Постановление суда № 52594840, 22.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8917/15 Справа № 183/2100/15 Головуючий у 1 й інстанції - Мельник О. М. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Кочкової Н.О., Григорченка Е.І.

за участю секретаря - Левцунова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Комунального підприємства «Новомосковський водоканал» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2015 року по справі за позовом Комунального підприємства «Новомосковський водоканал» до ОСОБА_4 про зобов'язання укласти договір та стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2015 року позовні вимоги КП «Новомосковський водоканал» до ОСОБА_4 про зобов'язання укласти договір та стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КП «Новомосковськ водоканал» суму заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 2 347,73 грн., а також судовий збір в сумі 80 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, КП «Новомосковський водоканал» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання укласти договір та ухвалите нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст..303 ЦПК рішення переглядається апеляційним судом лише в межах оскарження, а саме стягнення збитків у зв'язку з евакуацією транспортного засобу, пені за прострочення виконання зобов'язання та моральної шкоди. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому не переглядається.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_4 мешкає в квартирі АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 21.04.2010 року № 260, КП «Новомосковськ водоканал» визначено виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на території м. Новомосковська з 01.05.2010 року.

Згідно довідки позивача від 03.04.2015 року заборгованість відповідача за послуги водопостачання та водовідведення станом на 01.04.2015 року складає 7 304,65 грн., а заборгованість відповідача в межах строку позовної давності за період з 01.04.2012 року по 01.04.2015 року складає 2 347,73 грн.

Договір про надання послуг між сторонами не укладався.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Згідно з ч. 7 ст. 26 цього Закону договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.

Згідно з ч. 3 ст. 29 цього Закону договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Відповідно до ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині зобов'язання укласти договір, суд першої інстанції зазначив, що посилання позивача на безумовний обов'язок споживача укласти з ним договір не відповідають вимогам закону, є невиправданими і такими, що порушують одну з таких основних засад цивільного законодавства України як свобода договору.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до тлумачення норм чинного законодавства його на власний розсуд, який суперечить основним принципам цивільно-правових відносин.

Цивільне законодавство передбачає загальний принцип свободи договору (п. 3 ст. 3 ЦК) і не встановлює такого способу захисту цивільного права чи інтересу як зобов'язання примусового укладення договору.

Можливість вимагати укладення договорів у судовому порядку законодавчо закріплюється лише в зобов'язаннях по укладенню господарських договорів. При цьому на підставі попереднього договору сторона має право вимагати укладення договору в судовому порядку відповідно до ГК лише за умови, якщо вона направила іншій стороні проект договору.

Для захисту прав осіб у зобов'язаннях цивільне законодавство України передбачає здебільшого такий спосіб захисту, як відшкодування збитків, і прямо не закріплює права суб'єктів такого зобов'язання вимагати укладення договору в судовому порядку.

Свобода договору, закріплена у ст. ст. 6, 627 ЦК, яка полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, не є безмежною.

У разі якщо актом цивільного законодавства передбачена обов'язковість положень цього акта для сторін договору, сторони не мають права відступити від їх положень (ч. 3 ст. 6 ЦК). Зокрема, ст. ст. 19, 20 Закону України від 24 червня 2004 року N 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" передбачають обов'язок споживача житлово-комунальних послуг укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору.

За змістом ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК, ст. ст. 19 - 21 цього Закону, постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року N 529 "Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У зв'язку із цим укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК та ст. ст. 19, 20 зазначеного Закону.

У разі такої відмови, відповідно до положень ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20, 630, 640, 642, 643 ЦК, виконавець послуг має право звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом, що містить відповідний обов'язок.

Зобов'язання укласти договір у судовому порядку не відповідає способам захисту прав, передбачених ст. 16 ЦК (постанова Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року N 6-110цс12).

Таким чином, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст..ст.213, 214 ЦПК та підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Новомосковський водоканал» відхилити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: