Постановление суда № 39198121, 22.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2014 року м. Київ К-37867/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2010 по справі № 2-а-5783/08/0970

за позовом Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Ліссервіс"

до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

про визнання частково нечинним повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулось до суду із позовною заявою про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 07.10.2008 № 0007932302/0, яким Державною податковою інспекцією позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за червень 2008 року в сумі 10 977,00 грн.

Судом першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено, визнано неправомірним податкове повідомлення-рішення від 07.10.2008 № 0007932302/0 в сумі 10 572,00 грн.

Судові рішення обґрунтовано тим, що суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки чинним законодавством України не встановлено обмеження суми бюджетного відшкодування з ПДВ розміром різниці сум податкового зобов'язання та фактично сплаченого податкового кредиту попереднього податкового періоду.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена позапланова перевірка Товариства з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2008 року, за підсумками якої складено акт від 30.09.2008 № 13061/23-2-22180221.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011), що полягало у неправомірності декларування податкового кредиту у червні 2008 року за податковими накладними, які були отримані позивачем у березні-червні 2008 року.

Ухвалюючи спірне податкове повідомлення рішення, на підставі вказаного акта перевірки, Державна податкова інспекція виходила з того, що відшкодуванню підлягає не фактично сплачені суми від'ємного значення (яке в поточному періоді може утворитись за рахунок від'ємних значень декількох періодів), а лише податковий кредит попереднього податкового періоду, фактично сплачений у даному податковому періоді.

Законом України від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність з 01.01.2011) встановлено сальдовий метод визначення податкових зобов'язань із цього податку, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону).

Згідно положення пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення (різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом), то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З вище наведеної норми вбачається, що попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, а тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а не лише за період, який передував звітному.

Отже, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог ст. 7 Закону № 168/97-ВР не узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, спростовуються належними та допустимими доказами, яким суди надали належний правовий аналіз.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскарженого податкового повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2008 року в сумі 10 572,00 грн.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську відхилити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2010 по справі № 2-а-5783/08/0970 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К Голубєва

А.О. Рибченко