Постановление суда № 40945100, 09.10.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6876/14

Головуючий у першій інстанції Вінська Н.В.

Доповідач Парапан В. Ф.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: судді Парапана В.Ф.

Суддів: Панасенкова В.О.,Драгомерецького М.М.

При секретарі: Фабіжевської Т.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Комінтернівської районної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права спільної часткової власності в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та знесення самовільної прибудови, заборону здійснення прибудов,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013р. ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом у якому просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 05.12.2002р., що було видане ОСОБА_4 державним нотаріусом Комінтернівської районної державної контори Одеської області та визнати за нею право спільної часткової власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 Комінтернівського району Одеської області.

Зазначала, що вказаний будинок належав її батькові - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадкоємцями за законом є вона, її мати - відповідачка у справі ОСОБА_7 та її, позивачки, сестра - ОСОБА_8

Після смерті батька вона фактично вступила в управління та володіння спадковим майном і у такий спосіб прийняла спадщину, проте у порушення її прав, відповідачці було видано свідоцтво про право власності на все спадкове майно

Про факт видачі ОСОБА_6 свідоцтва від 5.12.2002р. вона дізналася нещодавно із змісту копії домової книги на будинок, отриманої у матері.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_2 просила про задоволення її вимог.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_6, у січні 2014. звернулася до суду із зустрічним позовом та після уточнення своїх вимог просила усунути їй перешкоди у користуванні цим будинком шляхом виселення ОСОБА_5, зобов'язання відповідачів знести самовільно виконану прибудову під літ. «Б-1», площею 17,30 кв. м. у домоволодінні за цією адресою та заборонити їм здійснювати будь-які прибудови та будувати нові будівлі на території земельної ділянки площею 0,354 га за вищевказаною адресою.

Зазначала, що вона після смерті чоловіка набула право власності на вказаний житловий будинок, а за державним актом на землю від 29.12.2012р.- набула право власності на земельну ділянку площею 0,354 га.

Інші спадкоємці першої черги - їх діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_8 не претендували на спадщину після смерті батька.

В 2010р. ОСОБА_2 разом їз своїм чоловіком ОСОБА_5 вселилася у її будинок, а саме - у приміщення під літ. «Б», та в 2011р. без її дозволу розпочали будівництво прибудови до цього приміщення.

Ця прибудова, площею близько 9 кв.м., перешкоджає їй у користуванні будівлею під літ «А». В неї також є підстави вважати, що і надалі відповідачі будуть вчиняти спроби побудувати інші прибудови.

Рішенням суду від 30.04.2014р. у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить рішення суду в частині відмови у задоволенні її вимог - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення - про задоволення її позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не довела підстави свого позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Судом установлено, що ОСОБА_4 у відповідності до вимог закону прийняла спадщину після смерті її чоловіка - ОСОБА_6, що настала ІНФОРМАЦІЯ_1., та 05.12.2002р. оформила на своє їм'я свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 Комінтернівського району Одеської області.

В подальшому на підставі рішення Крижанівської сільської ради від 05.05.2011р. ОСОБА_4 оформила своє право власності на земельну ділянку під цим житловим будинком.

ОСОБА_2 прописана у цьому будинку. Проте вона за поясненнями ОСОБА_4 та показами свідка ОСОБА_10 на час смерті і після смерті батька проживала та працювала у м. Одеса. Після смерті батька вона лише декілька днів брала відпуску для того, щоби втішити мати, потім часто навіщала матір на вихідні та святкові дні

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції законно і обгрунтовано виходив з того, що позивачка не надала належних та допустимих доказів того, що вона на момент смерті батька проживала в будинку, що вона на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступила в управління або володіння спадковим майном.

Сама по собі та обставина, що на момент смерті батька ОСОБА_2 була прописана у спірному будинку ще не свідчить, що вона вчинила дії, за якими ст. 549 ЦК УРСР визнає, що спадкоємець прийняв спадщину.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте у відповідності до цих вимог закону позивач не довів підстави свого позову, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тому суд законно і обгрунтовано відмовив у позові.

Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а тому колегія суддів не приймає їх до уваги.

На думку колегії суддів наявність фактів: будівництва ОСОБА_2 окремого житла для себе після відкриття спадщини; її звернення до суду з позовом через 10 років та після сварки з матерю, - переконливо свідчать про те, що вона не вважала себе власником зазначеного майна, а отже, вона його не приймала у встановленому законом порядку.

Рішення суду є правильним, воно ухвалено у відповідності до положень ст. ст. 212-215 ЦПК України і підстав для його скасування, як про це йдеться мова у апеляційній скарзі, немає.

Відповідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції обставини справи досліджено повно, а зібраним доказам дана вірна оцінка.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді Апеляційного суду Одеської області: В.Ф. Парапан

В.О.Панасенков

М.М.Драгомерецький