№ 48410632, 11.08.2015, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2015 року ЧернігівСправа № 825/2263/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Клопот С.Л.

при секретарі - Єгуновій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2414 про визнання дій протиправними, стягнення невиплаченої підйомної допомоги та коштів на відшкодуваня витрат на службове відрядження , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А 2414, та, змінивши позовні вимоги просить суд: визнати протиправною бездіяльність військової частини А2414 щодо невиплати підйомної допомоги підполковнику ОСОБА_1; зобовязати військову частину А2414 провести нарахування та виплатити належну ОСОБА_1 підйомну допомогу в сумі 5662 грн 80 коп.; визнатись протиправною бездіяльність військової частини А2414 щодо не проведення нарахування грошових коштів підполковнику ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на відрядження; зобовязати військову частину А2414 провести нарахування та виплатити підполковнику ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на відрядження.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Зазначає, а саме у тому, що йому не була виплачена підйомна допомога та відшкодовані витрата на відрядження.

Від представника позивача до суду надійшла заява, в якій він просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підполковник ОСОБА_1., призначений наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 27.10.2014 №682 на посаду офіцера резерву, військової частини польова пошта В1286 сел. Десна Козелецького району Чернігівської області.

Згідно до наказу командира військової частини польова пошта В1286 від 03.11.2014 року №11 з 01.11.2014 року був зарахований до списків особового складу військової частини польова пошта В1286 сел. Десна Козелецького району Чернігівської області, на всі види забезпечення.

Вказаним наказом позивачу було встановлено оклад за посадою в розміру 1120 грн., підстава витяг з наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сит України (по особовому складу) від 27.10.2014 №682.

Вказаним наказом позивачу було встановлено оклад за посадою в розміру 1120 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Згідно статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 332 від 16 червня 1992 року «Про вдосконалення грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України» визначено, що виплачувати особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби при переїзді на нове місце служби підйомні у розмірі місячного грошового забезпечення і на кожного члена сім'ї - 50 процентів від місячного грошового забезпечення, що отримує військовослужбовець. Вказаним військовослужбовцям добові виплачуються в установлених розмірах.

Згідно пункту 1 Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, особам офіцерського складу (далі - офіцери), прапорщикам (мічманам) та військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці, які проходять службу за контрактом), що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу зі зміною місця проживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до наказу командира в/ч польова пошта В1286 від 03.11.2014 №11 з 11.11.2014, підполковник ОСОБА_1, прибув з Бобровицького - Носівського об'єднаного районного військового комісаріату (смт. Бобровиця Чернігівської області) до військової частини польова пошта В1286 сел. Десна Козелецького району Чернігівської області та приступив до виконання обовязків за посадою з 01.11.2014 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність Військової частини А 2414 щодо невиплати підйомної допомоги підполковнику ОСОБА_1 та зобовязання Військову частину А 2414 провести нарахування та виплатити належну ОСОБА_1 підйомну допомогу є правомірними та підлягають задоволенню.

Згідно пункту 6 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 № 98 визначено, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби. Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, а осіб начальницького складу Державної фельд'єгерської служби - Міністерством інфраструктури, працівників дипломатичної служби України, направленим у довготермінове відрядження, - Міністерством закордонних справ.

Згідно пункту 1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сит України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.08.2011 № 530, службовим відрядженням (далі - відрядження) вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу. Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад. Відрядженому військовослужбовцю відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за придбані проїзні документи та користування в поїздах постільними речами.

Позивачем в 2014 році були подані до фінансової частини військової часини польова пошта В1286 документи на оплату коштів витрачених на відшкодування витрат на відрядження, в тому числі копії посвідчень про відрядження командира військової частини польова пошта В1286 .

Листом від 15 червня 2015 року №19 командиром військової частини А 2414 було повідомлено що зазначені кошти будуть нараховані при надходженні фінансування. Однак, на даний час кошти витрачені на службові відрядження ОСОБА_1 не виплачені.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Військової частини А 2414 щодо не проведення нарахування грошових коштів підполковнику ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на відрядження та зобовязання провести нарахування та виплатити підполковнику ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок відшкодування витрат на відрядження підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 правомірні та підлягають задоволенню.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнмти в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А2414 щодо невиплати підйомної допомоги підполковнику ОСОБА_1.

Стягнути з військової частини А2414 на користь ОСОБА_1 підйомну допомогу в сумі 5662 грн 80 коп..

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А2414 щодо не проведення нарахування грошових коштів підполковнику ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на відрядження.

Зобовязати військову частину А2414 провести нарахування та виплатити підполковнику ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на відрядження.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.Л. Клопот