Решение № 39923729, 28.07.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.07.14р. Справа № 904/4091/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення 3 393 959,84 грн.

Суддя Мілєва І.В.

Представники:

від позивача:Станішевський І.С., довіреність №14-125 від 13.05.2014р.

від відповідача: Кісілевич Є.Є., довіреність №14/19 від 14.07.2014р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" про стягнення 3 393 959,84 грн., з яких:3 043 921,42 грн. - основний борг, 121 288,28 грн. - пеня, 206 063,66 грн. - інфляційні втрати, 22 686,48 - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 997/14-КП-3 купівлі-продажу природного газу від 24.01.2014р. в частині оплати поставленого природного газу.

Ухвалою суду від 12.06.2014р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 09.07.2014р.

Представник відповідача у судове засідання, яке відбулось 09.07.2014р., не з'явився, надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

09.07.2014р. розгляд справи відкладено на 28.07.2014р.

У судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

28.07.2014р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги в частині нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, просив зменшити розмір пені від суми заявленої позивачем на 50%. Також вказав, що у травні 2014р. частково сплатив основний борг і з урахуванням цього в частині, що залишилась, а саме:2 392 659,29грн. визнає позовні вимоги позивача.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» (покупець) було укладено договір №997/14-КП-3 купівлі-продажу природного газу (далі-договір).

Продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на миту територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (п. 1.2 договору).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п. 3.3 договору).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

У разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на всі відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору продавець з січня 2014 року по березень 2014 року передав покупцю природний газ на загальну суму 3 878 810,04 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін за договором актами прийому-передачі природного газу, а саме:

- від 31.01.2014р. за січень 2014р. на суму 1 536 150,75 грн. (а.с. 16);

- від 28.02.2014р. за лютий 2014р. на суму 1 470 643,41 грн. (а.с. 17);

- від 31.03.2014р. за березень 2014 р. на суму 872 015,88 грн. (а.с. 18).

Позивач зазначає, що у порушення умов договору відповідач в повному обсязі не оплатив поставлений природний газ, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 3 043 921,42 грн.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь основний борг у розмірі 3 043 921,42 грн.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач сплатив частину основного боргу на загальну суму 651 262,13грн:

- платіжне доручення №530 від 22.05.2014р. на 635,97грн.;

- платіжне доручення №531 від 26.05.2014р. на 100 344,05грн.;

- платіжне доручення №532 від 26.05.2014р. на 100 138,94грн.;

- платіжне доручення №545 від 28.05.2014р. на 450 143,17грн.

В усіх вищеперелічених платіжних дорученнях призначення платежу: оплата за природний газ за січень 2014р. за договором №997/14-КП-3 від 24.01.2014р.

Згідно з п.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи; якщо ж він був відсуній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову, а не припинення провадження у справі.

Позивач подав позовну заяву 09.06.2014р. (а.с.42), тоді як частина основного боргу у розмірі 651 262,13грн. була сплачена відповідачем у травні 2014р.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу є правомірними і підлягають задоволенню в частині на 2392659,29грн. (3043921,42 - 651262,13)

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 121 288,28 грн..

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 22 686,48 грн. та інфляційні втрати в розмірі 206 063,66 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

28.07.2014р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги в частині нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Право відповідача визнати позов повністю або частково передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на викладене, господарський суд приймає визнання відповідачем позову.

28.07.2014р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив зменшити розмір пені від суми заявленої позивачем на 50%.

Пункт 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) (п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Так, частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі обставини справи, взявши до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником та причини неналежного виконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені на 50% від заявленої та стягнути 60 644,14грн.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 682 053,57грн., з яких: 2 392 659,29грн. є - основний борг, 60 644,14грн. - пеня, 206 063,66 грн. - інфляційні втрати, 22 686,48 - 3% річних.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (п.2.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"). Відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" мінімальна заробітна плата з 1 січня 2014 року становить 1 218,00 грн. Ціна даного позову складає 3 393 959,84 грн., таким чином розмір судового збору при поданні даної позовної заяви дорівнює 67 879,20 грн. При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 67 879,30 грн. згідно з платіжним дорученням №2005045 від 05.06.2014р.. Таким чином, при звернені з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 0,10 грн. (67 879,30 грн. - 67 879,20 грн.). Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За викладеного, з державного бюджету України підлягає поверненню позивачу надмірно сплачений судовий збір в розмірі 0,10 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 13 026,02 грн. (19,19%), на відповідача - 54 853,18грн. (80,81%).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Радянська, буд. 2, ідентифікаційний код 00130820) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 2 682 053,57грн., з яких: 2 392 659,29грн. є - основний борг, 60 644,14грн. - пеня, 206 063,66 грн. - інфляційні втрати, 22 686,48 - 3% річних, про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Радянська, буд. 2, ідентифікаційний код 00130820) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) витрати по сплаті судового збору у розмірі 54 853,18грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) із державного бюджету України судовий збір в розмірі 0,10 грн., перерахований згідно з платіжним дорученням №2005045 від 05.06.2014р., яке знаходиться в матеріалах справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.07.2014

Суддя І.В. Мілєва