Постановление суда № 45241366, 10.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/800/25452/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.03.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013

у справі № 825/286/13-а

за позовом державного підприємства "Новоборовицький спиртовий завод» (далі - Підприємство)

до Інспекції

про визнання дій незаконними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

Підприємства - не з'явились,

Інспекції - Кумановського О.П.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання незаконними дій Інспекції з проведення позапланової документальної виїзної перевірки Підприємства, а також про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2012 № 0000112300, за яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 355 772 грн. за основним платежем і 88943 грн. за штрафними санкціями, та податкового повідомлення-рішення від 11.12.2012 № 0000122300 про нарахування Підприємству грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 284 618 грн. за основним платежем та 71155 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.03.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013, позов задоволено частково; податкове повідомлення-рішення від 11.12.2012 № 0000112300 визнано протиправним та скасовано в частині нарахування податку на прибуток у сумі 283 238 грн. за основним платежем та 70809 грн. за штрафними санкціями, а податкове повідомлення-рішення від 11.12.2012 № 0000122300 - в частині основного платежу у сумі 226 590 грн. та 56648 грн. штрафних санкцій; в решті позову відмовлено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили, зокрема, з того, що реальність виконання операцій з придбання Підприємством сільськогосподарської продукції у товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ-Інформ-Груп» (далі - ТОВ «ВВ-Інформ-Груп») підтверджена необхідними первинними документами, які надавалися позивачем Інспекції під час проведення попередньої податкової перевірки.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить частково скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що на час проведення податкової перевірки взаємовідносини платника з ТОВ «ВВ-Інформ-Груп» не були підтверджені необхідними документами, що з огляду на приписи пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК) є свідченням відсутності у платника відповідних документів.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин, зокрема, з ТОВ «ВВ-Інформ-Груп» за період з 01.05.2010 по 31.07.2010.

Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 28.11.2012 № 225/22/00375303, в якому відображено висновок, зокрема, про непідтвердженість сформованих позивачем даних податкового обліку за операціями з придбання жита у названого контрагента. При цьому Інспекція послалася на те, що позивач не надав жодних первинних документів по цим операціям у відповідь на запит податкового органу; підтвердження виконання цих операцій не було отримано і під час здійснення заходів із зустрічної перевірки названого контрагента з огляду на його відсутність за місцезнаходженням.

За наслідками оцінки взаємовідносин позивача з ТОВ «ВВ-Інформ-Груп» як фіктивних Інспекцією було нараховано Підприємству грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 283 238 грн. за основним платежем та 70809 грн. за штрафними санкціями, а також грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 226 590 грн. за основним платежем та 56648 грн. за штрафними санкціями згідно з оспорюваними актами індивідуальної дії.

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту у період виконання розглядуваних операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У справі, що переглядається, висновок судів про дотримання платником наведених правил оподаткування при відображенні у податковому обліку господарський операцій з придбання жита у ТОВ «ВВ-Інформ-Груп» мотивований посиланням на акт від 25.01.2011 № 9/23/00375303 про результати позапланової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2010, предмет якої охоплював дослідження спірних господарських операцій. Так, у цьому акті зазначено, що у рамках виконання договорів поставки від 05.05.2010 № 12, від 07.05.2010 № 13 та від 25.06.2010 № 15 ТОВ «ВВ-Інформ-Груп» зобов'язалося передати позивачеві зерно (жито); на підтвердження виконання цих операцій платником подано податкові накладні, видаткові накладні, товарні накладні, платіжні доручення про оплату придбаного товару в безготівковому порядку, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, усі необхідні первинні документи, складенням яких опосередковувалося виконання господарських операцій між Підприємством та ТОВ «ВВ-Інформ-Груп», вже досліджувалися податковим органом. Інспекцією не наведено будь-яких доводів щодо необхідності їх повторного витребування у платника.

При цьому за даних обставин не можна визнати обґрунтованими посилання Інспекції на неподання платником відповідних первинних документів на запит податкового органу. Адже передбачене підпунктом 20.1.23 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України право органу державної фіскальної служби надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів не передбачає можливість багаторазового витребування у платника одних і тих самих документів без наявності законних підстав.

На підставі цього суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно зазначили про відсутність у даному разі підстав для висновку про невідповідність сформованих позивачем валових витрат та податкового кредиту за операціями з ТОВ «ВВ-Інформ-Груп» критерію документальної підтвердженості та правомірно задовольнили позов по цьому епізоду.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог ухвалені у справі судові акти учасниками провадження не оскаржуються, у зв'язку з чим з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів відсутні.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити Інспекцію її правонаступником - Корюківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області.

За таких обставин, керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити Корюківську міжрайонну державну податкову інспекціюЧернігівської області Державної податкової служби її правонаступником - Корюківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області.

2. Касаційну скаргу Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.

3. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 у справі № 825/286/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько