№ 4554891, 07.07.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

07 липня 2009 р.                                                                                     Справа № 2-а-2908/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чернюк Алла Юріївна,

При секретарі судового засідання:   Котюжанській Тетяні Олександрівні 

За участю представників сторін:

позивача      :   Мельник Т.І.-представник за дорученням

відповідача :   Лупещенко І.О. - представник за дорученням

розглянувши матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  

до:   комунального підприємства "Редакція районної газети та радіомовлення "Вісті Тепличчини" 

про: стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ :

Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до комунального підприємства “Редакція районної газети та радіомовлення “Вісті Тепличчини”про нарахування та стягнення адміністративно-господарської санкції і пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч положень Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів”, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007р. відповідачем не забезпечено встановленого нормативу 1-го робочого місця, призначеного для працевлаштування інваліда, та самостійно розраховано суму адміністративно –господарських санкцій.

В судовому засіданні представник позивача зазначила, що позов підтримує в повному обсязі та просить позовні вимоги задовольнити посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні адміністративний позов не визнала та стверджувала, що вимоги позивача є незаконними та необґрунтованими, а тому позовна заява не підлягає задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав. 

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого Постановою КМУ від 26 вересня 2002 року № 1434, із внесеними змінами від 15.11.2006р. №1602 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України та підпорядковується йому.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991р. (далі –Закон України № 875-ХІІ). Фонд соціального захисту інвалідів має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів. Суми адміністративно-господарських санкцій використовуються на фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів. В зв'язку з цим, порушення відповідачем вимог чинного законодавства зачіпає інтереси держави у сфері соціального захисту інвалідів та завдає матеріальної шкоди Фонду соціального захисту інвалідів, який є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Законом України № 875-ХІІ, зокрема ст.19 передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, і організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі “чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Статтею 20 вищевказаного закону  передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до ч.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою КМУ №70 від 31.01.2007р., відповідач подав до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік за формою 10-ПІ, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007р. В даному звіті відповідач чітко зазначив, що на його підприємстві в 2008 році середньооблікова кількість штатних працівників становила 12 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, фонд оплати праці штатних працівників становив 168,9 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 14075 грн. Кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до вимог ст. 19 Закону України № 875-ХІІ, яка самостійно розраховано відповідачем в звіті, становить 1 особу.

Таким чином, Відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи, та самостійно розрахував суму адміністративно - господарських санкцій в розмірі 7037,50 грн., яка підлягає сплаті.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України № 875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, і т.д. самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ст.19 цього Закону, тобто невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007р. №70.

Розрахунок адміністративно-господарських санкцій передбачений безпосередньо ст. 20 Закону України № 875-ХІІ, де чітко визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Тому, відділенням Фонду соціального захисту інвалідів правомірно нараховано пеню з 16.04.2009р.

Відповідач повинен був самостійно розрахувати і сплатити Вінницькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів до 15 квітня 2009 року адміністративно-господарські санкції у розмірі середньої річної зарплати за 2007 рік за кожне робоче місце не зайняте інвалідом, тобто 7037,50 грн. Адміністративно-господарські санкції підприємством  розраховані самостійно, однак не сплачені.

 В даному випадку Відповідач не забезпечив встановленого нормативу 1-го робочого місця  для працевлаштування інвалідів та не сплатив адміністративно –господарські санкції в розмірі 7037,50 грн., що зумовило нарахування пені у розмірі 177,66 грн.

Листами від 22.05.2009р. № 03-18/600 (а.с.9)  та від 06.07.2009р. № 03-18/769 (а.с. 25) Теплицький районний центр зайнятості повідомив відділення Фонду соціального захисту інвалідів та головного редактора КП "Редакція районної газети "Вісті Тепличчини"  про те, що відповідачм у 2008 році надано центру зайнятості інформацію для організації працевлаштування інвалідів, але за умови створення дотаційного місця.

Порядком надання дотації роботодавцю за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, затвердженого ПКМУ від 27.12.2006 року № 1836, (далі Порядок) дано визначення поняття дотації, дотація -   це  кошти  Фонду  соціального  захисту   інвалідів,  спрямовані  для  покриття  витрат  на  створення спеціального  робочого  місця  для  інвалідів,  зареєстрованих   у районних,  міськрайонних,  міських  або  районних у містах центрах зайнятості. Даним порядком також визначено, що  спеціальне робоче місце для інваліда - це  окреме  робоче  місце або ділянка виробничої площі, які потребують здійснення додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її  індивідуальних функціональних   можливостей,   обумовлених  інвалідністю,  шляхом пристосування основного  і  додаткового  устаткування,  технічного обладнання тощо.  Потреба у створенні інваліду,  зареєстрованому в державній службі  зайнятості  як  безробітний  спеціального робочого місця або ділянки виробничої площі та вимоги до них встановлюються індивідуальною програмою реабілітації.

Відповідачем не надано доказів, що дійсно підтверджують створення спеціального  робочого  місця  для працевлаштування  інвалідів, оскільки, як зазначає представник відповідача у редакції відсутні кошти, в звязку з чим і зазначалось у звіті  що працевлаштування інваліда можливе лише за умови отримання дотації.

Частинами 3, 5 ст. 19 Закону України “По основи соціальної захищеності інвалідів  в Україні”встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю (далі –підприємства),  самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 вищезазначеного Закону, та виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Законом України “Про внесення змін до деяких  законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість” від 23.02.2006 року стаття 18 викладена у новій редакції та доповнено цей Закон новою статтею 18-1, які не встановлюють обов’язок державних органів працевлаштовувати інвалідів. Державні органи лише сприяють у працевлаштуванні інвалідів, а безпосереднє їх працевлаштування здійснюють роботодавці.

Відповідно до Порядку  дотація не надається роботодавцям, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог частини першої статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”за попередній звітний період.

Відповідач не забезпечив виконання ч.2 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", якою чітко встановлено, підприємства, установи, організації і т.д., які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч.1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Із встановлених судом обставин, частиною 1 ст. 18 Закону України № 875-ХІІ та п. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інва­лідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314, передбачено, що працевлаштування інва­лідів здійснюється органами Міністерства праці України, Мініс­терства соціального захисту населення України, місцевими ра­дами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професій­них навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до пункту 5 вищезгаданого Положення підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального за­хисту населення та відділення Фонду соціального захисту інва­лідів про створення (пристосування) робочих місць для праце­влаштування інвалідів.

Пунктом 14 зазначеного Положення також передбачено, що підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнято­сті та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовува­тися праця інвалідів.

З огляду на наведені приписи чинного законодавства про по­рядок атестації та створення робочих місць інвалідів на підпри­ємстві працевлаштування інвалідів може здійснюватись (цен­тральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів лише за наявності отриманої від підпри­ємства інформації про проведену у встановленому порядку атес­тацію необхідної кількості робочих місць інвалідів на цьому під­приємстві відповідно до вимог нормативу, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовува­тись праця інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998р. затверджена норма статистичної звітності № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)”, яка по­дається підприємствами, установами та організаціями щомі­сячно на адресу державної служби зайнятості.

Із наведених положень чинного законодавства вбачається, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належить, зокрема, здійснення заходів із створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

Але, Відповідачем не доведено атестування робочих місць інва­лідів, що необхідно для забезпечення їх працевлаштування від­повідно до нормативу робочих місць, встановленого підприєм­ству на підставі ст. 19 Закону України № 875-ХІІ.

А відтак, суд вважає, що відповідач не здійснив передбачених чинним законодавством заходів щодо створення умов для працевлаштування ін­валідів та заходів щодо інформування вищезазначених органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів, чим позбавив можливості виконання органами, за­значеними в ст. 18 Закону України № 875-ХІІ, свого обов'язку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів. За вказаних умов, не направлення на підприємство центром зайнятості інвалідів для працевлаштування не звільняє саме підприємство від виконання встановленого нормативу.

Суми адміністративно-господарських санкцій використовуються на фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів.

В зв'язку з цим, порушення Відповідачем вимог чинного законодавства зачіпає інтереси держави у сфері соціального захисту інвалідів та завдає матеріальної шкоди Фонду соціального захисту інвалідів, який є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Суд, на підставі наявних в матеріалах справи документів, заслухавши пояснення  сторін, повно і всебічно з’ясувавши обставини в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданну приходить до висновку про задоволення даного позову повністю.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовільнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Редакція районної газети та радіомовлення Вісті Тепличчини" (23800, смт.Теплик, Вінницька область, вул.Незалежності,18 р/р 260003101500, ОПЕРВ Ощадбанк м.Вінниця, МФО 302076, код ЄДРПОУ 02471494) на користь  Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Теплицький район, р/р 31216230700497, код ЄДРПОУ 34701277, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м.Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу:" платежі до фонду соціального захисту інвалідів за 2008 рік") адміністративно-господарські санкції в розмірі 7037.50 грн.(сім тисяч тридцять сім гривень п"ятдесят копійок) та пеню в розмірі 177.66 коп.(сто сідесят сім гривень шістдесят шість копійок).

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  08.07.09 

Суддя /підпис/                                                       Чернюк Алла Юріївна

Копія вірна

Суддя:

Секретар: