№ 45342060, 18.06.2015, Харьковский апелляционный административный суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 р. Справа № 638/2339/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.04.2015р. по справі № 638/2339/15-а

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова

про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИЛА:

20 лютого 2015 року позивачі від імені яких та в інтересах яких діє їх представник за довіреністю ОСОБА_3, звернулися до суду із даним адміністративним позовом, посилаючись на те, що до листопада 1999р. вони проживали на території України, а потім виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю. 27.01.2015року представник позивачів звернувся до відповідача із заявами про призначення пенсій за віком та необхідними для призначення пенсії й оригіналами та копіями документів, проте у прийнятті документів було відмовлено на підставі того, що у пенсіонерів відсутні внутрішні паспорти з реєстрацією в м. Харкові, за даним фактом було повідомлено органи внутрішніх справ, в той же день документи були направлені поштою, однак у встановлений законом строк пенсія за віком позивачам не була призначена. 09.02.2015р. листом відповідача було повідомлено, що представнику необхідно звернутися з оригіналами та копіями документів, в тому числі з паспортом за місцем проживання (реєстрації) позивачів на території України. З вказаними діями відповідача позивач не згоден, оскільки всі документи були надані у відповідності до діючого законодавства, у відповідності до ст.. 7 Закону України «Про звернення громадян», оформлені належним чином і подані у встановленому порядку звернення, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Позивачі вважають, що відмова відповідача в нарахуванні пенсії з причини не проживання їх на території України є неправомірною, оскільки відповідно до законодавства України, яке регулює питання по призначенню пенсії, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою як постійне проживання в Україні, окрім того, позивачі є громадянами України і у відповідності до ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за наявності відповідного страхового стажу набули право на отримання пенсії за віком.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.04.2015 року адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій задоволено. Визнано протиправними дії Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова щодо відмови у прийнятті заяви про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харковащодо не призначення та не виплати пенсії за віком ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Зобов`язано Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 та ОСОБА_2, починаючи з 27.01.2015року.

Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.04.2015 року та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Позивачами постанова суду першої інстанції не оскаржена.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивачі народилися в Україні та мешкали за адресою: м. Харків, пр.. Курчатова, б. 9, кВ. 16 до виїзду на постійне проживання в Ізраїль, що підтверджується формами А карткою реєстрації.

У 1999 році вони виїхали за кордон, а саме до держави Ізраїль на постійне місце проживання.

ОСОБА_1 був прийняті на консульській облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль 30.05.2003року та прийнятий на постійне проживання, про що зазначено в закордонному паспорті, який є власністю України та дійсний до 09.08.2019р.

ОСОБА_2 була прийнята на консульській облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль 07.05.2002року та прийнята на постійне проживання, про що зазначено в закордонному паспорті, який є власністю України та дійсний до 09.08.2019р.

Листами № 2283-27/02 та № 2284-27/02 від 09.02.2015р. позивачам було фактично відмовлено в прийнятті (розгляді) документів для призначення пенсії за віком, оскільки в порушення вимог п.2, п.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затв. Постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 22-1, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за N 1566/11846, до заяви не було надано паспортний документ або довідку з уповноважених органів самоврядування про фактичне місце проживання (реєстрації) на території України, заява подана поштою..

Положеннями ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Стаття 24 Конституції України гарантує громадянам України рівність конституційних прав незалежно від місця проживання. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (ч.3 ст. 25 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, позивачі, проживаючи в державі Ізраїль, як громадяни України, мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція України і пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Частиною 3 ст.2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини встановлено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Положеннями пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється зокрема на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ст. 51 вказаного Закону під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Положеннями ст. 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є ОСОБА_4 Суд України. ОСОБА_4 Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Рішенням ОСОБА_4 Суду України від 07 жовтня 2009 року №25рп/2009 у справі №1-32/2009 положення пункту 2 частини першої статті 49 і другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV визнано такими, що не відповідають Конституції України та втрачають чинність з дня ухвалення ОСОБА_4 Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, вищевказане рішення ОСОБА_4 Суду України є безумовною підставою для поновлення виплати пенсії, як що вона призначалася.

З урахування рішення Конституційного суду України реєстрація місця проживання жодним чином не впливає на обов'язок виплати пенсії. Відсутність реєстрації в Україні не є підставою відмови в призначенні виплати пенсії.

Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що відповідач неправомірно не прийняв документи щодо призначення пенсії. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у ст. 44 передбачає, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Однак відповідач жодним чином не спростовує твердження позивачів, що при особистому зверненні їх представника до управління пенсійного фонду йому було відмовлено в прийнятті документів, в зв'язку з відсутністю реєстрації у м. Харкові, в зв'язку з чим документи направлені поштою.

А мотив відсутності реєстрації у м. Харків (на території України ) є помилковим, про що зазначено вище.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, по даній категорії справ обов'язок доведення покладено на відповідача.

Проте, колегія суддів зазначає на необґрунтований сумісний розгляд вимог двох позивачів, оскільки право на пенсію це особисте право, і помилково не роз'єднав справи відповідно до ст. 116 КАС України, але наведене не призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Однак судом першої інстанції не враховане наступне.

Згідно ч.5 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Управлінням Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова позивачам 09.02.2015, відмовлено в прийнятті документів та було надано роз`яснення на заяву про призначення пенсії позивачам, а не винесено рішення, як того вимагає положення ч.5 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, оскільки жодного рішення про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії в розумінні ст..45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова не прийняло, заяву позивачів в порядку зазначеної ст.. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не розглянуло, тому суд першої інстанції передчасно прийняв рішення щодо зобов`язання Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 та ОСОБА_2, починаючи з 27.01.2015року, фактично перебравши на себе функції Пенсійного органу щодо призначення пенсії. Питання щодо зобов'язання призначити пенсію, може бути належним способом захисту права, якщо в призначенні пенсії відмовлено, в іншому випадку таки вимоги є передчасними.

Враховуючи вищевикладене, постанову суду першої інстанції в частині зобов`язання Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 та ОСОБА_2, починаючи з 27.01.2015року необхідно скасувати з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.04.2015р. по справі № 638/2339/15-а скасувати в частині зобов`язання Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 та ОСОБА_2, починаючи з 27.01.2015року.

В цій частині прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

В іншій частині постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.04.2015р. по справі № 638/2339/15-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови виготовлений 19.06.2015 р.