Постановление суда № 48491707, 13.08.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/5750/15-ц Номер провадження 22-ц/775/311/2015

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2015 року м. Артемівськ

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Мальованого Ю.М.,

суддів Новосядлої В.М., Новосьолової Г.Г.,

при секретарі: Журавльові О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Краматорського міського суду від 06 травня 2015 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 по стягнення суми боргу, в якому зазначив, що між сторонами було укладено договір позики грошових коштів в сумі 40 000 доларів США зі строком повернення до 30 червня 2014 року. Оскільки зобов'язання за договором позики не виконано, просив суд стягнути вказану суму боргу, що еквівалентно 90 168 грн. та 3 % річних за весь час прострочки в розмірі 979,73 доларів США, що еквівалентно 22 085 грн.18 коп.

Під час розгляду справи від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просив до вирішення спору по суті накласти арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачу на праві спільної сумісної власності із дружиною ОСОБА_1.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 06 травня 2015 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково та накладено арешт на 1\2 частину вищезазначеного житлового будинку.

На вказану ухвалу ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції її прав, передбачених ст. 41 Конституції України, ст.ст. 70,71,73 СК України. Також зазначила, що суд вирішуючи питання про забезпечення позову, не взяв до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. При цьому, суд зроби самостійний висновок про те, що відповідачеві належить 1\2 частина її володіння.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явилися, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду залишити без змін з наступних підстав.

Згідно із ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи право власності на житловий будинок, розташований за адресою: Донецька області, АДРЕСА_1, належить ОСОБА_1. Підставою набуття права власності є свідоцтво про право власності від 21 грудня 2004 року (НОМЕР_1), видане Виконавчим комітетом Краматорської міської ради (а.с. 15,16).

Ухвалюючи судове рішення про вжиття заходів до забезпечення позову та накладення арешту на 1/2 частину спірного будинку, суд першої інстанції вказав, що в період придбання вказаного будинку ОСОБА_1 перебувала у шлюбі із ОСОБА_3, тому майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Суд прийшов до висновку, що заява про забезпечення позову обґрунтована і, оскільки існують ризики реалізації зазначеного житлового будинку, задовольнив заяву.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суд першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 постанови Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Пунктом 7 вказаної постанови передбачено, що ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

У пункті 17 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року N 5 роз?яснено, що розглядаючи позови, пов'язані з правом спільної власності, суди повинні виходити з того, що відповідно до статті 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Так, спільною сумісною власністю, зокрема, є: майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 60 - 74 Сімейного кодексу України (далі - СК)).

Відповідно до інформації з реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 06 травня 2015 року право власності на житловий будинок, що розташований за адресою Донецька області, АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 21 грудня 2004 року (НОМЕР_1), виданого Виконавчим комітетом Краматорської міської ради (а.с. 15,16).

ОСОБА_1 перебуває у шлюбі із ОСОБА_3 з 28 вересня 1991 року, що підтверджується актовим записом про укладання шлюбу № 52 від 28 вересня 1991 року, зареєстрованого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Краматорського міського управління юстиції Донецької області (а.с. 7).

Суд першої інстанції зробив правомірний висновок про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловіку на справі спільної сумісної власності та обґрунтовано задовольнив заяву про забезпечення позову, з урахуванням обсягу вимог та з метою забезпечити в майбутньому виконання судового рішення.

Апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала суду відповідає вимогам закону і підстав для її скасування не має.

Керуючись ст.ст. 305, 310, 312 ЦПК України , апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Краматорського міського суду від 06 травня 2015 року залишити без зміни.

Головуючий

Судді