№ 50424711, 08.09.2015, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2015 року м. Чернігів Справа № 825/2478/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Кондратенко О.В.,

за участю представників сторін

від позивача Коноваленка С.В.,

Обуховського О.Г.,

від відповідача Нужняка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області до сільськогосподарського кооперативу «Куковицький» про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області звернулось до суду з адміністративним позовом про застосування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення експлуатації адміністративної будівлі сільськогосподарського кооперативу «Куковицький» за адресою: вул. Леніна, 36, с. Куковичі, Менський район, Чернігівська область, зобов'язання сільськогосподарського кооперативу «Куковицький» зупинити експлуатацію адміністративної будівлі за адресою: вул. Леніна, 36, с. Куковичі, Менський район, Чернігівська область, з метою проведення будь-якої діяльності, не пов'язаної з усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та технічної безпеки.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки дотримання відповідачем вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки були виявлені порушення, що створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, що є підставою для застосування до відповідача заходів реагування в порядку пункту 1 частини першої статті 70 Кодексу цивільного захисту України.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, посилаючись на письмові заперечення (а. с. 46-47), в яких зазначено, що усунені деякі виявлені порушення вимог законодавства в сфері пожежної та техногенної безпеки, а саме: адміністративна будівля забезпечена первинними засобами пожежогасіння: двома вогнегасниками типу ВП-5 Б, двері на сходових клітинах адміністративної будівлі обладнано пристроями для самозачинення, люк виходу на горище адміністративного корпусу зроблено протипожежним, адміністративна будівля обладнана пристроями блискавкозахисту; проведено замір опору ізоляції електричної мережі. З урахуванням усунених порушень представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 липня 2015 року провідним інспектором Менського РВ Управління ДСНС України у Чернігівській області Гречухою Д.А. за результатами планової перевірки складено акт додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб сільськогосподарського кооперативу «Куковицький» за адресою: вул. Леніна, 36, с. Куковичі, Менський район, Чернігівська область.

В ході перевірки були виявлені наступні порушення вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей:

- приміщення адміністративної будівлі не обладнані автоматичною системою пожежної сигналізації, чим порушено п. 1.2. розділу V «Правила пожежної безпеки в Україні», п. 4.1. Таблиця А.1, Додаток А ДБН В.2.5-56- 2014 «Системи протипожежного захисту», п. 6.1.2. «Правила пожежної безпеки в агропромисловому комплексі Україні»;

- дерев'яні конструкції горища адміністративної будівлі не оброблені вогнезахисним розчином, чим порушено п. 2.5. розділу III «Правила пожежної безпеки в Україні»;

- адміністративна будівля не обладнана пристроями блискавкозахисту відповідно до вимог ДСТУ Б.2.5-3 8:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд», чим порушено п. 1.21. розділу IV «Правила пожежної безпеки в Україні»;

- двері на сходових клітинах адміністративної будівлі не обладнано пристроями для самозачинення, чим порушено п.п. 2.23., 2.37. розділу III «Правила пожежної безпеки в Україні», п. 5.20. ДБН В. 1.1-7-2002 «Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва»;

- люк виходу на горище адміністративного корпусу не протипожежний, п. 2.3. розділу III «Правила пожежної безпеки в Україні», п. 6.6. ДБН В. 1.1-7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва»;

- адміністративна будівля не забезпечена первинними засобами пожежогасіння (вогнегасниками) згідно типовими нормами належності вогнегасників, чим порушено п. 3.6. розділу V «Правила пожежної безпеки в Україні»;

- не проведено замір опору ізоляції електричної мережі, чим порушено п. 1.20. розділу IV «Правила пожежної безпеки в Україні»;

- з'єднання відгалужень та окінцювань жил проводів виконано не за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів, чим порушено п. 1.6. розділу IV «Правила пожежної безпеки в Україні».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і довкілля від їх впливу, а також забезпечувати експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки з додержанням мінімально можливого ризику.

Згідно із ч. 10 ст. 1 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» порушення правил пожежної та техногенної безпеки на об'єкті підвищеної небезпеки є порушенням обов'язку щодо запобігання аваріям та експлуатації об'єкта з додержанням мінімально можливого ризику, наслідком чого є збільшення ризику, тобто ступеню імовірності певної негативної події, яка може відбутися в певний час або за певних обставин.

Згідно вимог п. 24 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб'єкті господарювання на ній або водному об'єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров'ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об'єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Відповідно до вимог п 3.1 Національного класифікатору ДК 019:2010 «Класифікатор надзвичайних ситуацій», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457 (далі - Класифікатор), надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об'єкті на ній або на водному об'єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, зокрема епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, що призвело (може призвести) до виникнення великої кількості постраждалих, загрози життю та здоров'ю людей, їх загибелі, значних матеріальних утрат, а також до неможливості проживання населення на території чи об'єкті, ведення там господарської діяльності.

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила ураження, травмування населення або створює на окремій території чи території суб'єкта господарювання загрозу життю або здоров'ю населення та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи спричиняє наднормативні, аварійні викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив на навколишнє природне середовище.

Відповідно до п.п 3.3 п. 3 Класифікатору аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила ураження, травмування та/чи загибель людей або створює на об'єкті чи окремій території загрозу життю та здоров'ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, устаткування і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Згідно вимог п. 25 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України небезпечна подія - подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров'ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків.

Розділом 4 Класифікатору визначено, що надзвичайна ситуація техногенного характеру - порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об'єкті на ній або на водному об'єкті унаслідок транспортної аварії (катастрофи), пожежі, вибуху, аварії з викиданням (загрозою викидання) небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин, раптового руйнування споруд; аварії в електроенергетичних системах, системах життєзабезпечення, системах телекомунікацій, на очисних спорудах, у системах нафтогазового промислового комплексу, гідродинамічних аварій тощо.

У розділі 6 Класифікатору зазначені коди надзвичайних ситуацій у наслідок пожеж та вибухів.

Згідно визначення ДСТУ 2272-06 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять» небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опечення, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать; підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.

Відповідно до вимог п. 33 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов'язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Таким чином, пожежі відносяться до надзвичайних ситуацій, а загроза життю та здоров'ю людей виникає не лише при наявності порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що безпосередньо можуть до неї призвести, але й при наявності інших порушень по нездійсненню заходів щодо захисту людей від шкідливого впливу небезпечних чинників при вже виниклій пожежі.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженим Указом Президента України від 16.01.2013 № 20/2013, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України. ДСНС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.

Пункт 3 зазначеного Положення встановлює, що основними завданнями ДСНС України, зокрема, є: реалізація державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб.

Згідно Положення про Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, затвердженого наказом ДСНС України від 04.02.2013 № 3, Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області є територіальним органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру.

Правила пожежної безпеки в Україні затверджені наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 № 126, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за № 1410/10009 (далі - Правила), є обов'язковими для виконання всіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від виду їх діяльності та форм власності), посадовими особами та громадянами. Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки, чинність яких поширюється на підприємства, установи, організації та інші об'єкти (будівлі, споруди, технологічні лінії тощо), а також житлові будинки, що експлуатуються, будуються, реконструюються, технічно переоснащуються і розширюються, за винятком підземних споруд та транспортних засобів, вимоги до яких визначаються у спеціальних нормативних документах (глава 1 Правил).

Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на попередження пожеж, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж. Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій покладається на їх керівників та уповноважених керівниками осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором (пункти 2.1.-2.2 Правил).

Відповідно до частин першої та другої статті 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Пункт 12 ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту України передбачає, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.

В силу ч. 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.

Судом встановлено, що під час проведення планової перевірки позивачем виявлено та зафіксовано в акті перевірки порушення вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, що стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом у передбачений Кодексом адміністративного судочинства України строк.

Доводи відповідача про часткове усунення порушень, а саме: адміністративна будівля забезпечена первинними засобами пожежогасіння: двома вогнегасниками типу ВП-5 Б, двері на сходових клітинах адміністративної будівлі обладнано пристроями для самозачинення, люк виходу на горище адміністративного корпусу зроблено протипожежним, адміністративна будівля обладнана пристроями блискавкозахисту, проведено замір опору ізоляції електричної мережі не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

Як встановлено у судовому засіданні обладнання пристроями блискавкозахисту має проводитись у відповідності до норм чинного законодавства, організаціями які мають дозвіл на проведення таких робіт, до обладнання пристроями блискавкозахисту такі організації не залучались.

Крім того, твердження відповідача, що встановлення залізного люку виходу на горище адміністративного корпусу робить його протипожежним спростовано представником позивача у судовому засіданні, оскільки п.п. 6.6 ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва» передбачає встановлення протипожежних люків 2-го типу розмірами 0,6 м * 0,8 м по закріплених вертикальних металевих драбинах, а встановлення звичайного залізного люку не робить його протипожежним.

Більш того, усунення встановлених порушень лише в частині, а саме: забезпечення адмінбудівлі двома вогнегасниками типу ВП-5 Б, обладнанання дверей на сходових клітинах пристроями для самозачинення, проведення заміру опору ізоляції електричної мережі суд вважає не достатніми, оскільки не усунуті порушення ставлять під загрозу життя та здоров'я людей, що перебувають у будівлі.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання сільськогосподарського кооперативу «Куковицький» зупинити експлуатацію адміністративної будівлі за адресою: вул. Леніна, 36, с. Куковичі, Менський район, Чернігівська область, з метою проведення будь-якої діяльності, не пов'язаної з усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та технічної безпеки, то суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено право позивача, як суб'єкта владних повноважень, звертатись до суду із зазначеними позовними вимогами, які не передбачені законодавством України.

До того ж, друга позовна вимога фактично дублює першу, задоволення якої передбачено п. 1 ч. 1 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України.

Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області до сільськогосподарського кооперативу «Куковицький» про зобов'язання вчинити певні дії необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Судові витрати, згідно частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, - задовольнити частково.

Застосувати заходи реагування щодо державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення експлуатації адміністративної будівлі сільськогосподарського кооперативу «Куковицький» за адресою: вул. Леніна, 36, с. Куковичі, Менський район, Чернігівська область.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а у разі проголошення її вступної та резолютивної частин, або прийняття її у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

Суддя Д.В. Лобан