Решение № 4728288, 31.03.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.03.2009 Справа №15/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія”, м. Львів

до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 с. Барвінок Ужгородського району

про стягнення 14589,45 грн. боргу,

Суддя -Ващиліна Н.М.

Представники:

від позивача - не з'явився ;

від відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: товариством з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія” заявлено позов до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1про стягнення 14589,45 грн. боргу.

Сторони явку уповноважених представників на засідання суду не забезпечили.

У попередньому судовому засіданні позивач подав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, якою підтверджено, що станом на 16.03.09 фізична особа -підприємець ОСОБА_1знаходиться у вказаному реєстрі з місцем проживання: АДРЕСА_1.

Відповідач вимоги ухвал суду від 03.03.09 та від 19.03.09 щодо подання витребуваних документів не виконав. Ухвали суду, надіслані рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на юридичну та фактичну адреси відповідача повернуто органом зв'язку з довідками „за зазначеною адресою не проживає”.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (інформаційний лист ВГСУ 02.06.2006 N01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”.

З огляду на викладене, справа розглядається у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,

СУД ВСТАНОВИВ:

Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1(відповідач) отримано від товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія” (позивач) товар згідно з видатковими накладними №10УЖ080715 від 07 серпня 2008 року, №10УЖ090912 від 09 вересня 2008 року, №10УЖ100616 від 06 жовтня 2008 року. Вказане також підтверджується частковою оплатою товару відповідачем в розмірі 1199,00 грн. (арк. спр. 19) та актом звірки взаємних розрахунків на суму 14589,45 грн. (арк. спр. 11).

Позивач заявив позовні вимоги в розмірі 14589,45 грн., зазначивши вартість поставленого товару на загальну суму 15788,45 грн.

Однак, за ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 №996-ХІУ з наступними змінами та доповненнями підтвердження здійснення господарської операції відбувається на підставі первинних документів, які містять у собі відомості про господарську операцію.

Такими первинними документами у даній справі є видаткові накладні №10УЖ080715 від 07 серпня 2008 року на суму 12609,65 грн., №10УЖ090912 від 09 вересня 2008 року на суму 1496,40 грн., №10УЖ100616 від 06 жовтня 2008 року на суму 1496,40 грн. (арк. спр. 7-9), а всього за цими накладними відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 15602,45 грн., а не на суму 15788,45 грн. як вказано у позовній заяві.

Після часткової оплати в розмірі 1199,00 грн. сума боргу становить 14403,45 грн. і підлягає стягненню з відповідача.

У задоволенні решти вимог належить відмовити, оскільки останні не обґрунтовані належними доказами.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 №436-IV з наступними змінами та доповненнями, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-IV з наступними змінами та доповненнями, господарське зобов'язання (зобов'язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

П. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Листом від 21 січня 2009 року за №1 (арк. спр. 10) позивач вимагав від позивача сплатити суму боргу в семиденний термін, що відповідає ст. 530 ЦК України.

Оскільки відповідач не оплатив повністю отриманий товар, виходячи із наведеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати у відповідності ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія”, вул. Литвиненка, 3, м. Львів (п/р26002238777001 у „ЗГРУ” ЗАТ КБ „Приватбанк”, МФО 325321, код ЄДРПОУ 13816938) суму 14403 /Чотирнадцять тисяч чотириста три/ грн. 45 коп., а також суму 144 /Сто сорок чотири/ грн. 05 коп. у відшкодування витрат по оплаті державного мита та 116 /Сто шістнадцять/ грн. 50 коп. у відшкодування витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

2. В задоволенні позову в сумі 186,00 грн. відмовити.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Н.М. Ващиліна