від 14.09.2015 р. до контракту від 10.11.2014 р. № 100SHIN-TR-15, на підставі якої ТОВ « 100 шин» здійснило попередню оплату згідно платіжних доручень б/н від 28.09.2015 р., б/н від 12.11.2015 р.

14 жовтня 2015 р. сторони контракту узгодили інвойс № 15UKF01-0901, в якому визначили найменування, кількість та ціну товару та відповідно до якого поставляються різні шини в загальні кількості 676 шт. вартістю 78735,60 дол. США.

Для здійснення митного оформлення товару ТОВ « 100 шин» була подана до Одеської митниці ДФС електронна вантажна митна декларація № 500060702/2015/008193 від 01.12.2015 р. із додатками (уніфікована митна квитанція МД-1 № 50006И№0023594 від 30.11.2015 р.; Non-negotiable морський транспортний документ (морська накладна) COSUODS № 000030 від 26.11.2015 р.; коносамент (Bill of Lading) № COSU6119725060 від 16.10.2015 р.; банківські платіжні документи б/н від 28.09.2015 р., від 12.11.2015 р.; прейскурант (прайс -лист ) виробника товару б/н від 03.10.2015 р.; розрахунок ціни (калькуляція виробника) № 15UKF01-0901 від 14.10.2015 р.; інвойс № 15UKF01-0901 від 14.10.2015 р.; пакувальний лист б/н від 14.10.2015 р.; рахунок проформа № 15UKF01-0901 від 14.09.2015 р.; навантажувальні документи № 125 від 26.11.2015 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору № 1 від 01.06.2015 р.; зовнішньоекономічний договір№ 100SHIN-TR-15 від 10.11.2014 р.; договір про надання послуг митного брокера № 11-12 від 25.12.2014 р.; сертифікат відповідності № UA1.066.0100099-15 від 01.12.2015 р.; інформація про позитивній результати здійснення радіологічного контролю товару № 2761 від 16.10.2015 р.; сертифікат про походження товару загальної форми № 15С3702А1564/00206 від 19.10.2015 р.; вагова довідка б/н від 29.11.2015 р.; копія митної декларації країни відправлення № 422720150270792928 від 13.10.2015 р.), в якій митна вартість товару визначена за першим методом – за ціною договору на рівні 2,47 дол. США за кг.

За результатами опрацювання вищевказаної декларації та додатків митним органом винесена картка відмови у прийнятті митної декларації № 500060702/2015/00025 від 02.12.2015 р. та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 02.12.2015 р. № 500060702/2015/000007/2, яким митну вартість за одиницю товару визначено у розмірі 131,49 дол. США за одиницю або 2,79 дол. США за 1 кг.

В результаті різниця обов’язкових до сплати платежів склала: ввізне мито – 16942,17 грн., імпортний збір – 12101,55 грн., ПДВ – 54214,93 грн., а всього 83258,65 грн.

В подальшому товар випущено у вільний обіг (ВМД № 500060702/2015/008251) за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Також, не погодившись із прийнятими митним органом рішеннями, ТОВ « 100 шин» звернулося із скаргою від 29.12.2015 р. № 2015/12-000007 до начальника Одеської митниці ДФС, яка рішенням від 22.01.2016 р. № 167/10/15-70-25-02 залишена без задоволення, що зумовило позивача звернутися за судовим захистом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості не обґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими до задоволенню у зв’язку з наступним.

За результатами візуальної перевірки наданих разом із МД документів та співставлення даних, поданих декларантом для здійснення митного контролю та оформлення на етапі контролю правильності визначення митної вартості товарів, задекларованих у МД № 500060702/2015/008193 від 01.12.2015 р., встановлено, що у документах містяться розбіжності, а також надані Товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на матеріали справи, під час опрацювання наданих для здійснення митного оформлення документів зафіксовано спрацювання профілів ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості товару 105-2 (вимагає здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів) та 106-2 (вимагає витребування документів, які підтверджують митну вартість товару).

Зокрема, в поданих до митного оформлення інвойсі від 14.10.2015 р. № 1511001-0901, контракті від 10.11.2014 р. № 100SHIN-ТR-15, пакувальному листі від 14.10.2015 р., калькуляції собівартості від 14.10.2015 р. № 1511001-0901, проформі-інвойс від 14.09.2015 р. № 15UKF01-0901, прайс-листі не зазначено прізвище особи, яка зробила підпис на печатці та склала вказані документи.

Крім того, в прайс-листі відсутнє посилання на інвойс від 14.10.2015 р. № 15UKF01-0901 та контракт від 10.11.2014 р. № 100SHIN-ТR-15, що унеможливлює ідентифікацію даного документу до операції з конкретною поставкою товару.

Також декларантом не виконані вимоги ст.254 МК України – не забезпечено переклад з англійської мови декларації країни відправлення, що є необхідним для перевірки та підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

З урахуванням викладеного декларанту була висунута вимога протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, інші додаткові документи на підтвердження митної вартості – на розсуд декларанта.

Листами від 02.12.2015 р. б/н та від 02.12.2015 р. № 064 ТОВ « 100 шин» повідомило про неможливість надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

З огляду на матеріали справи, рішення про коригування митної вартості прийнято у зв'язку з виявленням розбіжностей у поданих декларантом документах. З метою забезпечення повноти оподаткування товару було проведено аналіз баз даних ПІК «Інспектор-2006» ЄАІС ДФС та встановлено, що рівень митної вартості товару «Шини пневматичні гумові» є більшим: 131,49 дол. США за шт. (МД від 22.07.2015 р. № 500060001/2015/018066). За результатами проведеного аналізу було обрано резервний (шостий) метод визначення митної вартості.

У відповідності до ч.1 ст.53 МК України, згідно з якою контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, Одеською митницею здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів, в ході якого встановлено, що подані декларантом документи на підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності.

Митним кодексом України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою особою під час декларування товарів (ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до частин 1-3 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

Другою частиною статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а третя частина цієї ж статті передбачає, що якщо документи, зазначені у частині другій статті 53, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним ба на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) документи.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Судом встановлено, що інвойс № 15UKF01-0901 від 14.10.2015 р містить інформацію про ціну товар; інвойс містить повну ціну поставки товару на зазначених в контракті умовах і не потребує визначення складових митної вартості. Крім того, надана до митного органу проформа до контракту містить інформацію про найменування товару, кількість, ціну, загальну суму до сплати. Тобто вказані документи містять відомості щодо ціни, яка підлягає сплаті за товар.

У зв'язку із цим суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів – необґрунтованим.

Так, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, у поданих до митного оформлення інвойсі від 14.10.2015 р. № 1511001-0901, контракті від 10.11.2014 р. № 100SHIN-ТR-15, пакувальному листі від 14.10.2015 р., калькуляції собівартості від 14.10.2015 р. № 1511001-0901, проформі-інвойс від 14.09.2015 р. № 15UKF01-0901, прайс-листі не зазначено прізвище особи, яка зробила підпис на печатці та склала вказані документи.

Згідно листа постачальника компанії «CHINA NATIONAL CHEMICAL CONSTRUCTION QINGDAO TRADE CO.,LTD» від 02.12.2015 р. (а.с. 38) підпис в документах належить генеральному менеджеру (директору) пану Чень Хон, що має право діяти від імені компанії, та прізвище та посада якого зазначена в преамбулі контракту від 10.11.2014 р. № 100SHIN-ТR-15, що був наданий до митного оформлення. Ідентичність підписів на всіх документах убачається неозброєним оком.

При цьому суд враховує, що підписання інвойсу і ЗЕД контракту, прайс-листа різними особами не є розбіжностями за умови наявності повноважень у осіб-підписантів. Рівно як і наявність на товаросупровідних документах різних печаток також не може вважатись розбіжністю, про що ВАС України зазначив в рішенні від 14.10.2014 р. у справі № 815/1879/13-а, рішенні від 03.02.2015 р. у справі № 813/8031/13- а.

Крім того, суд критично оцінює посилання митного органу на те, що наданий декларантом прайс-лист не містить посилань на умови поставки, вантаж та ін., як підставу для висновку про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору.

При розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка містяться в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів.

В комерційній практиці при просуванні товару на ринок одними із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа).

Під комерційною пропозицією (офертою) зазвичай розуміється письмова пропозиція продавця, спрямована можливому покупцю або конкретним покупцям про продаж партії товару на певних умовах. У випадках, коли між сторонами раніше вже було укладено аналогічний договір, комерційна пропозиція (оферта) може містити лише деякі умови. Відносно решти умов робиться посилання на раніше укладений договір. Комерційна пропозиція (оферта) може мати персональні умови і персональні знижки, які зазвичай не розповсюджуються на необмежену кількість потенційних покупців.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. На практиці термін "прейскурант" частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг.

Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

В комерційній практиці відмінність комерційної пропозиції від прейскуранта (прайс-листа) полягає в його персоналізації обмеженому колу покупців. Відомості, зазначені в комерційній пропозиції продавця, адресовані безпосередньо конкретному покупцю.

З наданого позивачем до митного оформлення документу вбачається, що останній містить відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування певних товарів, ціну, умови поставки та інші відомості. Відсутність на документі посилань на дату поставки саме позивачу жодним чином не нівелює його змісту та обов’язку врахувати при виконанні суб’єктом владних повноважень своїх функцій. При цьому такий документ і не повинен містити такі відомості, отже відповідна вимога митного органу є вкрай необґрунтованою.

Чинне законодавство не встановлює будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись контрагентами у довільній формі та на власний розсуд, про що неодноразово зазначав Вищий адміністративний суд України (ухвала від 26.11.2015 р. № К/800/23193/14), у зв'язку із чим суд критично оцінює відповідне обґрунтування митного органу в якості підстави для сумнівів у митній вартості товару, задекларованого Товариством.

Крім того, в основу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості покладено те, що декларантом не виконані вимоги ст. 254 МК України, зокрема не забезпечено переклад з англійської мови декларації країни відправлення.

Відповідно до ст.254 МК України органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

З огляду на матеріали справи ТОВ « 100 шин» не отримувало від митного органу вимоги про переклад, як це передбачено ст. 254 МК України, у зв'язку із чим за даних умов митний орган не може зазначати на відсутність перекладу, як на розбіжність в документах. При цьому декларація країни відправлення складена китайською, а не англійською мовою.

Суд також враховує, що відповідно до п.3 ст.5 Закону України «Про засади державної мовної політики»: держава сприяє розвитку багатомовності, вивченню мов міжнародного спілкування, насамперед тих, які є офіційними мовами Організації Об'єднаних Націй, ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій.

Таким чином, мовою міжнародного спілкування на сьогоднішній день є мова ООН, ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій. Офіційною мовою ООН є: арабська; китайська (Путунхуа); англійська; французька; російська; іспанська. Отже посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на відсутність перекладу з англійської мови є безпідставними.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

В постановах від 15.10.2013 р. у справі N 21-270а13 та від 22.10.2013 р. у справі N 21-342а13 Верховний Суд України за результатами аналізу Митного кодексу України 2002 року (втратив чинність 01.06.2012 р.) зазначає, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Аналогічної позиції дотримується на сьогодні і Вищий адміністративний суд України під час перегляду справ про скасування рішень про коригування митної вартості, прийнятих вже на підставі норм Митного кодексу України 2012 року.

Наприклад, в ухвалах від 30.01.2014 р. у справі N К/800/41272/13 та від 17.12.2013 р. у справі N К/800/28635/13 Вищий адміністративний суд України зазначає, що аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.

При цьому суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

У рішенні Вищого адміністративного суду України від 09.12.2014 р. у справі №806/826/14 судом вказано на обов’язкові відомості, які має містити рішення про коригування митної вартості за резервним методом. Так, згідно з даним рішенням: «Відповідач при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу не зазначив у спірних рішеннях докладної інформації та джерел, які використовувалися контролюючим органом при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки».

В той же час в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено, що у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, внаслідок чого застосовано саме шостий метод.

При цьому позивачем до матеріалів справи додані копії МД № 50006001/2015/0131511, МД 50006001/2015/0129871 за якими Одеською митницею ДФС 16.07.2015 р. здійснено митне оформлення товару - «Шини пневматичні гумові для вантажних автомобілів з індексом навантаження», Виробник компанія «CHINA NATIONAL CHEMICAL CONSTRUCTION QINGDAO TRADE CO., LTD), Китай (CN), Країна виробництва – Китай, Торгівельна марка «TRIANGLE».

За вищевказаними МД було здійснено митне оформлення товару, який був поставлений на митну територію України тим самим постачальником та для того самого покупця (ТОВ « 100 шин»), на тих саме умовах та за тим саме контрактом, але митна вартість якого визначена на рівні 2,52 дол. США за кг. або 130,12 дол. США за од.; 126,33 дол. США за од.

Верховний Суд України вже неодноразово (постанова № 21-127а15 від 31.03.2015 р.) зазначав, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (a) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (c) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Вирішуючи спір, суд враховує, що Одеська митниця ДФС жодним чином не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.

При цьому митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України. Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 11.11.2014 р. по справі № 826/18065/13-а.

В той же час, судом встановлено, що надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, що свідчить про порушення митним органом передбаченого ст.57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару.

Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що митним органом в порушення приписів вищенаведених норм було необґрунтовано відмовлено у прийнятті митних декларацій, митному оформленні товарів, а рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон прийняті відповідачем із порушенням встановленої законодавством процедури (ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним ст.58 цього Кодексу), без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, у зв'язку із чим адміністративний позов підлягає до задоволення.

На підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Керуючись ст.ст.128, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 шин»задовольнити.

Визнати протиправними дії Одеської митниці ДФС щодо відмови у застосування митної вартості, заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю « 100 шин» за першим методом митної оцінки – за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060702/2015/00025.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості від 02.12.2015 р. № 500060702/2015/000007/2.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя І.В. Завальнюк