№ 57197489, 14.04.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/988/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо проведення реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект»; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 16.12.2015 р. № 27141644 про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на вказану квартиру; зобов'язати відповідача скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 12559100 від 16.12.2016 р. про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на вказану квартиру та відновити попередній запис про реєстрацію права власності цієї квартири за позивачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.04.2008 р. він уклав із Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» кредитні договори №№ 11336635000, 11336606000 про надання споживчого кредиту в іноземній валюті в розмірі 100000 дол. США на придбання житла. Зобов'язання за цими договорами були забезпечені договором іпотеки від 22.04.2008 р. № 1736, за умовами якого позивач передав в іпотеку Банку квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка належала позивачу на праві приватної власності з 2008 р. В жовтні 2014 р. Банк передав права кредитора третій особі, закривши рахунок для погашення позивачем кредиту. Однак від нового кредитора будь-яких вимог не надходило, у зв'язку із чим позивач в липні 2015 р. звернувся до Банку із заявою про надання реквізитів для оплати кредиту, на яку відповідь так і не отримав. Наприкінці лютого 2016 р. на адресу матері позивача надійшов лист від ТОВ «Кей-Колект», згідно якого 16.12.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 27141644, відповідно до якого право власності на вищевказану квартиру було зареєстровано за ТОВ «Кей-Колект». Зазначені рішення відповідача здійснені з порушення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868. Зокрема, спірне рішення прийнято нотаріусом без підтвердження завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги; без документу, що підтверджує перехід речових прав на нерухоме майно (договору про задоволення вимог іпотекодавця). Крім того, такі дії відповідача прямо суперечать приписам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Зважаючи на вищевикладені обставини, позивач звернувся за судовим захистом із даним адміністративним позовом.

До суду з'явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Інші учасники процесу до суду не з'явилися, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином; у зв'язку із чим відповідно до ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Від третьої особи - ТОВ «Кей-Колект» 14.04.2016 р. до канцелярії суду надійшли письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких ТОВ «Кей-Колект» просить відмовити у задоволенні позову, зважаючи на те, що іпотечний договір є підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки, оскільки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку позасудового врегулювання, згідно якого іпотекодержатель має право набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань на підставі цього договору в порядку, установленому чинним законодавством. При цьому стаття 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» поширюється на відносини, пов'язані з примусовим стягненням на нерухоме майно, тоді як в даному випадку право власності на квартиру позивача оформлено добровільно (позасудово) на підставі застереження, що міститься в іпотечному договорі, який підписаний в добровільному порядку обома сторонами, тобто відчуження відбулось за згодою сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судом встановлено, що 22.04.2008 р. між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» укладені договори №№ 1133663500, 11336606000 про надання споживчого кредиту в іноземній валюті в розмірі 100000 дол. США на придбання житла. Зобов'язання за кредитними договорами забезпечені іпотечним договором від 22.04.2008 р., предметом якого була квартира за адресою: АДРЕСА_1.

12 грудня 2015 р. між АПТ «УкрСиббанк», яке є правонаступником Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», та ТОВ «Кей-Колект» укладені договір факторингу № 1 та договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідчений ОСОБА_3, приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу 12.12.2011 р. за реєстровим номером № 5207-5208, згідно яких право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки перейшло до ТОВ «Кей-Колект».

16 грудня 2015 р. представник ТОВ «Кей-Колект» звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни із заявою про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на предмет іпотеки за вищевказаною адресою згідно ст.37 Закону України «Про іпотеку» та виключення запису про іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За результатами розгляду вищезазначеної заяви приватним нотаріусом 16 грудня 2015 р. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 27141644, відповідно до якого вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом - ТОВ «Кей-Колект». Відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Також відповідно до пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 868 від 17.10.2013, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України (далі - Порядок №868), державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

В свою чергу, нотаріус, в розумінні статті 3 Закону України "Про нотаріат" - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті (ч. 7 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з визначенням, наведеного у статті 13-1 Закону України "Про нотаріат", нотаріальний округ - це територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса.

Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом (ч. 3 ст. 13-1 Закону України "Про нотаріат").

З огляду на матеріали справи, предметом договору іпотеки є нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та право власності на яке зареєстровано за третьою особою.

Проте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. всупереч вказаних вище положень статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 13-1 Закону України «Про нотаріат», здійснено державну реєстрацію права власності спірного майна, не за місцем його розташування та яке знаходиться поза межами нотаріального округу, в рамках якого відповідач має право здійснювати нотаріальну діяльність.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Крім того, у абзаці 7 пункту 2 Порядку № 868 зазначено, що нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, аналізуючи наведені вище норми законодавства, вбачається, що законодавець чітко визначив те, що нотаріуси України отримали повноваження щодо проведення реєстрації права власності, користування нерухомим майном, усіх інших речових прав і їх обтяжень лише безпосередньо під час вчинення нотаріальної дії. Повноваження нотаріусів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав пов'язуються законодавцем виключно із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном.

Так, стаття 34 Закону України «Про нотаріат» встановлює перелік нотаріальних дій, які вчиняють нотаріуси, а саме: посвідчення правочинів (договори, заповіти, довіреності тощо); вжиття заходів щодо охорони спадкового майна; видача свідоцтва про право на спадщину; видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя; видача свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); видача свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися; проведення опису майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме; видача дублікатів нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса; накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації; засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них; засвідчення справжності підпису на документах; засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови на іншу; посвідчення факту, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту; посвідчення факту, що фізична особа є живою; посвідчення факту перебування фізичної особи в певному місці; посвідчення час пред'явлення документів; передача заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам; приймання у депозит грошових сум та цінних паперів; вчинення виконавчих написів; вчинення протестів векселів; вчинення морських протестів; прийняття на зберігання документів. На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом.

При цьому, на переконання суду, проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно відбувається разом з вчиненням нотаріальних дій, які безпосередньо пов'язані з правом на майно, а саме, посвідчення правочинів відчуження (купівля - продаж, дарування щодо). Однак, відповідачем проведено оскаржувану державну реєстрацію права на квартиру без вчинення відповідної нотаріальної дії.

Слід зазначити, що стаття 55 Закону України «Про нотаріат» містить перелік нотаріальних дій, які можуть провадитися не тільки за місцезнаходженням майна, а й за місцем реєстрації однієї зі сторін правочину. Зокрема, у частині четвертій цієї статті зазначено, що посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.

Однак в спірних правовідносинах вказана норма застосуванню не підлягає оскільки, як зазначено вище, оскаржуваній реєстрації права не передувало укладення договору відчуження та, відповідно, вчинення з цього приводу нотаріальних дій (щодо посвідчення).

Відповідно до частини шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно з ч.1 статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Частиною першою статті 35 вказаного Закону передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Пунктом 46 Порядку № 868 встановлено особливості державної реєстрації іпотеки, відповідно до якого для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У наданих на вимогу суду відповідачем документах, які слугували підставою для здійснення спірної реєстрації права власності, відсутні вимога про усунення порушень, надіслана ТОВ «Кей-Колект» іпотекодавцеві та боржнику ОСОБА_1, а також документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя ТОВ «Кей-Колект».

При цьому в наданих відповідачем документах наявне Свідоцтво іншого нотаріуса - Юніної А.А., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, про засвідчення факту направлення нею особисто 23.09.2015 р. такої вимоги цінним рекомендованим листом через ДП «Укрпошта» та про те, що направлений лист в подальшому повернувся 03.11.2015 року за закінченням терміну зберігання.

Однак, на переконання суду, зазначене вище Свідоцтво не є належним документом у розумінні вимог пункту 46 Порядку № 868, який вимагає подання нотаріусу заявником саме вимоги та документу, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя. Можливість подання Свідоцтва нотаріуса замість цього закон не передбачає.

Крім того, згідно розділу 5 іпотечного договору від 22.04.2008 р. сторони досягнли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання (п.5.1). Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержавтелю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (п.5.2.1); отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-які особі на підстав договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (п.5.2.2). Позасудове врегулювання може бути застосовано сторонами в будь-який момент звернення стягнення на предмет іпотеки, але в будь-якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (п.5.3).

З огляду на матеріали справи, відповідні договори між ТОВ «Кей-Колект», як іпотеко держателем та ОСОБА_1, як іпотекодавцем, не укладались, отже позасудове врегулювання, передбачене договором іпотеки, місця не мало.

В той же час, статтею 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлено заборону примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

В зазначеній статті наявний правовий припис про заборону відчуження майна саме без згоди власника. Отже наявність чи відсутність такої є визначальним фактором при переході права власності від однієї особи до іншої. При цьому іпотечне майно, щодо якого встановлено мораторій, має відповідати наведеним у законі критеріям.

Як встановлено судом, умови застереження про добровільну передачу, передбачені договором не були виконані, отже в даному випадку згода власника на відчуження майна відсутня, на чому й наполягає позивач.

Між тим, судом встановлено, що нерухоме майно, що є предметом іпотеки, є й постійним місцем проживання позивача і його сім'ї та його загальна площа складає 100.7 кв.м., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний приймати рішення, а дії - вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, дотримуючись встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що рішення від 16.12.2015 р. № 27141644 про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на вказану квартиру прийнято без дотримання критеріїв, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частинами 1, 2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» визначено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З наведеної норми вбачається, що у випадку скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, в силу закону до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ст.8 Закону «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» ведення Державного реєстру прав забезпечує орган державної реєстрації прав.

Постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов'язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 12559100 від 16.12.2016 р., оскільки відповідні реєстраційні дії підлягають вчиненню в силу закону (внаслідок скасування рішення про державну реєстрацію прав), у зв'язку із чим позов в цій частині до задоволення не підлягає.

З урахуванням викладеного, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

На підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Керуючись ст.ст. 128, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни щодо проведення реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект».

Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни від 16.12.2015 р. № 27141644 про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя І.В. Завальнюк