№ 39314288, 20.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2014 р. м. Київ К/9991/12529/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Лосєва А.М.

Рибченка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 року та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2011 року по справі № 2а/0370/1521/11 за позовом Приватного підприємства «Нафта Центр» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Нафта Центр» звернулось до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та висновків акту перевірки №1500/23-2/37258919 від 16.03.2011 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 року у даній справі позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що податковим органом на підстав наказу №710 від 15.03.2011 року проведено планову невиїзну документальну перевірку позивача, за наслідками якої складено акт перевірки №1500/23-2/37258919 від 16.03.2011 року.

Як вбачається з наказу податкового органу №710 від 15.03.2011 року, термін проведення перевірки позивача встановлений з 15.03.2011 року по 15.03.2011 року.

Відповідно до акту №1500/23-2/37258919 від 16.03.2011 року, перевірка проводилась з 16.03.2011 року по 16.03.2011 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що наказ №710 від 15.03.2011 року посадова особа позивача отримала 17.03.2011 року, що суперечить приписам п.78.4 ст.78 ПК України.

Таким чином, перевірка була проведена податковим органом із порушенням норм податкового законодавства, тому висновки судів про задоволення позову в цій частині є правомірними.

Разом з тим, висновки судів про задоволення позову в частині визнання протиправними висновків акту перевірки №1500/23-2/37258919 від 16.03.2011 року є помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Під час проведення перевірок органи державної податкової служби мають право вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пп. 20.1.8. п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками.

Таким чином, акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Відповідно до пункту 3 розділу 1, пункту 7 розділу 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації № 984 від 22 грудня 2010 року та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, тобто, він не є обов'язковим до виконання та не тягне сам по собі для платника податків правових наслідків.

За таких обставин, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування цих рішень у відповідній частині із прийняттям нового рішення в цій частині з наведених вище мотивів.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 року та постанови Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2011 року по справі № 2а/0370/1521/11 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними висновків акту перевірки №1500/23-2/37258919 від 16.03.2011 року із прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 року та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2011 року по справі №2а/0370/1521/11 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними висновків акту перевірки №1500/23-2/37258919 від 16.03.2011 року.

Постановити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В решті рішення судів залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписЛосєв А.М. підписРибченко А.О. Павлушко Р.С.