Решение № 41031944, 15.10.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7102/14

Головуючий у першій інстанції Шепітко І. Г.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.

суддів - Панасенкова В.О., Парапана В.Ф.

при секретарі - Фабіжевській Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами поруки,

встановила:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №05/03/2007/840-К/117 від 20.03.2007 року, згідно якого банк надав йому кредит в сумі 5000,00 доларів США під 16,99 % річних, при цьому відповідач зобов'язався повернути ці грошові кошти у строк до 19.03.2009 року, здійснюючи погашення заборгованості та сплачуючи проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту. У результаті невиконання умов кредитного договору, згідно наданих позивачем розрахунків, у відповідача ОСОБА_4 станом на 25.10.2013 року заборгованість становить 72981 (сімдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят одну) гривню 20 копійок, з яких: 25727,71 грн. - заборгованість за кредитом, 25794,21 грн. - заборгованість за відсотками, 8355,16 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 9107,62грн. - заборгованість по комісії, 3996,50 грн. - штраф за порушення виконання умов договору. Також позивач зазначив, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором виступили поручителями та зобов'язались сплатити грошову суму, яку вимагає кредитор, у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, тому позивач вимагає стягнути суму боргу з відповідачів у солідарному порядку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів судові витрати.

У судове засідання представник позивача подала заяву про розгляд справи за її відсутності та наполягала на задоволенні позову у повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідачі у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином за місцем їх реєстрації, з клопотаннями про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за їх відсутності не звертались.

Заочним рішенням суду вищезазначений позов був задоволений в повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням, тільки відповідач ОСОБА_2, в особі свого представника, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення в частині солідарного стягнення з неї на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором № 95/03/2007/840-К/117 від 20.03.2007р. станом на 25.10.2013р. у загальному розмірі 72981 грн. 20 коп. та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Надра» щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором - відмовити, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги й заперечення проти неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення cуду на підставі п. п. 2- 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України - скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що вони законні та обґрунтовані.

Так, суд першої інстанції в обґрунтування своїх висновків щодо задоволення позову послався на наступне.

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір №05/03/2007/840-К/117 від 20.03.2007 року, згідно якого банк надав йому кредит в сумі 50000,00 доларів США під 16,99% річних, при цьому відповідач зобов'язався повернути ці грошові кошти у строк до 19.03.2009 року, здійснюючи погашення заборгованості та сплачуючи проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_2 виступили поручителями за вказаним кредитним договором, між кожним з поручителів та позивачем 20.03.2007 року були укладені договори поруки.

Свої зобов'язання за договором відповідач ОСОБА_4 не виконував належним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по кредиту, яка станом на 25.10.2013 року становить 72981 (сімдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят одну) гривню 20 копійок, з яких: 25727,71 грн. - заборгованість за кредитом, 25794,21 грн. - заборгованість за відсотками, 8355,16 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 9107,62 грн. - заборгованість по комісії, 3996,50 грн. - штраф за порушення виконання умов договору.

Вирішуючи справу по суті суд правильно послався на загальні норми статей 611, 612, 625, 1054, 553-554 ЦК України.

Однак, колегія суддів вважає, що при вирішенні цього спору суд повинен був також врахувати і положення ст.ст. 252, 526, 559 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні спору суд першої інстанції мав враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення та вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Така позиція також викладена в п.24 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів що виникають із кредитних правовідносин».

З матеріалів справи вбачається, що Банк надав позичальнику ОСОБА_4 кредит строком до 19.03.2009р.(а.с.16).

В договорі поруки №05/03/2007/840-П/117 від 20.03.2007 року (а.с.20) в п. 1.1. також вказано термін виконання кредитного договору - до 19.03.2009р., в той же час в п. 5.3. зазначено, що ця порука діє до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань.

До позичальника ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_2 вимоги про дострокове і повне погашення боргу за кредитним договором були направлені лише 31.12.2013р. (а.с.22,24).

Банк 16.01.2014р. (майже через 3 роки та 10 місяців після закінчення строку виконання кредитного договору) подав позов про стягнення боргу за договором кредиту як з позичальника, так і з поручителя, що не відповідає вищезазначеним вимогам діючого законодавства.

Суд першої інстанції не звернув своєї уваги на вказані положення норм матеріального права, не надав належної оцінки наданих позивачем доказам, а тому дійшов до помилкового висновку про стягнення суми боргу солідарно як з позичальника так і з поручителя ОСОБА_2

При таких обставинах, винесене рішення в частині задоволення позову публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту №05/03/2007/840-К/117 від 20.03.2007 року не може вважатися обґрунтованим та законним, так як воно ухвалене без повних і всебічно з'ясованих обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, та без підтвердження їх належними доказами.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції в цій частині не довів обставини, що мають значення для справи та які суд вважав встановленими, висновки районного суду в цій частині не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права при вирішенні справи, у зв'язку з чим, є підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту №05/03/2007/840-К/117 від 20.03.2007 року і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні цієї частини позову у зв'язку з недоказаністю позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309 ч.1 п.2-4; ст.313-314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2014 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №05/03/2007/840-К/117 від 20.03.2007 року.

Відмовити в задоволені позову публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором №05/03/2007/840-К/117 від 20.03.2007 року в повному обсязі.

В іншій частині заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2014 року залишити без змін.

Рішення вступає в законну силу з моменту оголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан