Решение № 40920353, 13.10.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7075/14

Головуючий у першій інстанції Бондаренко Н.В.

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого-Гірняк Л.А.

Суддів- Сєвєрова Є.С., Заїкін А.П.

При секретарі -Орлової С.І.

Розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 15.05.2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5

-про стягнення процентів за договором позики,

В С Т А Н О В И Л А:

03.09.2013 року позивач звернулась до суду з вищезазначеним позовом в якому зазначав, що 12 березня 2010 року позичив ОСОБА_5 2000 доларів США під 10% на строк до 12 червня 2010 року щомісячно відповідно до розписки від 12.03.2010 року. Відповідачка свої зобовязання не виконала та рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 02.12.2010 року з відповідачки було стягнуто суму основного боргу в сумі 14 288 грн.40 коп. та судові витрати.

Посилаючись на вимоги ст. 625,1048 ЦК України, та уточнивши позовні вимоги в частині розрахунку боргу за період з 01.04.2011 року по 01.04.2014 року, позивач просив стягнути на його користь проценти за користування грішми в сумі 7200 доларів, та судовий збір в сумі 720 грн., кошти за відправку поштової кореспонденції 27,90 грн.

Рішенням Котовського міськрайоного суду Одеської області від 15.05.2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 проценти за користування позикою у сумі 75 556 грн. 80 коп., судовий збір 720 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у сумі 35 грн.55 коп.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового, про відмову в заявлених вимогах, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на те, що рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 02.12.2010 року, котре вступило в законну силу, відмовлено в стягненні процентів та на те, що начислення процентів за користування чужими грішми між фізичними особами не допускається.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст рішення, вислухавши пояснення сторін, що з'явились, перевіривши доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні проводитися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав;

За правилами ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лив формальних міркувань.

Відмовляючи в заявлених вимогах, суд першої інстанції виходів з того, що договір позики є оплатним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Матеріалами справи встановлено, сторонами не заперечується, що

згідно боргової розписки від 12.03.2010 року, відповідач ОСОБА_5 зобов'язалася у строк до 12 липня 2010 року, повернути позивачу суму боргу, зі сплатою 10% від суми боргу щомісячно, а у випадку неповернення вищезазначеної грошової суми в строк сплачує за просрочку в розмірі 300 доларів( а.с.4)

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підставі ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк в та в порядку, що встановлений договором.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша стаття 1050 ЦК України). За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

При цьому суд правильно врахував, що за змістом статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики визначені договором , оскільки позичальник не виконав зобовязання по поверненню позичених грошей.

Районний суд дійшов правильного висновку, що плата за користування чужими грішми встановлюється і нараховується у вигляді процентів на основну суму боргу так як це передбачено ст. ст. 536,1048 ЦК України.

В правовій позиції визначеній у справі № 6-79 цс 14 Верховний суд України зазначив, що за змістом ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики на рівні облікової ставки Національного банку України лише у тому разі, якщо договір позики не передбачає інших умов. Передбачене у цій нормі право сторін на встановлення умов оплати за користування позикою з урахуванням норм ст.6, ч. 1 ст.627 ЦК України слід розуміти як право сторін на визначення саме розміру процентів та порядку їх сплати, а не обрання ними іншого способу оплати (наприклад, у твердій грошовій сумі безвідносно до суми боргу), оскільки закон - ст. ст. 536, 1048 ЦК України визначає, що плата за користування чужими грішми встановлюється і нараховується у вигляді процентів на основну суму боргу.

Отже, судова колегія приходить до висновку , що районний суд прийшов до правильного висновку, що договір позики є оплатним, та визначив суму процентів встановлену сторонами відповідно до розписки на основну суму боргу з врахуванням повернення 200 доларів США.

Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦК України).

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Такими випадками є стаття 193, частина четверта статті 654 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93, Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94 ВР «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Згідно з частиною третьою статті 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

Відтак, у національній валюті України підлягають стягненню і інші складові грошового зобов'язання, передбачені, зокрема, у статті 1048 ЦК України, та при застосуванні статті 625 ЦК України/

За таких обставин, судова колегія погоджується і з визначеною сумою боргових зобов'язань в розмірі 75 556 грн.80 коп. за пріод з 01.04.2011 року по 01.04.2014 року.

Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, що рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 02.12.2010 року вже було прийнято рішення про відмову в вимогах про стягнення процентів, оскільки районним судом не враховувався період заявлених вимог за цим рішенням.

Не може бути підставою для відмови в заявлених вимогах і посилання заявника на те, що вона не є тією особою на котру розповсюджується вимога закону про сплату процентів, оскільки її доводи суперечать ст.1048 ЦК України та договором між сторонами.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують, та не містять правових підстав, передбачених ст.309 ЦПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 317,319 ЦПК України судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 15.05.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя - Л.А.Гірняк

Судді- А.П.Заїкін

Є.С.Сєвєрова