№ 4554889, 16.07.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

16 липня 2009 р.                                                                                     Справа № 2-а-2913/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Федчука Віталія Володимировича,

При секретарі судового засідання:   Педорук Олесі Сергіївні 

За участю представників сторін:

позивача      :   Мельник Тетяна Іванівна

відповідача :   не з'явився

розглянувши матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  

до:   Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Вахнівка" 

про: стягнення коштів

ВСТАНОВИВ :

Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Вахнівка" про стягнення 52215 грн. 23 коп. адміністративно-господарських санкцій та 1316 грн. 07 коп.  пені.

Позов мотивовано тим, що, не виконуючи вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, відповідач не забезпечив встановленого нормативу одного робочого місця, призначеного для працевлаштування інваліда, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача самостійно розрахованої адміністративно-господарської санкції в розмірі 52215 грн. 23 коп. та пені в розмірі 1316 грн. 07 коп.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився по невідомій суду причині, належним чином повідомлений про день та час розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Вахнівка" як роботодавець, що використовує найману працю, зобов’язаний виконувати соціальні програми щодо охорони прав малозахищених верств населення, в тому числі інвалідів, зокрема шляхом створення чи виділення робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно законодавства України.

Ч.3 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст. 19 даного Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі  підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, середньооблікова чисельність штатних працівників у сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Вахнівка" у 2008 році становило 151 особа.

Виходячи із вищенаведеного, відповідач як роботодавець, що використовує найману працю 151 особи, зобов’язаний забезпечити встановлення нормативу 6 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

На адресу суду не надійшло ніяких доказів про виконання данного нормативу, або намагань відповідача виконати даний норматив.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що підприємство-відповідач не забезпечило виконання вимог ст.ст. 18, 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, в яких передбачено, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів.  

Законом передбачено, якщо підприємства, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, в такому випадку такі підприємства щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для  працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. При цьому, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього  Закону.

Інструкцією щодо заповнення форми N10-ПІ (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів”, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року №42 передбачено обчислення розміру адміністративно-господарських санкцій. Так, чисельність працюючих інвалідів штатних працівників обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.

Оскільки відповідачем порушено терміни сплати санкцій, тому позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 1316 грн. 07 коп. відповідно до ч.2 ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем не було забезпечено встановленого нормативу  для працевлаштування інвалідів, а тому  позов підлягає задоволенню.

Враховуючи розміри ставок державного мита, закріплені ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року за №7-93 (із позовних заяв –1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), суд вважає за доцільне стягнути з відповідача до державного бюджету державне мито в розмірі 536 гривень. 

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовільнити повністю

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Вахнівка" (22410, с. Лемешівка, Калинівський район, Вінницька область, р/р 2600661725, "Райфайзен банк Аваль" м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 03732689) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, адреса:21100, вул. Пирогова, 135 А, м.Вінниця (одержувач: Держбюджет Калинівський район, р/р 31210230700222, код ЄДРПОУ 34701007, банк одержувач: ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015) адміністративногосподарські санкції в розмірі 52215 грн. 23 коп., пеню в розмірі 1316 грн. 07 коп.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Вахнівка" (22410, с. Лемешівка, Калинівський район, Вінницька область, р/р 2600661725, "Райфайзен банк Аваль" м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 03732689) на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 536 гривень 

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  16.07.09 

Суддя                                                                     Федчук Віталій Володимирович