Решение № 39440418, 23.06.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.06.14 Справа № 904/2918/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОБІЗНЕСБУД", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до державного підприємства "38 відділ інженерно-технічних частин", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про усунення перешкод у користуванні майном

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання - помічник судді Гезь А.С.

Представники:

від позивача: Проскурін Д.О., довіреність №003/14 від 20.01.2014

від відповідача: Катичева Ю.В., довіреність №10 від 08.04.2014

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОБІЗНЕСБУД» (надалі - Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до державного підприємства « 38 відділ інженерно-технічних частин» (надалі - Відповідач) про усунення перешкод у користуванні майном.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2014 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

В судовому засіданні 22.05.2014 розгляд справи був відкладений на 03.06.2014, в судовому засіданні 03.06.2014 оголошено перерву до 17.06.2014 згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на той факт, що Відповідач чинить перешкоди у користуванні належним Позивачу на праві власності нерухомим майно - комплексом будівель, розташованих в місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області по АДРЕСА_2, розміщених на земельній ділянці площею 6,0384 га, кадастровий номер - 1210400000:03:035:0212. У підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав суду договір купівлі-продажу нерухомого майна від 13.05.2010, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №998, витяг №8532221 з Державного реєстру правочинів, витяг №26386325 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.06.2010, лист вих. №24/01-11 від 24.01.2011, договір №8 на здійснення перепускного режиму від 17.03.2011, додаткові угоди №№1-3 до нього, лист вих. №19/04-11 від 19.04.2011, лист вих. №08/09-11 від 08.09.2011, лист вих. №876 від 13.09.2011, лист вих. №28/09-1 від 28.09.2011, лист вих. №923 від 03.10.2011, лист вих. №21/10-11 від 21.10.2011, лист вих. №01/11-11 від 01.11.2011, лист вих. №10/07-13 від 10.07.2013, акти про створення перешкод у користуванні майном від 02.07.2013, 10.07.2013, 22.07.2013.

Крім того, 16.07.2014 Позивачем надані письмові пояснення вих. №12/06/2014-1 від 12.06.2014 та долучено до матеріалів справи витяг з технічного паспорту на комплекс будівель, розташованих в м. Дніпродзержинську по АДРЕСА_2, та план земельної ділянки кадастровий номер 1210400000:03:035:0212.

Позивач, керуючись ст.ст. 316, 317, 319-321, 328, 334, 386, 391 Цивільного кодексу України просить зобов'язати Відповідача не чинити перешкод у вільному користуванні та розпорядженні Позивачем власним нерухомим майном - комплексом будівель, розташованих в м. Дніпродзержинську по АДРЕСА_2, у тому числі і залізничними коліями, розміщеними на земельній ділянці площею 6, 0384 га, кадастровий номер 1210400000:03:035:0212; зобов'язати Відповідача утримуватися від будь-яких дій, що можуть обмежувати право власності Позивача на комплекс будівель, розташованих в м. Дніпродзержинську по АДРЕСА_2, у тому числі, але не виключно, щодо перешкоджання у здійсненні Позивачем чи за його дорученням іншою особою, робіт з очистки і демонтажу, та вивезення залізничних колій, розміщеними на земельній ділянці площею 6, 0384 га, кадастровий номер 1210400000:03:035:0212.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав відзив вих. №561 від 02.06.2014 на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень Відповідач посилається на той факт, що на балансі підприємства Відповідача знаходяться залізнодорожні шляхи протяжністю 1 108,5 м.пог. (інв. номер 10330030), які розташовані на земельних ділянках за адресою: м. Дніпродзержинськ, АДРЕСА_2 - протяжністю 89,60 м.пог., м. Дніпродзержинськ, АДРЕСА_3 - протяжністю 1 018,90 м.пог.

В судовому засіданні 17.06.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача2, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.05.2010 товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОБІЗНЕСБУД» (Позивач) та ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Як вбачається із договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.05.2010, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстрованого в реєстрі за №998, та технічного паспорту, виготовленого обласним комунальним підприємством «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» станом на 02.04.2010 та 11.06.2010, на комплекс будівель, розташованих в м. Дніпродзержинськ, по АДРЕСА_2, на земельній ділянці площею 6,0384 га, кадастровий номер - 1210400000:03:035:0212, до складу комплексу будівель, придбаних Позивачем, входить і залізничний шлях.

За загальним правилом, встановленим ч.2 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності на нерухоме майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку, або незаконність права власності не випливатиме із закону.

Отже, власник не зобов'язаний у кожному випадку доводити іншим особам правомірність набуття права власності на належне йому майно.

Таким чином, факт набуття Позивачем права власності на залізничний шлях, розташований в м. Дніпродзержинськ по АДРЕСА_2, є доведеним належними і допустимими письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи і не спростованим Відповідачем.

17.03.2011 між Позивачем та Відповідачем укладений договір №8 на здійснення перепускного режиму, за яким Виконавець (Відповідач) взяв на себе зобов'язання здійснювати в інтересах Замовника (Позивач) перепуск працівників та транспортних засобів (з вантажем та без вантажу) через встановлений контрольно-пропускний пункт №1 в периметрі огородження бази забезпечення до комплексу будівель Замовника, що розташовані за адресою м. Дніпродзержинськ, АДРЕСА_2 (п.п. 1.1., 3.1. Договору).

Дію вказаного договору на 2012-2014 роки було продовжено згідно додаткових угод №1 від 01.01.2012, №2 від 31.12.2012, №2Г від 31.12.2013.

Листом вих. №19/04-11 від 19.04.2011 Позивач направив на адресу Відповідача копії документів, що посвідчують право власності Позивача на комплекс будівель, розташованих в м. Дніпродзержинськ, по АДРЕСА_2, на земельній ділянці площею 6,0384 га, кадастровий номер - 1210400000:03:035:0212.

Листом вих.№08/09-11 від 08.09.2011 Позивач просив Відповідача погодити список працівників підрядної організації, які будуть проводити очистку та демонтаж залізничних колій на території колишньої бази ОРСа ВО «Придніпровський хімічний завод» (м. Дніпродзержинськ, АДРЕСА_2), що належать Позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.05.2010.

Проте, Відповідач листом вих. №876 від 13.09.2011, відмовив Позивачу в погодженні списку працівників підрядної організації, пославшись на те, що дані залізничні колії знаходяться на балансі ДП « 38 ВІТЧ».

Листами вих..№28/09-11 від 28.09.2011, №21/10-11 від 21.10.2011 Позивач, в зв'язку із отриманням від Відповідача листа вих.№876 від 13.09.2011, просив Відповідача, з метою підтвердження права власності Відповідача на залізничні колії, що розташовані на території колишньої верхньої бази ОРСа ВО «Придніпровський хімічний завод» (м. Дніпродзержинськ, АДРЕСА_2), та уникнення в подальшому будь-яких непорозумінь з приводу їх володіння, розпорядження та використання, - надіслати на адресу Позивача копії правовстановлюючих документів на них, перелік яких встановлений Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.200, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за №№157/6445 18.02.2002, а також документи, передбачені Земельним кодексом України, що свідчать про виділення та надання Відповідачу в тимчасове (орендне) чи постійне користування земельної ділянки за адресою м. Дніпродзержинськ, АДРЕСА_2 під розміщення вищевказаних залізничних колій.

Листом вих.№923 від 03.10.2011 Відповідач повідомив Позивача про те, що залізничні колії є власністю Відповідача, оскільки в 2005 році були передані державному підприємству на підставі акту прийому-передачі від колишньої частини А1509 в результаті її реорганізації, що відображено у передавальному балансі, затвердженому Міністерством палива та енергетики України, і державне підприємство, як власник, жодних договорів на купівлю-продаж цих колій не укладало.

Листом вих.№01/11-11 від 01.11.2011 Позивач, в зв'язку із отриманням від Відповідача листа вих.№923 від 03.10.2011, просив Відповідача направити на адресу Позивача належним чином завірені копії акту прийму-передачі залізничних колій, що знаходяться на території колишньої верхньої бази ОРСа ВО «Придніпровський хімічний завод» (м. Дніпродзержинськ, АДРЕСА_2) від колишньої військової частини А1509 - Відповідачу, та передавального балансу Відповідача (або належним чином сформованого витягу з нього, у якому зазначається про передачу на баланс Відповідача вказаних залізничних колій) затвердженого Міністерством палива та енергетики України.

Однак жодної відповіді від Відповідача на звернення Позивача (лист вих. №01/11-11 від 01.11.2011), як і копій документів, які просив надати Позивач, на адресу останнього не надходило.

В подальшому, листом вих.№688 від 11.07.2013 Відповідач повідомив Позивача, на його звернення (лист вих.№10/07-13 від 10.07.2013) про те, що станом на теперішній час під'їзний залізничних шлях (1108,5 пог.м., інвен.№10330030), який знаходиться на території колишньої бази ОРСа ВО «Придніпровський хімічний завод» (м. Дніпродзержинськ, АДРЕСА_2), належить державному підприємству, яке його зберігає силами підрозділу ВВО, а тому, - не має змоги надати згоду товариству на демонтаж та вивіз вказаного під'їзного залізничного шляху.

Також, у липні 2013 року робітники Позивача тричі не змогли потрапити на територію комплексу будівель, за адресою: м. Дніпродзержинськ, АДРЕСА_2, для проведення робіт з очистки та демонтажу розташованих там залізничних колій, в зв'язку із тим, що працівники відомчої воєнізованої охорони Відповідача їх не пропускали. Про кожний такий випадок недопуску робітників Позивача був складений відповідний акт (за участю представника Відповідача).

Враховуючи викладене, своїми діями Відповідач перешкоджає Позивачу у використання об'єкту нерухомості у власній господарській діяльності.

Як зазначено у ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

За приписами ч.1 ст. 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом

Як зазначено у ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 4 ст. 41 Конституції України та частиною 1 ст.321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст. 321 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 386 Цивільного кодексу України право власності в Україні охороняється законом.

Таким чином, своїми діями Відповідач чинить перешкоди Позивачу у користуванні належним йому на праві власності нерухомим майном - комплексом будівель, розташованих в місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області по АДРЕСА_2, розміщених на земельній ділянці площею 6,0384 га, кадастровий номер - 1210400000:03:035:0212, та безпідставно і незаконно обмежує його право власності, а отже позовні вимоги про зобов'язання Відповідача не чинити перешкод у вільному користуванні та розпорядженні Позивачем власним нерухомим майном - комплексом будівель, розташованих в м. Дніпродзержинську по АДРЕСА_2, у тому числі і залізничними коліями, розміщеними на земельній ділянці площею 6, 0384 га, кадастровий номер 1210400000:03:035:0212; зобов'язання Відповідача утримуватися від будь-яких дій, що можуть обмежувати право власності Позивача на комплекс будівель, розташованих в м. Дніпродзержинську по АДРЕСА_2, у тому числі, але не виключно, щодо перешкоджання у здійсненні Позивачем чи за його дорученням іншою особою, робіт з очистки і демонтажу, та вивезення залізничних колій, розміщеними на земельній ділянці площею 6, 0384 га, кадастровий номер 1210400000:03:035:0212.

Заперечення Відповідача суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідач у своєму відзиві вих.№561 від 02.06.2014 на позовну заяву про усунення перешкод у користуванні майном, вказує на те, що він є власником залізничних колій протяжністю 1108,5 м.пог. (інвентарний №10330030), переданих йому військовою частиною А-1509 згідно доповнення до уточненого розподільчого балансу станом на 01.12.2005 на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України «Про реорганізацію інженерно-технічної частини (в/ч А-1509)» від 09.04.2004 №188, відповідно до якого Відповідач є правонаступником усіх прав та обов'язків військової частини А-1509, пов'язаних з його діяльністю, згідно розподільчого балансу.

Проте, з такими доводами Відповідача Позивач погодитися не може з наступних підстав.

Право власності, як і будь-яке інше суб'єктивне право, виникає при наявності певних юридичних фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб. Підстави виникнення права власності поділяються на первісні та похідні.

До первісних підстав відносяться ті способи, за якими право власності виникає на річ вперше або незалежно від волі попередніх власників: новостворене майно (ст.331 Цивільного кодексу України), переробка речі (ст.332 Цивільного кодексу України), привласнення загальнодоступних дарів природи (ст.333 Цивільного кодексу України), безхазяйна річ (ст.335 Цивільного кодексу України), набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився (ст.336 Цивільного кодексу України), знахідка (ст.338 Цивільного кодексу України), бездоглядна домашня тварина (ст.341 Цивільного кодексу України), скарб (ст.343 Цивільного кодексу України), набувальна давність (ст.344 Цивільного кодексу України), викуп пам'ятки історії та культури (ст.352 ) Цивільного кодексу України, реквізиція (ст.353 Цивільного кодексу України), конфіскація (ст.354 Цивільного кодексу України). До похідних відносяться ті підстави, за якими право власності на річ виникає за волею попереднього власника (цивільні правочини, спадкування за законом і за заповітом).

Поряд з цим, окремими нормативно-правовими актами передбачаються різноманітні правовстановлюючі чи інші документи, якими має підтверджуватися право власності.

Так, перелік правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна наведено в додатку N 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002, та у ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

За змістом ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, залізничні колії, розташовані на земельній ділянці, з огляду на їх цільове та функціональне призначення, є нерухомою річчю в розумінні ст. 181 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.3, ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухомі речі, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають обов'язковій державній реєстрації. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом (ч.2 ст. 182 Цивільного кодексу України, ч.5 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси (ч.1 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

У відповідності до ч.3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналогічні положення щодо моменту виникнення у особи права власності на нерухоме майно містяться також і в ч.4 ст. 334 ЦК України.

Більш того, за приписами ч.1 ст. 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Виходячи із наведених положень Цивільного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" єдиним належним і допустимим доказом виникнення у Відповідача права власності на залізничні колії, розташовані на земельних ділянках за адресою: м. Дніпродзержинськ, АДРЕСА_1 в розумінні ст.ст. 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, є документ про реєстрацію такого речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (зокрема, витяг про реєстрацію права власності), виданий спеціально уповноваженим на те законом органом чи установою (бюро технічної інвентаризації чи органом Реєстраційної служби Міністерства юстиції України), а моментом набуття Відповідачем права власності на вказане майно - дата державної реєстрації цього права за ним уповноваженим органом в порядку, встановленому законом.

Між тим, слід зауважити, що доповнення до уточненого розподільчого балансу, складене між двома особами публічного права і не затверджене в установленому порядку органом, уповноваженим управляти державним майном, Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за №157/6445 18.02.2002, яке діяло у 2005 році, не віднесене до правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

Як зазначено у п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В свою чергу, Відповідачем до господарського суду не було подано належних і допустимим доказів, в розумінні ст.ст. 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження як факту виникнення у нього права власності на залізничні колії, розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Дніпродзержинськ, АДРЕСА_2 (тобто відповідного правовстановлюючого документа, коло яких визначено законом) так і факту реєстрації за ним у встановленому законом порядку такого речового права (тобто витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності).

Водночас подані Відповідачем до господарського суду разом із відзивом №561 від 02.06.2014 року на позовну заяву про усунення перешкод у користуванні майном, письмові докази (накази Міністерства палива та енергетики України, доповнення та додаток до уточненого розподільчого балансу, частина технічної документації із землеустрою на земельні ділянки за адресою: м. Дніпродзержинськ, АДРЕСА_1 АДРЕСА_4, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою і т.і.), з урахуванням вищевикладеного, не можуть бути прийняті судом як належні і допустимі докази виникнення у нього з підстав, встановлених законом, та реєстрації за ним у порядку, встановленому законом, права власності на залізничні колії, розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Дніпродзержинськ, АДРЕСА_2, а відтак, - Відповідач без достатніх на то підстав чинить перешкоди Позивачу у вільному користуванні та розпорядженні нерухомим майном - комплексом будівель, розташованим в місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області по АДРЕСА_2, зокрема, залізничними коліями.

Беручи до уваги наведене, вважаю що Відповідачем, у встановленому процесуальним законом, порядку і на підставі належних і допустимих доказів не доведено факту належності йому на праві власності залізничних колій, розташованих на земельній ділянці за адресою: м. Дніпродзержинськ, АДРЕСА_2.

Більш того, з наданої Відповідачем копії доповнення до уточненого розподільчого балансу станом на 01.12.2005, не вбачається, які саме залізничні колії були передані від військової частини А-1509 ДП « 38 відділ інженерно-технічних частин» та де вони фактично знаходяться (розміщені).

Звертаю увагу господарського суду на те, що доповнення до уточненого розподільчого балансу складено 01.12.2005 року в той час, як наказом Міністерства палива та енергетики України «Про реорганізацію інженерно-технічної частини (в/ч А-1509)» від 09.04.2004 №188 встановлено реорганізувати до 15.04.2004 інженерно-технічну частину (в/ч А-1509) шляхом виділення майна, що належить до сфери управління Мінпаливенерго, та утворити на його базі державне підприємство « 38 відділ інженерно-технічних частин» (п.1), та доручено командуванню військової частини А-1509 скласти передавальний баланс станом на 30.04.2004 року.

Таким чином, вказане доповнення до уточненого розподільчого балансу станом на 01.12.2005 складено вже після закінчення процесу формування статутного капіталу Відповідача (статут державного підприємства затверджений Першим заступником Міністра палива та енергетики України 06.08.2004, дата проведення державної реєстрації юридичної особи - 01.10.2004) та встановленого наказом Міністерства палива та енергетики України від 09.04.2004 №188 строку передання майна реорганізованої військової частини А-1509 Відповідачу.

Також, з наданих Відповідачем копій акту на передачу основних засобів і матеріальних цінностей з військової частини А-1509 до ДП « 38 ВІТЧ» від 31.12.2004 та додатку акту на передачу основних засобів з військової частини А-1509 до ДП « 38 ВІТЧ» станом на 31.12.2004 не вбачається, що військовою частиною державному підприємству передавалися залізничні колії, розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Дніпродзержинськ, АДРЕСА_2.

Поза тим, згідно ч.3 ст.73, ч.ч.2,3 ст.74 Господарського кодексу України, майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. Статутний капітал державного комерційного підприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу державного комерційного підприємства встановлюється зазначеним уповноваженим органом.

Проте, Відповідачем не надано до господарського суду належних і допустимих доказів передачі (внесення) уповноваженим органом (Міністерством палива та енергетики України) до його статутного капіталу, і відповідно, закріплення за ним на праві господарського відання залізничних колій, розташованих на земельній ділянці за адресою: м. Дніпродзержинськ, АДРЕСА_2.

До того ж, як зазначає і сам Відповідач у своєму відзиві №561 від 02.06.2014 року на позовну заяву про усунення перешкод у користуванні майном, на земельній ділянці за адресою: м. Дніпродзержинськ, АДРЕСА_2, розміщений залізничних шлях протяжністю всього 89,6 м.пог., а залізничні колії протяжністю всього 1018,9 м.пог. розташовані на іншій земельній ділянці - за адресоюім. Дніпродзержинськ, АДРЕСА_3.

Варто відмітити, що виділення (надання) міською радою у постійне користування державному підприємству земельної ділянки, у тому числі під розміщення на ній залізних колій, не є беззаперечним доказом наявності у нього у власності цих залізничних колій.

Отже, що доводи Відповідача, викладені відзиві №561 від 02.06.2014 року на позовну заяву про не перешкоджання з його боку Позивачу у користуванні майном останнього, є необґрунтованими, оскільки, по-перше, не ґрунтуються на фактичних обставинах та матеріалах справи, а по-друге, спростовуються наявним в матеріалах даної справи письмовими доказами (зокрема, підписаними з боку ДП « 38 відділ інженерно-технічних частин» уповноваженим представником актами про створення перешкод у користуванні майном та листування між підприємствами).

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати державне підприємство « 38 відділ інженерно-технічних частин» (51915, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пр. Аношкіна, буд.181, код ЄДРПОУ 33127487) не чинити перешкод у вільному користуванні та розпорядженні товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОБІЗНЕСБУД» (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Сачка, буд.26, кв.16, код ЄДРПОУ 33127602) власним нерухомим майном - комплексом будівель, розташованих в м. Дніпродзержинську по АДРЕСА_2, у тому числі і залізничними коліями, розміщеними на земельній ділянці площею 6, 0384 га, кадастровий номер 1210400000:03:035:0212.

Зобов'язати державне підприємство « 38 відділ інженерно-технічних частин» (51915, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пр. Аношкіна, буд.181, код ЄДРПОУ 33127487) утримуватися від будь-яких дій, що можуть обмежувати право власності товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОБІЗНЕСБУД» (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Сачка, буд.26, кв.16, код ЄДРПОУ 33127602) на комплекс будівель, розташованих в м. Дніпродзержинську по АДРЕСА_2, у тому числі, але не виключно, щодо перешкоджання у здійсненні Позивачем чи за його дорученням іншою особою, робіт з очистки і демонтажу, та вивезення залізничних колій, розміщеними на земельній ділянці площею 6, 0384 га, кадастровий номер 1210400000:03:035:0212.

Стягнути з державного підприємства « 38 відділ інженерно-технічних частин» (51915, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пр. Аношкіна, буд.181, код ЄДРПОУ 33127487) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОБІЗНЕСБУД» (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Сачка, буд.26, кв.16, код ЄДРПОУ 33127602) 2 436,00 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень 00 копійок) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.06.2014.

Суддя А.Є. Соловйова