№ 40655200, 29.09.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4847/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Свириді Х.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИФЕНС-МЕТАЛ» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2014 року №0000081505, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИФЕНС-МЕТАЛ» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2014 року №0000081505.

В судовому засіданні 24.09.2014 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, зазначивши, що в наданих ним до позовної заяви примірниках податкових накладних з ПДВ відсутні будь-які порушення порядку їх заповнення, а тому висновок податкового органу про порушення ним п.201.1 ст.201 ПК України є неправомірним та оскаржене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, пославшись на те, що під час проведення перевірки до податкового органу позивачем були подані податкові накладні з ПДВ, які були заповнені на російській мові, що не відповідає вимогам п.201.1 ст.201 ПК України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог позивача з огляду на наступне.

Відповідач Державна податкова інспекція у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів України, на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу», є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, надання висновків на повернення з бюджету надмірно сплачених податків та зборів, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, ч.1, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

На підставі наказу керівника ДПІ на проведення перевірки від 19.03.2014 року №488 та направлення на проведення перевірки від 19.03.2014 року №442 посадовими особами відповідача в період з 21.03.2014 року по 03.04.2014 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань визначення від'ємного значення показників ПДВ за грудень 2013 року та січень 2014 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №27/15-510/37679873 від 10.04.2014 року (а.с.9-22), на підставі якого було встановлено завищення показників від'ємного значення з ПДВ в деклараціях позивача за листопад 2013 року на суму 28945,23 грн., за грудень 2013 року на суму 9544,01 грн., за січень 2014 року на суму 124574,57 грн., у зв'язку із порушення п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 29.04.2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000081505 (а.с.8) про зменшення показників від'ємного значення у показниках декларацій за листопад 2013 року на суму 28945,23 грн., за грудень 2013 року на суму 9544,01 грн., за січень 2014 року на суму 124574,57 грн.

Представник позивача не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішенням оскільки вважає, що операції по поставці позивачу товарів та послуг з боку контрагента підтверджені наданими суду первинними бухгалтерськими документами, мали фактичний характер, а тому позивач правомірно сформував суми податкового кредиту у вказаних податкових періодах на підставі факту проведення оплати вартості товарів та послуг, в тому числі ПДВ та отримання від постачальників податкових накладних на ці суми.

Представник відповідача - ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС зазначив, що хоча суми ПДВ за вказані податкові періоди й була формально сплачена та підтверджена наявними податковими накладними, але вони в порушення вимог п.201.1 ст.201 ПК України були складені в порушення встановленого законом порядку, що не надавало позивачу право відносити вказані в них суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Розглянувши оскаржені акти суб'єкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам закону, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у

справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень

адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах

повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з

використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому бюджетному відшкодуванню, податковий орган враховував наступні норми Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Таким чином, вказані вище правові норми ПК України надають право віднесення до складу податкового кредиту відповідного періоду суми сплаченого ПДВ, які підтверджені наявними у платника податків податковими накладними, які повинні мати зазначені вище реквізити. Ці правові норми не злобовязують складання податкових накладних виключно державною мовою.

В підтвердження факту відсутності порушень положень п.201.1 ст.201 ПК України представником позивача надані до суду усі податкові накладні (а.с.32-88) зазначених податкових періодів, на підставі яких були сформовані показники податкового кредиту з ПДВ у деклараціях позивача, які заповнені державною мовою, відповідно до приписів закону.

Представник відповідача лише зазначив, що при проведенні перевірки посадовим особам податкового органу були надані посадовими особами позивача податкові накладні, що заповнені не державною мовою.

Однак, в порушення вимог ч.1 ст.72 КАС України, представник відповідача не зміг довести зазначену обставину в ході судового засідання та не надав ксерокопії податкових накладних позивача, які були надані під час проведення перевірки та мали недоліки, а тому суд вважає вказаний висновок податкового органу не грунтовним, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю - податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає визнанню протиправним та скасуванню на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 29.04.2014 року №0000081505.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 29 вересня 2014 року.

Суддя Єфіменко К.С.