Постановление суда № 39759811, 05.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 року м. Київ К/9991/67079/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2011

у справі № 2а-4323/11/1270

за позовом Державного підприємства "Укрдонбасекологія"

до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області

про скасування податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Укрдонбасекологія" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про скасування податкових повідомлень рішень.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2011 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені частково.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив його в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.07.2011 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності позивача за період з 30.07.2009 по 30.09.2010, за результатами якої було складено акт № 132/15-10/33766747 від 30.09.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного акту відповідачем були винесені повідомлення-рішення від 20.05.2011р. за № 0000122344 про визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 57 858,75 грн., у тому числі 46 287,00 грн. - за основним платежем, 11571,75 грн. - за штрафними санкціями та від 20.05.2011 №0000132344 про визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 72 325,00 грн., у тому числі 57860,00 грн. - за основним платежем, 14465,00 грн. - за штрафними санкціями.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП «Укрдонбасекологія» та ТОВ «Агроконтракт» укладені договори від 03.04.2008р. № 153, від 08.05.2008р. № 201 та від 26.05.2008р. № 225 щодо поставки дизельного палива.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток за вищевказаними договорами між ДП «Укрдонбасекологія» та ТОВ «Агроконтракт» щодо поставки дизельного палива, які податковим органом визнано нікчемними.

Податковий орган прийшов до висновку, що ДП «Укрдонбасекологія» було задіяно в ланцюгу операцій, які відбувались без мети реального настання правових наслідків, а саме ТОВ ВКФ «Восток-Сервіс-Плюс» мало взаємовідносини з покупцем ТОВ «Агроконтракт», з яким в подальшому позивачем були укладені договори на поставку палива.

Відповідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналіз наведених норм Закону дає підстави для висновку про те, що включення сум ПДВ до податкового кредиту є обґрунтованим у разі фактичного здійснення господарської операції, яка підтверджена належним чином оформленими первинними документами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що господарських взаємовідносинах з ТОВ «Агроконтракт» витрати понесені позивачем підтверджені первинними документами, а саме: договорами, податковими та видатковими накладними, товарно - транспортними накладними, платіжними дорученнями.

Суд апеляційної інстанції встановив, що факт використання отриманого палива у господарський діяльності позивача, що підтверджуються звітами про витрату ГСМ, картками та журналом руху дизпалива, згідно яких позивачем надано послуги власним транспортом, який був заправлений отриманим паливом

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що в даному випадку, обставини справи та зібрані в ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний - реальний характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Щодо посилання відповідача, на фіктивність укладених договорів між ТОВ «Агроконтракт» та ТОВ ВКФ «Восток-Сервіс-Плюс», то суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначили, що згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Так, на час складення податкових накладних ТОВ ВКФ «Восток-Сервіс-Плюс» перебувало в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, та було зареєстровано за адресою, вказаною у виданих податкових накладних, перебувало на обліку як платники податку на додану вартість, і щодо ТОВ ВКФ «Восток-Сервіс-Плюс» не було внесено змін чи відомостей про відсутність за юридичною адресою до ЄДРПОУ.

Також слід зазначити, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2011 у справі № 2а-4323/11/1270 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області відхилити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2011 у справі № 2а-4323/11/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко