Постановление суда № 39198120, 22.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2014 року м. Київ К-36277/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 у справі № 2а-292/10/2670

за позовом Приватного підприємства "Центрмаркет-2006"

до Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2010 року Підприємством до суду заявлений позов про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 15.01.2010 № 0000102301/0/50, яким позивачеві донараховано суму основного податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ділі - ПДВ) у розмірі 67 062,00 грн. та фінансових санкцій - 33 556,00 грн. за порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названого Закону.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволені.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

При цьому державний податковий орган обґрунтовує касаційну скаргу тим, що позивач неправомірно включив до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним заповненими з порушенням вимог Закону України "Про податок на додану вартість".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена планова виїзна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, за підсумками якої складено акт від 29.12.2009 № 6531/23-209/33989176. На підставі цього акта Державна податкова інспекція прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено ряд порушень у позивача, в тому числі і порушення ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що полягало неправомірному включенні до податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, отриманих від ЗАТ "Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів", оскільки вони заповнені з порушенням вимог Закону України "Про податок на додану вартість", а саме, у податкових накладних такі реквізити як опис товарів, їх кількість, місце розташування юридичної особи не відповідають дійсності (а.с. 79). Вказане порушення, на думку контролюючого органу призвело до заниження ПДВ на загальну суму 67 062,00 грн.

На підставі акта перевірки та зазначених висновків Державна податкова інспекція прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Основні засади державної політики щодо формування податкового кредиту визначені Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011), (далі - Закон № 168/97-ВР).

Так, згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. А відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону покупець має право відобразити сплачені (нараховані) суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Із наведеного випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Судами першої та апеляційної інстанцій були досліджені в судовому засіданні спірні податкові накладні та встановлено, що вини заповнені у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", номенклатура товару та його кількість, а також місцезнаходження контрагента позивача, що зазначені у податкових накладних, узгоджуються з іншими первинними документами, що підтверджують здійснення господарських операцій.

Також, з обставин, встановлених попередніми інстанціями, вбачається, що реальність господарських операцій, які стали підставою для видачі податкових накладних та подальшого формування податкового кредиту сторонами не оспорюється.

Крім того, при дослідженні реєстру отриманих та виданих податкових накладних № 8 та № 10 судами попередніх інстанцій встановлено, що номери та дати накладних, які були зазначені податковим органом в акті перевірки суттєво відрізняються від оригіналів, на підставі яких фактично позивачем було сформовано податковий кредит та копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з п. 1.6 та п. 1.7 Розділу I Порядку оформлення результатів документальних, виїзних планових та позапланових перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327, за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються усі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які стосуються фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства. Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як визначено пп. 2.3.2 розділу II Порядку № 327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства, зокрема, необхідно: - зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; - зазначити перелік документів, що не були надані у ході здійснення перевірки.

Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів/та різного роду висновків щодо дій посадових осіб підприємства.

Тобто, фактично висновки податкового органу (відповідача у справі) здійснені на підставі припущень, що є недопустимим у податкових правовідносинах.

Отже, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог ст. 7 Закону № 168/97-ВР не узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, спростовуються належними та допустимими доказами, яким суди надали належний правовий аналіз.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 у справі № 2а-292/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко