Постановление суда № 56308196, 02.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

02 березня 2016 року м. Київ К/800/5276/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Ситников О.Ф., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області про зобов'язання здійснити перерахунок,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області, в якому просила зобов'язати відповідача провести їй перерахунок пенсії державного службовця з 23.04.2013р. в розмірі 80 % суми її заробітної плати, із розрахунку заробітної плати (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років) в сумі 112430,06 грн. (включно із грошовою винагородою, доплатами за роботу в нічний час, вихідні та святкові дні та іншими виплатами в сумі 4309,43 грн.) в період роботи з квітня 2011 по березень 2013 року, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 лютого 2015 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 лютого 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якої позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії державного службовця за період з 23 квітня 2013 року по 24 червня 2014 року залишено без розгляду; в решті позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній станом на момент призначення пенсії позивачу), в розмірі 80% заробітної плати державного службовця, з урахуванням сум доплати за роботу у святкові дні, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно із поданою довідкою про заробітну плату, якою передбачені складові заробітної плати для призначення пенсії, починаючи з 25 червня 2014 року, з урахуванням фактично виплачених сум; у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Відмовляючи у частині задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив того, що судом першої інстанції при розгляді адміністративного позову, не застосовано встановлений ст.99 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, оскільки позивачка звернулась із позовом до суду 25 грудня 2014 року та не навела поважних причин пропуску строку звернення до суду за період до 25 червня 2014 року; й в матеріалах справи відсутня довідка встановленого зразка про заробітну плату в яку входили суми грошової винагороди, доплати за роботу в нічний час, і з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 лютого 2015 року залишити в силі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Проте, дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, у відкритті провадження за касаційною скаргою необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (а у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи із змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, дана касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки не містить належних доводів в підтвердження незаконності ухваленої судом апеляційної інстанції постанови, а тому, з врахуванням наведених приписів п.5 ч.5 ст.214 КАС України, не викликає необхідності перевірки судом касаційної інстанції матеріалів справи, що в свою чергу, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області про зобов'язання здійснити перерахунок.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути позивачці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого

адміністративного суду України О.Ф. Ситников