№ 43390, 17.07.2006, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.06

Справа №АC16/360-06.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мотордеталь-Конотоп»

до відповідачів: 1.Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції

2.Управління державного казначейства Сумської області

про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення та зобов’язання вчинити певні дії

Суддя Моїсеєнко В.М.

За участю представників сторін:

від позивача Бойко Л.М.

від відповідачів: 1.Бібік А.В.

2.не з’явився

Суть спору: позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення – рішення першого відповідача від 20.03.2006 року № 021032311/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 332 363 грн. 38 коп. та зобов’язати другого відповідача перерахувати з державного бюджету суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціях з ПДВ за результатами діяльності за липень 2005р, серпень 2005р, вересень 2005р. листопад 2005р., грудень 2005р., січень 2006р. у розмірі 181 813 грн. 00 коп.

Позивач подав заяву № 18/111-4913 від 05.07.2006 року про зменшення суми позовних вимог, в якій зазначає, що 14.06.2006 року відповідачем було проведено відшкодування податку на додану вартість за декларацією з ПДВ за результатами діяльності у січні 2006 року у розмірі 53118 грн., тому він просить зобов’язати другого відповідача перерахувати з державного бюджету 128 695 грн. бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Перший відповідач подав заперечення проти позову, в якому просить залишити без розгляду позовні вимоги в частині відшкодування ПДВ по деклараціям за вересень 2004р. жовтень 2004р., лютий 2005р. березень 2005р., квітень 2005р., травень 2005р. в іншій частині позову – відмовити.

Другий відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що відшкодування податку на додану вартість за рішенням суду здійснюється безпосередньо Державним казначейством України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та першого відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази докази, суд встановив наступне:

06.03.2006 року перший відповідач склав акт № 58/23-3/30573983/23 документальної невиїзної перевірки позивача з питань правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість по деклараціях з ПДВ за вересень 2004р., жовтень 2004р., березень – травень 2005р., липень – серпень 2005р.

Згідно висновків акту перевірки, в зв’язку з порушенням позивачем вимог п.1.3., п.1.8. ст.1, п.п.7.4.1. п.7.4., п.п.7.7.5. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168-97-ВР від 03.04.1997 року (надалі-Закон № 168) зменшено заявлену суму ПДВ до відшкодування з бюджету на 332 363 грн. 38 коп.

На підставі даного акту перевірки перший відповідач прийняв податкове повідомлення – рішення № 021032311/0 від 20.03.2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 332 363 грн. 38 коп., яке і просить визнати нечинним позивач.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що перший відповідач провів перевірку не належним чином та склав акт з порушенням вимог п.1.3., 1.7. «Порядку оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, зокрема, не зазначив показники, які відображаються платником податків у податковій звітності та іншій звітності, а також фактичні показники, виявлені в ході перевірки, в акті також не зазначено, в чому саме виразилися порушення позивачем вимог Закону № 168.

Позивач вважає, що розмір надмірної сплати ПДВ становило різницю між сумою сплаченого ним ПДВ, як покупцем товарів (робіт, послуг) у вартості придбаних ним товарів (робіт, послуг) і сумою ПДВ, яку позивач уже отримав як продавець товарів (робіт, послуг) від покупців у вартості придбаних позивачем товарів (робіт, послуг). Саме такий порядок визначення розміру надмірно сплаченого ПДВ передбачено п.п.7.7.1. ст.7 Закону № 168, тобто, якщо за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь – яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сума податкового кредиту звітного періоду має від’ємне значення, то така сума, як надмірно сплачена, підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Позивач до першого відповідача подавав декларації з ПДВ за липень 2005 року по відшкодуванню 680 283 грн., відшкодовано 44627 грн., в зв’язку з не підтвердженням надходження ПДВ до бюджету у ланцюгу до виробника; за серпень 2005р. по відшкодуванню 569099 грн. ПДВ, не відшкодовано 14069 грн. в зв’язку з не підтвердженням надходження ПДВ до бюджету у ланцюгу до виробника та що не проведена перевірка по ланцюгу до виробника; за вересень 2005 року по відшкодуванню 657293 грн., не відшкодовано у зв’язку з тим, що не проведена перевірка по ланцюгу до виробника; за листопад 2005р. по відшкодуванню 560306 грн., не відшкодовано 24928 грн., в зв’язку з не проведенням першим відповідачем перевірки по ланцюгу до виробника; за грудень 2005р. по відшкодуванню 559969 грн., не відшкодовано 35334 грн. в зв’язку з не проведенням перевірки по ланцюгу до виробника; за січень 2006 року по відшкодуванню 546908 грн., не відшкодовано 53118 грн., в зв’язку з не проведенням перевірки по ланцюгу до виробника.

Таким чином, причинами невідшкодування ПДВ є не проведення перевірки по ланцюгу до виробника, що безпосередньо залежить від першого відповідача і до чого немає ніякого відношення позивач та не підтвердження надходження ПДВ до бюджету у ланцюгу до виробника, що також не залежить від позивача.

Заперечення першого відповідача проти позову суд до уваги не приймає, так як перший відповідач не подав достатніх доказів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення – рішення, тому суд задовольняє вимоги позивача та визнає нечинним податкове повідомлення – рішення Конотопської МДПІ № 0210032311/0 від 20.03.2006 року.

Вимоги позивача про зобов’язання другого відповідача перерахувати з державного бюджету 128 695 грн. бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціях з ПДВ за результатами діяльності за липень 2005р, серпень 2005р, вересень 2005р. листопад 2005р., грудень 2005р. суд також вважає правомірними, так як вони заявлені відповідно до ст.48, ч.2 ст.50 Бюджетного кодексу України, Указу Президента України «Про державне казначейство України» від 27.04.1998р., перший відповідач безпідставно зменшив суму бюджетного відшкодування, тому задовольняє їх.

Провадження у справі стосовно зобов’язання другого відповідача перерахувати з державного бюджету суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з ПДВ за січень 2006 року в розмірі 53118 грн. суд закриває, на підставі ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. ст. 94 - 98 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на першого відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити.

2.Провадження у справі стосовно зобов’язання другого відповідача перерахувати з державного бюджету суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з ПДВ за січень 2006 року в розмірі 53118 грн. - закрити, на підставі ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.

3.Визнати нечинним податкове повідомлення – рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції від 20.03.2006 року № 021032311/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 332 363 грн.38 коп.

4.Зобов’язати Управління Державного казначейства перерахувати з державного бюджету суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціях з ПДВ за результатами діяльності за липень 2005р., серпень 2005р., вересень 2005р., листопад 2005р., грудень 2005р. у розмірі 128 695 грн.

5.Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

6.Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

8.Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.М. Моїсеєнко

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 20.07.2006 року.