№ 4797341, 17.08.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2009 р.

14:50

Справа № 15/411/06-НР

м. Миколаїв

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю

“Миколаївський глиноземний завод”.

/54051, м. Миколаїв, вул. Артема, 62 А/.

До відповідача: 1. Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими

платниками податків у м. Миколаєві

/54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/

2. Головного управління державного казначейства

України у Миколаївській області.

/54055, м. Миколаїв, пр. Леніна, 141-В/

Прокурор: Прокурор Миколаївської області в інтересах держави в особі

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Миколаєві

/54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28/

про: визнання противоправним та скасування податкового повідомлення –рішення № 0000342302/0 від 18.07.2006р., стягнення із бюджету бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за квітень 2006 року в сумі 4 026 234, 31 грн.

Суддя Васильєва Л.І.

Секретар судового засідання Сорогіна А.В.

Представники:

Від позивача: Птичкіна В.В., довіреність від 02.10.2008р.

Від І відповідача: Глушко Д.В., довіреність від 17.06.2009р.

Від ІІ відповідача: Хмельницький В.С., довіреність від 08.01.2009р.

В засіданні бере участь прокурор Фірцак Т.Ю.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення –рішення № 0000342302/0 від 18.07.2006р., стягнення (відшкодування) із бюджету бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за квітень 2006 року в сумі 4 026 234, 31 грн., посилаючись на те, що визначення суми бюджетного відшкодування здійснено у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а саме пунктів 7.2.6., 7.4.5., 7.5.1., 7.7.1., 7.7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідачем порушено пункт 7.7.5 статті 7 вказаного закону щодо надання висновку на безспірну суму бюджетного відшкодування, відсутністю права відповідача здійснювати позапланову перевірку без наявності рішення суду з цього питання.

1-й відповідач позов не визнає з тих підстав, що позивач порушив вимоги підпунктів 7.7.1., 7.7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”: в розрахунок суми бюджетного відшкодування за квітень 2006 року позивач включив суму 1 043 475 грн. податку на додану вартість за придбаний товар, який не ввійшов до складу податкового кредиту березня 2006 року. Висновок до державного казначейства на суму 4 026 234, 31 грн. не надано, оскільки зустрічними перевірками на даний час не підтверджено надходження до бюджету податку на додану вартість на вказану суму (т.1 а.с.26-30).

2-й відповідач проти позову заперечує, пояснив, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється на підставі отриманих реєстрів та висновків податкових органів, рішень суду (т.2 а.с.67).

Прокурор в судовому засіданні проти позову заперечує з підстав, вказаних 1-м відповідачем по справі.

Дослідивши надані докази, заслухавши доводи представників сторін у судовому засідання, суд

встановив:

відповідач здійснив виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по декларації з ПДВ за квітень 2006 року, про що склав акт перевірки від 12.07.06 року № 1111/23-5/3313303 (т.2 а.с.39-66).

За результатами перевірки відповідач направив позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000342302/0 від 18.07.2006р. про зменшення суми бюджетного відшкодування за квітень 2006 року на суму 1 043 475 грн., яке позивач просить визнати противоправним та скасувати.

У відповідності до припису частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачами, прокурором не доведено правомірність оспорюваного рішення:

в акті перевірки від 12.07.06 року № 1111/23-5/3313303 на сторінках 25-28 (т.2 а.с.63-66) 1-м відповідачем зазначено про порушення позивачем вимоги підпунктів 7.7.1., 7.7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що на його думку призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2006 року на суму 1 043 475 грн.: в березні 2006 року позивачем сплачено ДП «Енергоринок» 6260850 грн.( в тому числі податок на додану вартість 1043475 грн.) за постачання електроенергії. Оскільки податкова накладна № 275 від 31.03.2006 року на суму 6 260 850 грн. (в тому числі податок на додану вартість 1 043 475 грн.) була включена до реєстру податкових накладних не в березні, а в квітні 2006 року, то відповідач вважає неправомірним включення суми 1 043 475 грн. до рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування (сума податку на додану вартість, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді).

Суд вважає помилковими висновки акту перевірки та доводи представників відповідачів, прокурора щодо допущення позивачем порушень чинного податкового законодавства при визначенні суми бюджетного відшкодування за квітень 2006 року на суму 1 043 475 грн.

Підпункти 7.7.1, 7.7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлюють, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до

складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Дані податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2006 року, Розрахунок суми бюджетного відшкодування (т.1 а.с.18-20) свідчать про виконання позивачем всіх вимог вказаних вище норм пунктів 7.7.1, 7.7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”: підтверджено матеріалами перевірки залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду – 33 398 180 грн. (за даними 1-го відповідача на 15 627442 грн. більше), суму податкового кредиту попереднього податкового періоду - 34 450 829 грн.

В рядку 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування 1-й відповідач зменшує суму податку на додану вартість, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді на 1 043 475 грн. із тих підстав, що цей податок не ввійшов до складу податкового кредиту березня 2006 року, тим самим фактично спотворює смисл підпункту «а»пункту 7.7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” .

Вказаною нормою закону визначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Аналіз цієї правової норми свідчить, що законодавець однозначно встановив, що відшкодуванню підлягає та сума залишку від’ємного значення попереднього періоду, яка не перевищує суму фактично сплаченого податку на додану вартість отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) не залежно від того чи підлягає цей податок включенню до податкового кредиту попереднього періоду, чи будуть використані придбані товари(послуги) в господарській діяльності. Адже, відшкодовується з державного бюджету не податок на додану вартість, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а сума від’ємного значення, яка розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду) та яка не може перевищувати суми фактично сплаченого податку на додану вартість отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Тобто сума, яка визначається відповідно підпункту «а»пункту 7.7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” необхідна лише для співставлення при визначенні суми бюджетного відшкодування. Сума, яку позивач заявив до відшкодування в рядку 4 розрахунку - 29 524 015 грн., в тому числі й 1 043 475 грн. –це сума податку на додану вартість, який у повному обсязі ввійшов до складу податкового кредиту (як до залишку від’ємного значення попереднього періоду так і до суми податкового кредиту попереднього податкового періоду), вказана сума обліковувалась у податковому кредиті на момент заявлення суми до відшкодування, що підтверджується актом перевірки від 12.07.2006 року.

Отже, підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування на 1 043 475 грн. за квітень 2006 року відсутні, оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Доводи позивача щодо неправомірності здійснення відповідачем позапланової перевірки судом відхиляються, оскільки право на здійснення відповідачем позапланової перевірки на підставі наказу керівника податкового органу передбачено пунктом 9 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Актом перевірки від 17.10.2006 року (а.с.64) відповідач підтвердив правомірність заявленої до відшкодування з бюджету суми 28 480 540 грн. Обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування за квітень 2006року підтверджується також ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.06. 2009 року по справі № 1/118/07 (т.2 а.с.106-108).

Підпункт 7.7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” зобов’язує податковий орган у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Перевірка позивача щодо правомірності визначення суми бюджетного відшкодування за квітень 2006 року закінчена 17.10.2006 року. Висновок до органу державного казначейства відповідач повинен був надати не пізніше 22.10.2006 року.

Разом з тим на час розгляду даного спору позивачу без будь яких підстав не відшкодовано 4 026 234, 31 грн. (крім суми 1 043 475 грн. по оспорюваному податковому повідомленню-рішенню) з причини порушення 1-м відповідачем вказаної вище норми закону.

Доводи відповідача щодо проведення зустрічних перевірок судом відхиляються, оскільки підпункт 7.7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не передбачає продовження п’ятиденного терміну для надання висновку до органу державного казначейства щодо бюджетного відшкодування в зв’язку з проведенням зустрічних перевірок.

Як зазначено в постанові Верховного суду України від 17.06. 2008 року (т.1 а.с.201-203) у разі порушення податковим органом його обов’язку щодо надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, право платника порушується неодержанням коштів з бюджету, тому способом захисту має бути вимога про їх стягнення.

Отже, з врахування правомірності визначення позивачем суми бюджетного відшкодування за квітень 2006 року, обґрунтованою та правомірною є його вимога щодо відшкодування з державного бюджету 4 026 234, 31 грн.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення –рішення № 0000342302/0 від 18.07.2006р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод” /54051, м. Миколаїв, вул. Артема, 62 А, код 33133003/ бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за квітень 2006 року в сумі 4 026 234, 31 грн. (чотири мільйони двадцять шість тисяч двісті тридцять чотири тисячі гривень 31 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод” 54051, м. Миколаїв, вул. Артема, 62 А, код 33133003/ судовий збір в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) і 1 700 грн. (одна тисяча сімсот гривень).

Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя