№ 41754327, 26.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2014 р. Справа№ 910/22301/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

при секретарі: Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача: Попічко Р.Р., представник за довіреністю №Д-058/2014 від 28.02.2014р.;

Нетецький А.С., представник за довіреністю №Д-098/2014 від 13.05.2014р.;

від відповідача: Конопля А.М., представник за довіреністю б/н від 14.08.2014р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.10.2014р.

у справі №910/22301/14 (суддя: Пригунова А.Б.)

за позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»

до Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 2 809 507, 80 дол. США, що еквівалентно 36 383 126, 01 грн. та 1 270 577, 15 дол. США, що еквівалентно 16 453 974 ,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» про зобов'язання вчинити дії та стягнення 2 809 507, 80 дол. США, що еквівалентно 36 383 126, 01 грн. та 1 270 577, 15 дол. США, що еквівалентно 16 453 974 ,09 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2014р. у справі №910/22301/14 позов Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» повернуто без розгляду на підставі п. 3 ст. 63 ГПК України.

В обґрунтування повернення позовної заяви, місцевий господарський суд зазначав, що у відповідності до приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» позовна заява Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» з майновими вимогами до Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» підлягає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. При цьому, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.01.2008р. порушено провадження у справі № 2-3/626-2008 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море». Водночас, суд першої інстанції вказував, що за правилами підсудності, визначеними Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» справи, що перебувають у провадженні Господарського суду Автономної Республіки Крим підлягають передачі Господарському суду Київської області. В той же час, судом першої інстанції встановлено, що заявником не надано суду документально підтверджених відомостей щодо господарського суду, у провадженні якого на даний час перебуває справа про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», у зв'язку з чим суд не може дійти беззаперечного висновку щодо підсудності заяви Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» з майновими вимогами до Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» саме Господарським судом міста Києва. Мотивуючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції послався на п. 3 ст. 63 ГПК України, зазначивши, що у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» звернулося до Київського апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 17.102014р., а справу - передати на розгляд Господарському суду міста Києва.

За оцінкою скаржника, приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви, господарським судом були невірно застосовані положення ст.ст. 12, 15, 17 ГПК України та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у зв'язку з чим неправомірно повернуті матеріали позовної заяви. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначив, що зміни до ч.1 ст.12 та ст.16 ГПК України в частині підсудності справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, набрали чинності тільки 19.01.2013р., тобто після порушення провадження у справі №2-3/626-2008 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», а тому не підлягали застосуванню.

Одночасно з апеляційною скаргою, скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження Господарського суду міста Києва від 17.10.2014р. у справі №910/22301/14.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Кропивна Л.В. (головуючий суддя), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014р., клопотання Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 17.10.2014р. задоволено, відновлено Державній компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» пропущений з поважних причин процесуальний строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» у справі №910/22301/14 прийнято до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., суддів: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В. та призначено розгляд справи на 26.11.2014р.

26.11.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін. В обґрунтування своєї правової позиції, відповідач зазначав, що заявлені позивачем вимоги підлягають розгляду виключно в межах провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», а тому ухвала є законною.

У судове засідання 26.11.2014р. з'явились представники сторін.

26.11.2014р. у судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційного оскарження, просили суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.10.2014р. у справі №910/22301/14 та передати справу для розгляду Господарського суду міста Києва.

26.11.2014р. у судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Загальні вимоги до змісту і форми позовної заяви визначені у статті 54 ГПК України, частиною першою якої , зокрема, передбачено, що позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

При цьому, згідно частини другої ст.54 ГПК України позовна заява повинна містити, в тому числі, зміст позовних вимог, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та зазначення доказів, що підтверджують позов.

Якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми, відповідно до п.3 ч.1 ст.63 ГПК України має наслідком повернення позовної заяви без розгляду.

Повертаючи позовні матеріали Державній компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» без розгляду на підставі п. 3 ч.1 ст.63 ГПК України, суд першої інстанції прийшов до переконання, що майнові вимоги до відповідача, відносно якого порушено справу про банкрутство, підлягають розгляду судом, який розглядає справу про банкрутство. Однак, самостійно встановити суд, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, неможливо.

З такими висновками, як з неправомірними, колегія суддів погодитися не може.

Дійсно, за змістом ч.4 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частиною 9 ст.16 ГПК України встановлено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Разом з тим, як вірно зазначено в апеляційній скарзі, зміни до ст.ст. 12, 16 ГПК України в частині визначення підвідомчості та підсудності справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, були внесені згідно Закону України від 22.12.2011р. №4212-VI «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який набрав чинності тільки 19.01.2013р.

З матеріалів справи випливає, що провадження у справі №2-3/626-2008 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» було порушено ухвалою від 12.01.2008р., тобто до набрання чинності Законом України від 22.12.2011р. №4212-VI.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Абзацом першим ст.1-1 Перехідних та перехідних положень Закону України від 22.12.2011р. №4212-VI встановлено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної у п.40 Інформаційного листа №01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011р. №4212-VI)», положення цього Закону застосовуються господарськими судами у розгляді справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності, тобто з 19.01.2013р. Наведене, вказав суд касаційної інстанції, стосується й вирішення спорів, зазначених у частині четвертій статті 10, статті 20 та частині восьмій статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Враховуючи, що провадження у справі №2-3/626-2008 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» було порушене 12.01.2008р., до набрання чиності Законом України від 22.12.2011р. №4212-VI - 19.01.2013р., застосування його положень до спірних правовідносин відносин місцевим господарським судом здійснено неправомірно.

Не можна погодитися з мотивами суду першої інстанції про неможливість самостійно встановити суд, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство.

Перелік підстав для повернення позовної заяви без розгляду наведено у статті 63 Господарського процесуального кодексу України, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Зокрема, частиною першою пунктом третім цієї статті встановлено, що підставою повернення позовної заяви без розгляду є не зазначення обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Відповідно до п. 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року №18, суд не вправі повернути позовну заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подавати до закінчення розгляду справи.

Згідно з п. 3.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року №18, якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.

Виходячи зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України слід дійти висновку, що в ній йдеться про неподання доказів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (розрахунок), а не будь-які інші документи.

Застосувавши при поверненні позовних матеріалів п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України, місцевий господарський суд вказав, при цьому, що позивач не надав ухвали про банкрутство відповідача.

Колегія суддів вважає таке застосування норм процесуального права необґрунтованим, оскільки ухвала про банкрутство відповідача не стосується позовних вимог та їх обґрунтувань, про що вказано в п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України, а тому не може бути підставою для повернення матеріалів позовної заяви.

Місцевий господарський суд при виникненні у нього сумнівів щодо точного знаходження справи про банкрутство не був позбавлений можливості прийняти до розгляду позовну заяву та зобов'язати позивача або відповідача надати документи, в підтвердження суду, в якому розглядається справа про банкрутство.

Відповідно до п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Відповідно до приписів ч. 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування апеляційною інстанцією ухвали про повернення позовної заяви справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм процесуального права. За таких обставин справи ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України і підлягає скасуванню, як незаконна, а справа - переданню для розгляду місцевому господарського суду в силу ч.7 ст.106 ГПК України.

Пунктом 4.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013р. визначено, що, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111 13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Задовольнити апеляційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.10.2014р. у справі №910/22301/14.

2. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.10.2014р. у справі №910/22301/14.

3. Матеріали справи №910/22301/14 передати на розгляд до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

Л.В. Чорна