Постановление суда № 40407138, 03.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

"03" вересня 2014 р. м. Київ К/800/16519/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Смоковича М.І.,Кравцова О.В.,

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим про зобов'язання провести перерахунок пенсії, за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим (далі - УПФ) на постанову Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 червня 2012 року і ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року, -

встановив:

У червні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням збільшення позовних вимог просила:

- зобов'язати УПФ нарахувати пенсію за віком з 05.11.2010;

- зобов'язати УПФ виплатити пенсію за віком з 05.11.2010 в сумі 13960 грн.;

- визнати недійсним рішення УПФ № 34 від 04.05.2011 та № 41 від 25.05.2012.

Ухвалою Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 червня 2012 року позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення № 34 від 04.05.2011 про відмову у призначенні пенсії залишено без розгляду в зв'язку із пропуском строку для звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Постановою Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення УПФ № 41 від 25.05.2012 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_4 Зобов'язано УПФ призначити ОСОБА_4 пенсію за віком відповідно до статті 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з дня звернення - 20.02.2012. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею КАС України) колегія суддів прийшла до такого.

Встановлено, що 01.02.2011 ОСОБА_4 звернулась до УПФ із заявою про призначення пенсії за віком та виплатити їй у розмірі 13693 грн., оскільки досягла 55-річного віку.

Рішенням УПФ № 34 від 04.05.2011 позивачу. відмовлено у призначенні вказаної пенсії з підстав неподання всіх документів, необхідних для її призначення.

20.02.2012 ОСОБА_4 повторно звернулася до УПФ із аналогічною заявою

Рішенням УПФ № 41 від 25.05.2012 позивачу відмовлено у призначенні пенсії з підстав ненадання всіх документів, необхідних для її призначення, та відсутності 15-річного страхового стажу.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з наступного.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у редакції на час звернення позивача до УПФ із заявою про призначення пенсії, встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно.

Враховуючи те, що позивач народилася 04.11.1955 тобто до 30 вересня 1956 року і на час звернення до УПФ із заявою досягла 55 річного віку, вона має право на призначення пенсії за віком.

Ведення трудових книжок на час внесення змін прізвищ до трудової книжки позивача здійснювалось відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Державного комітету праці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція).

Пунктом 2.12 Інструкції вказано, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по-батькові і дату народженні виконується адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по-батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по-батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженого ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно записів трудової книжки позивача, яка змінювала своє прізвище, зазначені зміни були зроблені у відповідності до зазначеної вище Інструкції та завірені підписами уповноважених осіб та печатками відділу кадрів.

Крім того, з трудової книжки ОСОБА_4 вбачається, що вона має 15-річний трудовий стаж, що також підтверджується архівною довідкою № 215-М від 29.11.2010, виданою Міжвідомчим госпрозрахунковим архівом документів особового складу Ташкентської області.

Отже, правомірним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про те, що УПФ не мало законних підстав для відмови ОСОБА_4 у призначенні пенсії за віком, а тому обґрунтовано зобов'язало відповідача призначити їй вказаний вид пенсії.

З урахуванням описаного суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій і доводи касаційної скарги його не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 червня 2012 року і ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: