Постановление суда № 40858568, 13.10.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/1053/14

Номер справи місцевого суду: 515/2591/13-к

Головуючий у першій інстанції Семенюк Л. А.

Доповідач Копіца О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2014 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Копіци О.В.,

суддів Грідіної Н.В. та Джулая О.Б.

секретаря судового засідання Куриленко Г.П.,

за участю прокурора Корнишева І.Л.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 на вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 13.12.2013 р., по кримінальному провадженню, внесенному в ЄРДР №12013170440000560 від 24.08.2013 р. відносно:

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Іживці, Сторожинецького району, Чернівецької області, проживає в АДРЕСА_1; в силу ст. 89 КК України не маючого судимості;

- обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України;

встановила:

Зазначеним вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та йому було призначено покарання у вигляді семи років позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_2 обчислено з моменту його затримання.

До вступу вироку в законну силу залишено ОСОБА_2 запобіжний захід - особисте зобов'язання.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області витрати за проведення дактилоскопічної експертизи в розмірі 880 грн. 20 коп.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Зазначеним вироком суду 1-ої інстанції, ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 23 серпня 2013 року, приблизно о 22 годині 30 хвилин, у домоволодінні АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_2, між останнім та ОСОБА_4, який завітав до ОСОБА_2 із ОСОБА_5, під час вживання спиртних напоїв, виникла сварка, в ході якої ОСОБА_4 дерев'яною скалкою наніс 3 удари в область голови ОСОБА_2, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження у відповідності до висновку експерта № 183 від 29.08.2013 року.

В подальшому, в період часу з 23 години 10 хвилин до 01 години 24.08.2013 року, сидячи на ліжку, після отриманих тілесних ушкоджень від ОСОБА_4, ОСОБА_2 помітив ліворуч від себе сидячого на тому ж таки ліжку з дерев'яною скалкою в руках ОСОБА_4, який вимагав від нього гроші на купівлю вина. З метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, та з метою самозахисту, ОСОБА_2 дістав з-під ліжка сокиру, та умисно наніс останньому не менше 6 ударів обухом, та не менше трьох ударів лезом у лобно-тім'яно-скроневу область голови зліва, спричинивши наступні тілесні ушкодження: множинні забиті і рубані рани в лівій лобно-тім`яно-скроневій області, крововиливи під м'які тканини голови, багатооскольчаті переломи лівих лобової, скроневої і тім`яної кісток, кісток лицьового черепа, кісток основи черепа, субі-епідуральних крововиливів, крововиливи під м'які мозкові оболонки, руйнування твердої і м'яких мозкових оболонок, руйнування речовини мозку вклиненням в нього кісткових уламків в лівій півкулі. Вищевказані ушкодження були небезпечними для життя, призвели до смерті ОСОБА_4 і за цим критерієм, згідно з п.2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.) носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

В результаті своїх протиправних дій, ОСОБА_2 спричинив смерть ОСОБА_4, яка настала через нетривалий проміжок часу після заподіяння йому ушкодження. З отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_4 прожив до приїзду працівників швидкої допомоги, після чого помер на місці події.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 задоволено, вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 13.12.2013 р. відносно ОСОБА_2 змінено, його дії перекваліфіковано з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України та призначено покарання у виді на п'яти місяців арешту, а в решті вирок суду 1-ої інстанції залишено без змін.

В період з 24.03.2014 р. по 22.08.2014 року ОСОБА_2 відбув призначене йому апеляційним судом Одеської області покарання у вигляді п'яти місяців арешту.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.08.2014 р. задоволено касаційну скаргу прокурора, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20.02.2014 р. відносно ОСОБА_2 скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 вказує на те, що вирок суду необхідно змінити в частині кваліфікації, перекваліфікувавши дій обвинуваченого ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України, призначивши обвинуваченому покарання, не пов'язане з позбавленням волі, оскільки суд 1-ої інстанції під час розгляду справи допустив однобічність та неповноту судового слідства та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, обґрунтовуючи свої доводи наступними обставинами:

- суд помилково не знайшов підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_2, оскільки не прийняв до уваги його показання про те, що ОСОБА_4, під час вживання спиртних напоїв дерев'яною скалкою наніс йому 3 сильні удари в область голови, від яких він втратив свідомість, Прийшовши до тями ліворуч від себе він побачив ОСОБА_4 з дерев'яною скалкою в руках, який почав вимагати від нього зняти з руки годинник та віддати йому кошти на купівлю вина, погрожуючи вбивством у разі відмови. Він, бувши травмований нападником, оцінив цю загрозу як реальну та переживаючи за своє власне здоров'я та життя та, розуміючи, що втекти від ОСОБА_4, що на 20 років молодший від нього він не зможе через свій похилий вік (72 роки), з метою захистити себе дістав з-під ліжка перше, що попалось під руку, а саме сокиру, якою наніс удари по голові нападника, не маючи при цьому мети позбавляти життя останнього;

- суд не врахував, що наявність сварки та спричинення ОСОБА_4 скалкою тілесних ушкоджень по голові ОСОБА_2 підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_6;

- судом не було враховано, що допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 охарактеризував ОСОБА_2 з позитивної сторони, а потерпілого - з негативної, оскільки знає, що останній в нетверезому стані був агресивний;

- судом також не були враховані показання свідків, допитаних в судовому засіданні, а саме свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, по обставинам вчиненого кримінального правопорушення, та характеристиці ОСОБА_2;

- при вирішенні питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2, суд не в повній мірі прийняв до уваги постанову Пленуму ВСУ №1 від 26.04.2002 р. «Про судову практику у справах про необхідну оборону».

У зв'язку з викладеним, захисник ОСОБА_3 просив змінити вирок суду та визнати ОСОБА_2 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Незважаючи на часткове визнання провини обвинуваченим, його вина підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами, а саме:

- показаннями свідка ОСОБА_5 про те, що 23.08.2013 р. приблизно о 21 год. він спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в будинку останнього по АДРЕСА_1, розпивали спиртні напої, коли між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 винила сварка, в результаті якої останній вдарив ОСОБА_2 один раз по голові дерев'яною скалкою, після чого він заспокоїв їх, дав витерти обвинуваченому кров з лобу, вони випили ще по стакану вина для примирення і після цього він покинув будинок, тільки вранці йому стало відомо про смерть ОСОБА_4 в будинку ОСОБА_2;

- показаннями свідка ОСОБА_8, який вказав, що він проживає по сусідству з ОСОБА_2, якого може охарактеризувати з позитивної сторони, а 24.08.2013 р. біля 03 години, до нього прийшов обвинувачений з розбитим лобом та розповів, що він розпивав спиртні напої з ОСОБА_5 та ОСОБА_4, між ними виникла сварка, в ході якої ОСОБА_4 вдарив його скалкою по голові, вимагаючи в нього гроші та годинник, тому ОСОБА_2, захищаючись, вдарив ОСОБА_4 сокирою, після чого викликав швидку допомогу та працівників міліції, а підійшовши до будинку ОСОБА_2, побачив ОСОБА_4, голова якого була в крові, він лежав на ліжку та хропів, з носа текла кров;

- показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що обвинувачений - його рідний брат, 24.08.2013 р. від працівників міліції йому стало відомо, що вночі його брат за місцем свого мешкання посварився з ОСОБА_4, який вдарив його скалкою, а брат, у відповідь, вдарив ОСОБА_4 сокирою та в результаті отриманих тілесних ушкоджень останній помер на місці події;

- показаннями свідка ОСОБА_9 про те, що в серпні 2013 р. близько 07 годин його запросив дільничний інспектор міліції до будинку сусіда ОСОБА_2, де він побачив труп ОСОБА_4, який лежав на ліжку, також в будинку він помітив сокиру, на якій були явні сліди крові, та скалку в крові, а також стакани від вина та пляшку із залишками вина, з обвинуваченим свідок близько не знайомий, інколи бачив його в нетверезому стані, може охарактеризувати його як спокійну та адекватну людину;

- показаннями свідка ОСОБА_7 про те, що в серпні 2013 р. він був запрошений понятим на місце події, а саме до будинку ОСОБА_2, де побачив труп ОСОБА_4, який лежав на ліжку на подушках, також на ліжку були сліди кров, ОСОБА_4 також був в крові, а саме на голові та під носом, також в будинку бачив сокиру та скалку зі слідами крові; обвинуваченого може охарактеризувати лише з позитивної сторони, а потерпілого - з негативної, оскільки останній в нетверезому стані був агресивним;

- протоколами огляду місця події з таблицями ілюстрацій до них від 24.08.2013 р. згідно яких у домоволодінні АДРЕСА_1, було виявлено труп ОСОБА_4, а також виявлено та вилучено дерев'яну скалку зі слідами рідини бурого кольору, сокиру зі слідами рідини бурого кольору, на якій також були фрагменти волосся, відбитки пальців на трьох стаканах, вирізки з ковдр біля трупу, на яких були плями бурого кольору, змив рідини бурого кольору з порогу при вході до подвір'я вказаного домоволодіння; т. 1 а.п. 10-39, 42-48

- висновком експерта № 411 від 04.09.2013 р., відповідно до якого в піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластинок обох рук обвинуваченого ОСОБА_2 виявлено кров, епітеліальні клітки в невеликій кількості та виявлено білок людини; не виключено походження виявленої крові від самого обвинуваченого ОСОБА_2; т. 1 а.п. 102-105

- висновком експерта № 679 від 02.09.2013 р., відповідно до якого кров обвинуваченого ОСОБА_2 відноситься до групи А з ізогемагглютиніном анти-В по ізосерологічній системі АВО, а кров потерпілого ОСОБА_4 відноситься до групи 0 з ізогемагглютинінами анти-А та анти-В по системі АВО; т. 1 а.п. 113-114

- висновком експерта № 697 від 23.09.2013 р., відповідно до якого на майці (футболці), джинсових брюках, трусах ОСОБА_4 виявлена кров людини групи 0 з ізогемагглютинінами анти-А та анти-В, що не виключає її утворення від потерпілого ОСОБА_4 та виключає її походження від обвинуваченого ОСОБА_2; т. 1 а.п. 122-124

- висновком експерта № 698 від 18.09.2013 р., відповідно до якої на дерев'яній скалці, вилученій при огляді місця події, виявлена кров людини групи 0 з ізогемагглютинінами анти-А та анти-В по системі АВО, що не виключає походження крові від потерпілого ОСОБА_4, а дані про походження крові від обвинуваченого ОСОБА_2 (носія антигена А) не отримано;

т. 1 а.п. 143-145

- висновком експерта № 692 від 16.09.2013 р., відповідно до якого на наволочці (об'єкти №1-5), вилученій при огляді місця події виявлена кров людини, не виключено походження крові від потерпілого ОСОБА_4; т. 1 а.п. 153-156

- висновком експерта № 699 від 20.09.2014 р., відповідно до якого на двох фрагментах тканин ковдр, вилучених при огляді місця події, виявлена кров людини та не виключено походження крові від потерпілого ОСОБА_4, а дані про походження крові від обвинуваченого ОСОБА_2 (носія антигена А) не отримано; т. 1 а.п. 164-166

- висновком експерта № 694 від 11.09.2013 р., відповідно до якого на марлевому тампоні зі змивом, вилученого при огляді місця події, виявлена кров людини, не виключено походження крові від потерпілого ОСОБА_4; т. 1 а.п. 174-175

- висновком експерта № 709 від 27.09.2013 р., відповідно до якого на сокирі, вилученій при огляді місця події, виявлена кров людини, не виключено походження крові від потерпілого ОСОБА_4, а дані про походження крові від обвинуваченого ОСОБА_2 (носія антигена А) не отримано; вісім об'єктів, знятих з вищевказаної сокири, вилученої при огляді місця події, є волоссям з голови людини, подібні між собою за основними морфологічними ознаками і виявляють ознаки схожості з волоссям з голови потерпілого за основними морфологічними ознаками; т. 1 а.п. 184-187

- висновком експерта № 680 від 25.09.2013 р., відповідно до якого десять об'єктів, схожих на волосся, вилучених при огляді місця події з трупа ОСОБА_4, є волоссям з голови людини, подібні між собою за основними морфологічними ознаками і виявляють ознаки схожості з волоссям з голови потерпілого ОСОБА_4 за основними морфологічними ознаками;

т. 1 а.п. 195-198

- висновком експерта № 471 від 09.09.2013 р., відповідно до якого не виключається можливість заподіяння забитих та рубаних ран на лоскотах шкіри голови, вилучених від трупа ОСОБА_4, а також відповідних їм переломів та надрубів на кістках фрагмента склепіння черепа, вилученого від трупа ОСОБА_4 металевою частиною сокири (а саме як обухом, так і лезом), вилученого при огляді домоволодіння АДРЕСА_1; т. 1 а.п. 206-213

- висновком експерта №12 від 21.09.2013 р., відповідно до якого у трупа ОСОБА_4 виявлені тяжкі тілесні ушкодження, деякі з яких (1-5) могли бути спричинені твердим тупим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею, яка має ребро, а деякі (6-8) виникли в результаті дії лезом плаского рубаючого предмета; дані ушкодження могли бути спричинені незадовго до моменту настання смерті (від 1-2 хвилин до 1 години); реальних слідів, які б вказували на можливу боротьбу чи самооборону на трупі у ОСОБА_4 не виявлено;

т. 1 а.п. 219-222

- актом комісійної амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 487 від 11.09.2013 р., відповідно до якого ОСОБА_11 яким-небудь хронічним психічним захворюванням, недоумством не страждав та не страждає, на період досліджуваної у справі кримінальної ситуації ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, перебував у стані простого (непаталогічного) алкогольного сп'яніння, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; у застосуванні примусових заходів медичного характеру немає потреби;

т. 1 а.п. 248-251

- протоколом проведення слідчого експерименту з таблицями-ілюстраціями до нього, від 15.10.2013 р. в ході якого обвинувачений ОСОБА_2 пояснив та продемонстрував, яким чином спричиняв тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_4, вказавши на засіб вчинення злочину (сокиру).

т. 2 а.п. 59-69

Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом 1-ої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом 1-ої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді 1-ої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

В зв'язку із вимогами, викладеними в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.08.2014 р. та заявленим під час апеляційного розгляду клопотанням прокурора Корнішева І.Л. суд апеляційної інстанції повторно дослідив письмові докази по справі, повторно допитав обвинуваченого ОСОБА_2 та приходить до наступного.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи захисту про те, що суд 1-ої інстанції під час розгляду справи допустив однобічність, що призвело до неправильної кваліфікації дій ОСОБА_2 за ст. 121 ч. 2 КК України.

Аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_2, які він надав як в суді 1-ої інстанції так і при апеляційному розгляді справи, про те, що отямившись він побачив ОСОБА_4, який тримаючи дерев'яну скалку в руках, намагався завдати йому удар, вимагаючи в нього кошти та годинник, а він, з метою самозахисту, дістав з-під ліжка сокиру та наніс останньому один удар обухом по голові, від чого той впав на ліжко, а потім, піднявшись, знову схопив його за одяг, однак він не пам'ятає, чи наносив ще удари потерпілому сокирою, апеляційний суд вважає неспроможними та направленими на пом'якшення відповідальності за вчинений тяжкий злочин.

Позиції обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника спростовуються висновком експерта №12 від 21.09.2013 р. (т. 1, а.п. 219-222), відповідно до якого ОСОБА_4 було нанесено не менше 6-ти ударів твердим тупим предметом та не менше 3-х ударів лезом плоского рублячого предмета; поза тіла ОСОБА_4 в момент спричинення тілесних ушкоджень не змінювалась, реальні сліди, що вказували б на можливу боротьбу та самооборону на його трупі не виявлені та показаннями свідка ОСОБА_5, про те, що ОСОБА_4 в ході сварки вдарив ОСОБА_2 один раз по голові дерев'яною скалкою, після чого він заспокоїв їх, дав витерти обвинуваченому кров з лоба, вони випили по стакану вина для примирення і після цього він покинув будинок ОСОБА_2

Зазначені обставини свідчить про наявність суттєвих протирічь між показаннями обвинуваченого і свідка та висновком експерта.

Разом з тим, підстав не довіряти показанням свідка та виснову експерта у апеляційного суду не має.

Апеляційний суд вважає, що фактично ОСОБА_2 мав право на необхідну оборону саме в момент нанесення йому удару скалкою по голові потерпілим, але, як встановлено під час судового розгляду, дії ОСОБА_2 по нанесенню ударів сокирою по голові потерпілого мали місце по спливу більше ніж 40 хв., в зв'язку з чим подальше нанесення потерпілому ударів сокирою по голові свідчить про умисне спричинення тілесних ушкоджень в зв'язку з особистими неприязними стосунками.

Після отримання удару потерпілим скалкою по голові, ОСОБА_2, прийшовши до тями, мав можливість покинути місце конфлікту. Той факт, що ОСОБА_12 був на 20 років молодше ніж обвинувачений на надавав йому права наносити тілесні ушкодження сокирою потерпілому по голові.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника про те, що його дії слід кваліфікувати як перевищення меж необхідної оборони є безпідставними, оскільки фактично була відсутня будь-яка загроза зі сторони потерпілого, в момент спричинення йому тілесних ушкоджень, поза тіла останнього була незмінна, що свідчить про відсутність зі сторони потерпілого ОСОБА_12 будь-яких слідів самооборони та боротьби.

На думку апеляційного суду, твердження захисника про те, що судом не було враховано, що допитаний свідок ОСОБА_7 охарактеризував ОСОБА_2 з позитивної сторони, а потерпілого - з негативної, а також не були враховані показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також той факт, що обвинувачений є особою похилого віку, являються необґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, відповідно до яких у вироку суд дав оцінку всім доказам, дослідженим в судовому засідання та врахував їх при призначенні ОСОБА_2 мінімального покарання, передбаченого санкцією ст. 121 ч.2 КК України.

Також, апеляційний суд вважає безпідставними доводи захисника про неврахування судом 1-ої інстанції положень постанови Пленуму ВСУ №1 від 26.04.2002 р. «Про судову практику у справах про необхідну оборону», оскільки, відповідно до мотивувальної частини вироку (т. 3, а.п. 46), суд врахував при його винесенні положення п. 1 та п. 5 зазначеної постанови.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.

Разом з тим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченного у вчинені кримінального правопорушення, форма вини, мотив та мета вчинення кримінального правопорушення.

В мотивувальній частині вироку суду 1-ої інстанції при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, зазначено, що ОСОБА_2 наніс потерпілому ОСОБА_4 удари сокирою по голові з метою спричинення тілесних ушкоджень, та з метою самозахисту.

Разом з тим, вказані дві мети вчинення злочину являються взаємовиключними, не можуть існувати одночасно, та утворюють різні склади злочинів, передбачені різними статтями КК України, тому апеляційний суд вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини вироку посилання на мету самозахист.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

При ухваленні зазначеного вироку суд 1-ої інстанції безпідставно прийняв рішення про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 витрати на залучення експерта на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Одеській області.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд 1-ої інстанції у вироку надав об'єктивну оцінку фактичним обставинам справи та особі обвинуваченого, правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, врахував обставину, яка обтяжує покарання і правильно, у відповідності до ст. 65 КК України, призначив йому покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 121 КК України, тому немає підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_2.з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України.

Таким чином, апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, а мотивувальна та резолютивна частини вироку суду 1-ої інстанції підлягають зміні.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407-409, 419 КПК України, апеляційний суд -

ухвалив:

В задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 на вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 13.12.2013 року - відмовити.

Вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 13.12.2013 р. відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України - змінити.

Виключити з другого речення другого абзацу мотивувальної частини вироку суду словосполучення «та з метою самозахисту».

Абзац четвертий резолютивної частини вироку суду викласти в наступній редакції:

«Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення дактилоскопічної експертизи у розмірі 880 грн. 20 коп.».

Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_2 строк арешту з 24.03.2014 р. по 22.08.2014 року включно.

В решті вирок суду - залишити без змін.

Ухвала вступає в силу з моменту проголошення й може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.

Судді Апеляційного суду Одеської області: О.В. Копіца

Н.В. Грідіна

О.Б. Джулай