Постановление суда № 52594827, 21.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6652/15 Справа № 180/3402/14 Головуючий у 1 й інстанції - Хомченко С.І. Доповідач - Осіян О.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді - Осіяна О.М.,

суддів - Петешенкової М.Ю., Кочкової Н.О.,

за участю секретаря - Назаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого посилався на те, що 18 квітня 2012 року уклав з ОСОБА_2 кредитний договір № R53113241216В про надання кредиту в сумі 50 000 грн. на строк до 18 квітня 2015 року зі сплатою 27% річних за користування кредитними коштами. Оскільки вимоги кредитного договору позичальником не були виконані у встановлені угодою строки, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 117 177,54 грн., з яких: борг за кредитом - 42 369,34 грн.: поточна заборгованість за кредитом - 14 885,75 грн., прострочена заборгованість за кредитом 27 483,59 грн.; борг за відсотками - 19 141,25 грн.: поточна заборгованість по відсотках - 155,46 грн., прострочена заборгованість по відсотках - 18 985,79 грн.; пеня за несвоєчасне повернення відсотків та кредиту - 55 666,95 грн., а також судові витрати по справі.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2015 року позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк» задоволені.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВТБ Банк» 117 177,54 грн., з яких: борг за кредитом - 42 369,34 грн., борг за відсотками - 19 141,25 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків та кредиту - 55 666,95 грн. та судові витрати по справі в розмірі 1 171,78 грн., а всього 118 349,32 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін із наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що 18 квітня 2012 року позивач уклав з відповідачем ОСОБА_2 кредитний договір № R53113241216В про надання кредиту в сумі 50 000 грн. на строк до 18 квітня 2015 року зі сплатою 27% річних за користування кредитними коштами.

До вказаних правовідносин суд застосував вимоги ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 536, 611, ч. 1 ст. 1054 ЦК України.

Суд врахував, що відповідно до п.7.1 кредитного договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами договору позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,5% за кожен день прострочення.

Згідно представленого позивачем графіку повернення кредиту та сплати відсотків, що відображає надходження коштів на рахунок банку, відповідач прострочив виконання зобов'язань по погашенню основної суми кредиту та сплати відсотків за користування ним, в результаті чого станом на 02 вересня 2014 року у відповідача перед банком виникла заборгованість по кредиту в сумі 117 177,54 грн., з яких: борг за кредитом - 42 369,34 грн., борг за відсотками - 19 141,25 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків та кредиту - 55 666,95 грн.

Вказана заборгованість відповідачем не погашена.

Врахувавши всі обставини у справі, а також надані докази, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ПАТ «ВТБ Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не здійснено досудового врегулювання спору, як то передбачено умовами кредитного договору, необґрунтовані та спростовуються матеріалами справи.

Пунктом 5.2.1. кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливої неустойки, комісійної винагороди у випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством України, зокрема у разі: порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, невиконання (неналежного виконання) зобов'язань щодо сплати платежів, а також комісійної винагороди, неустойки тощо, передбачених умовами кредитного договору, затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів по кредиту щонайменше на один календарний місяць.

Відповідно до 5.2.2. кредитного договору банк має право вимагати від позичальника здійснити дострокове повернення кредиту протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дати відправлення позичальнику відповідного повідомлення банку з вимогою дострокового повернення або у інші строки, передбачені умовами цього договору.

Так, з метою досудового врегулювання даного спору, 14 січня 2014 року ПАТ «ВТБ Банк» на адресу ОСОБА_2 була надіслана претензія № 163/500-2 про виконання відповідачем умов кредитного договору та повідомлено про право банка вимагати дострокове повернення кредиту та відсотків (а.с. 21), що підтверджується копією реєстру відправлень № 29 від 15 січня 2014 року (а.с. 22).

Крім того, банком повторно було направлено відповідачу лист-вимогу від 10 листопада 2014 року вих. № 568/14 про погашення заборгованості, який ОСОБА_2 отримав 20 листопада 2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 86).

Отже, позивачем було вчинено всі дії, згідно із законом та умовами кредитного договору щодо досудового врегулювання спірних правовідносин, а його вимога про дострокове повернення кредитних коштів не суперечить як умовам договору, так і положенням ст.611 ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача не заперечують факту наявності боргу, а також і факту невиконання боржником своїх обов'язків за кредитним договором.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, а із матеріалів справи вбачається, що передбачені ст. 309 ЦПК України підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні, і оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене із додержанням норм процесуального права та у відповідності із нормами матеріального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у двадцятиденний строк у касаційному порядку.

Судді: