Решение № 40945071, 09.10.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6787/14

Головуючий у першій інстанції Плавич І.В.

Доповідач Парапан В. Ф.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: судді Парапана В.Ф.

Суддів: Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

При секретарі: Фабіжівської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013р. публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 5 011 249,48 грн. та в рахунок погашення боргу звернути стягнення на предмет іпотеки.

Зазначало, що 27.04.2006р. між АКІБ «Укрсиббанк» (право вимоги якого за договором купівлі-продажу перейшло до ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 246-08 МК, згідно якого останньому було надано кредит у формі не поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії 402 664,00 швейцарських франків строком до 27.04.2013р. зі зміненою процентною ставкою у відповідності до умов договору.

Також 27.04.2006р. у рахунок забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між АКІБ «Укрсиббанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання поручилася за належне виконання ОСОБА_3 його зобов'язань за кредитним договором у тому ж обсязі, що і боржник. Відповідно до п.1.4 вказаного договору, відповідальність відповідачів є солідарною.

27.04.2006р. між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_2 в забезпечення виконання позичальника перед іпотеко держателем усіх його грошових зобовязань за кредитним договором передала банку в іпотеку нерухоме майно - нежитлову будівлю, адміністративно-комерційний центр, за адресою: АДРЕСА_1, що належить їй на праві приватної власності.

У подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди.

Банк виконав свої зобов'язання повністю та в строки встановлені кредитним договором зі змінами і доповненнями видав позичальнику кредит на суму 658 514,00 швейцарських франків.

Проте, позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, його неодноразові вимоги про погашення кредиту відповідачі не задовольнили, внаслідок чого станом на 06.03.2013р. прострочена заборгованість за договором складає: за кредитом - 420 122,77 швейцарських франків, еквівалент 3 565 097,97 грн.; по процентам - 170 419,21 швейцарських франків, еквівалент - 1 446 151,50 грн., які Банк просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь.

Банк також просив в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на зазначений предмет іпотеки.

Справу розглянуто у відсутності сторін.

Рішенням суду від 18.11.2013р. позов задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» суму заборгованості за кредитним договором на суму 5 011 249,48 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, вирішено питання про розподіл судових витрат, вирішено питання про розподіл судових витрат.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду в частині стягнення з неї та ОСОБА_3 на користь банку заборгованості за кредитом на суму 5 011 249,48 грн. та судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

В судове засідання апеляційної інстанції відповідачі та їх представники (у тому числі і ОСОБА_4, яка є представником ОСОБА_2 на підставі довіреності і яка діє до 17.06.2016р.) у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, а належним виконанням зобов'язань з боку відповідачів є повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитними коштами, в розмірі та валюті, визначеними в кредитному договорі, додатковими угодами та в договорі поруки.

Відповідно до ч.1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до умов укладеного 27.04.2006р. між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 кредитного договору та додаткових угод останній зобов'язався вчасно здійснювати погашення наданого йому кредиту на суму 658 514,00 швейцарських франків.500 000 грн. та сплачувати відсотки в розмірі та в порядку визначеному умовами вказаних договорів.

Установлено, що 27.04.2006р. між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно умов якого ОСОБА_2 зобов'язалась відповідати у солідарному порядку за виконання позичальником усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору та додаткових г угод.

Проте ОСОБА_3 свої зобов'язання за договором не виконав та станом на 06.03.2013р. має заборгованість по кредиту на загальну суму 540 541,98 швейцарських франків, еквівалент 5 011 249,48 грн. з яких: за кредитом - 420 122,77 швейцарських франків, еквівалент 3 565 097,97 грн.; по процентам - 170 419,21 швейцарських франків, еквівалент - 1 446 151, 50 грн.

Позивач неодноразово надсилав відповідачам вимоги про сплату заборгованості що виникла за кредитним договором, які відповідачі одержали та залишили без виконання.

За наявності таких обставин суд законно і обгрунтовано стягнув солідарно з позичальника та поручителя на користь позивача заборгованість за кредитним договором.

У апеляційній скарзі зазначається, що звернувши стягнення на предмет іпотеки з одночасним стягненням заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції фактично здійснив стягнення в подвійному розмірі, що є порушенням законодавства.

Проте повністю погодитися з такими доводами апеляційної скарги не можна.

Так, згідно із ч.1 ст. 598 , ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду. Отже, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно, (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 4 вересня 2013р. у справі №6-73цс 13).

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано стягнув у солідарному порядку з позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором та звернув стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, резолютивна частина рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не відповідає вимогам ст. 39 Закону України «Про іпотеку», п. 4 ч.1 ст.215 ЦПК України, що також зазначено у п. 42 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012р.»Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», оскільки суд не зазначив що стягнення предмета іпотеки проводитися в рахунок стягнутої заборгованості та спосіб його реалізації, тощо.

Тому рішення суду в цій частині на підставі п.4 ст. 309 ЦПК України підлягає зміни.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального і процесуального права і підстав для його скасування як про це йдеться мова у апеляційній скарзі, колегія суддів не встановила.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2013 року в частині стягнення предмета іпотеки змінити

Викласти резолютивну частину рішення суду першої інстанції у наступній редакції: «У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перед ПАТ «Дельта Банк»за кредитним договором № 246-08 МК від 27 квітня 2006 року в сумі 5 011 249,48 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 27 квітня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстраційний номер 1660 та додаткового договору №1від 02 червня 2006 р. до іпотечного договору - на нежитлову будівлю, адміністративно - комерційний центр загальною площею 345,5 кв. м., що знаходиться за адресою:АДРЕСА_2-, вартістю 5 817 080, 00 грн., що належить ОСОБА_3 на підставі рішення Колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 03 листопада 2010 року шляхом надання ПАТ «Дельта Банк» права на продаж предмета іпотеки за початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, незалежним експертом, на стадії оцінки майна та під час його відчуження.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді Апеляційного суду Одеської області: В.Ф.Парапан

М.М.Драгомерецький

Р.Д.Громік