Постановление суда № 41719939, 01.03.2012, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/697/2012 Головуючий по 1-й інстанції Маханьков О.В.

Суддя-доповідач: Кузнєцова О. Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2012 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді : Кузнєцової О.Ю.,

суддів: Хіль Л.М.,Чічіля В.А.,

за участю секретаря: Колодюк О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 грудня 2011 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» про визнання недійсним договору поруки ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 грудня 2011 року позов Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" заборгованість за кредитним договором № 014/6212/3/16517 від 29.05.2008 року в сумі 71 805 доларів США 16 центів з яких: заборгованість за кредитом -43 770,46доларів США; заборгованість по сплаті відсотків за фактичне користування кредитом -18 398,22 доларів США; пеня нарахована за порушення строків повернення кредиту -4 182,44 доларів США; пеня нарахована за порушення строків сплати відсотків -5 454,04 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Ерсте Банк" судові витрати в сумі 1700 грн. та 120 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»про визнання недійсним договору поруки відмовлено.

З рішенням суду не погодилася ОСОБА_2, у зв'язку з чим звернулася на нього з апеляційною скаргою, в які зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ «Ерсте Банк»та задовольнити її позовні вимоги про визнання договору поруки недійсним.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 29 травня 2008 року між ВАТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 014/6212/3/16517.

Пунктом 1.1. кредитного договору визначено, що кредитор, на положеннях та умовах цього Договору надає позичальнику кредит в сумі 45 000 доларів США, зі строком користування кредитними коштами (кредитом) до 28 травня 2018 року, із сплатою 14,5 % річних.

Свої зобов'язання за вказаним кредитним договором Банк виконав, здійснив перерахування кредитних коштів, у передбаченому Кредитним договором розмірі. Згідно до п.1.1.кредитного договору забезпеченням виконання грошового зобов'язання за кредитом є порука фізичної особи - ОСОБА_2

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором, 29.05.2008 року між Банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено Договір поруки № 014/6212/5/16517/1.

Пунктом 1.2. договору поруки визначено, що поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником кредитного договору, та всіх додаткових угод, що були укладені до нього, в тому числі, але не виключно, зобов'язань щодо повернення у встановлений кредитним договором строк суми кредиту, сплати в порядку та строки, визначені кредитним договором, процентів користування кредитом та/або комісій, можливої неустойки/пені,штрафів/, а також зобов'язань щодо відшкодування позичальником витрат кредитора, пов'язаних з пред'явленням вимог і отриманням виконання за кредитним договором, та збитків кредитора, завданих порушенням позичальником своїх обов'язків за кредитним договором.

Таким чином ОСОБА_2 є фінансовим поручителем по договору поруки, щодо забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 по кредитному договору.

Всупереч умов кредитного договору, яким передбачено основний обов'язок позичальника повернути кредит та відсотки за його користування шляхом здійснення мінімально необхідного платежу у розмірі не менш ніж 734,54 доларів США щомісячно до 18 числа поточного місяця, позичальник свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконував, чим систематично порушував його основні умови.

У період з березня 2011року по час розгляду справи у суді ОСОБА_3 не здійснено жодного щомісячного платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином і відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 554 ч.1, 2 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушення зобов'язань є його невиконання або неналежне виконання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки , встановлені договором або законом.

Несплата заборгованості ОСОБА_3 відповідно до графіку повернення кредиту є порушенням зобов'язання за кредитним договором.

Станом на 26.09.2011 року заборгованість за кредитним договором складає - 71 805,16 доларів США, що в перерахунку на гривню за курсом НБУ станом на 04.05.2011 року (1 долар США = 7,9653 грн.) становить 675 724 гривень 75 коп., з яких: заборгованість за кредитом -43 770,46доларів США, заборгованість по сплаті відсотків за фактичне користування кредитом -18 398,22 доларів США пеня, нарахована за порушення строків повернення кредиту -4 182,44 доларів США, пеня, нарахована за порушення строків сплати відсотків -5 454,04 доларів США, які суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідачів в солідарному порядку.

Враховуючи вищенаведене, місцевий суд прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Розглядаючи зустрічну позовну заяву судом враховано, що для забезпечення виконання зобов'язань відповідача по кредитному договору, 29.05. 2008 року між Банком, ОСОБА_3, ОСОБА_2 укладено договір поруки № 014/6212/5/16517/1.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 29.05.2008 року остання надала згоду ОСОБА_3 на укладення Кредитного договору. Отже твердження апелянта про те, що вона не надавала згоди ОСОБА_3 на укладення Кредитного договору спростовується належними і допустимими доказами та не відповідає фактичним обставинам справи, а тому братися судом до уваги не може.

Всупереч вимогам ст. 10 ч.3, ст. 60 ч.1,2 ЦПК України ОСОБА_2 не надано суду доказів укладення договору поруки під впливом насильства.

Згідно ч.1 ст.231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Відповідно до обставин справи ОСОБА_2 з моменту укладення Договору поруки визнала договірні відносини між сторонами договору та оспорювала їх до звернення банку до суду.

У апеляційній скарзі апелянт вказує, що суд першої інстанції не правомірно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки нею направлена заява до прокуратури про порушення кримінальної справи щодо застосування до неї насильства при укладенні договору поруки.

Проте з цими доводами апелянта неможливо погодитися, оскільки підстави для зупинення провадження у справі наведені у ст. ст. 201, 202 ЦПК України та наведена апелянтом обставина не є законодавчо встановленою підставою для зупинення провадження у справі.

Також, судом першої інстанції правомірно відмовлено в закритті провадження у справі на підставі ст. 207 п.4 ЦПК України, оскільки сторони у справі та предмет позову є різними у даній справі та справі, що розглядається у Крюківському районному суді м. Кременчука за позовом ПАТ «Ерсте Банк»до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідач ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст. 74 ЦПК України належно не повідомлений про судове засідання, оскільки за зареєстрованим місцем проживання він не проживає, про що свідчить відмітка пошти. Проте розгляд справи у відсутності відповідача ОСОБА_3 та його неналежне повідомлення не призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного суд першої інстанції правомірно вважав, що в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 необхідно відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_2 не було сплачено судовий збір, тому колегія суддів приходить до висновку про його стягнення у розмірі 1609,50 грн. у відповідності до вимог ст. 4 ч.2 Закону України «Про судовий збір», що складає 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а саме 50% від максимальної ставки судового збору, яка складає 3219,00 грн.

Апелянт ОСОБА_2, яка є поручителем, не має пільг по сплаті судового збору, оскільки на правовідносини які склалися між нею та банком не розповсюджуються вимоги Закону України «Про захист прав споживачів». У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) вимоги вказаного закону поширюються на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту.

Приймаючи до уваги викладені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 грудня 2011 року не встановлено. Підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 303, ст. 307 ч. 1 п. 1, ст. 308 ч.1, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 грудня 2011 року -залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1609,50 грн. за банківськими реквізитами: отримавач: УДКСУ в м. Полтаві, код ЄДРПОУ: 38019510, банк одержувача: ГУ ДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача: 831019, розрахунковий рахунок: 31217206780002, код доходів бюджету 22030001.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ О.Ю. Кузнєцова

Судді: /підпис/ Л.М. Хіль /підпис/ В.А. Чічіль

Копія

Згідно: Суддя Апеляційного суду

Полтавської області __ О.Ю. Кузнєцова