Постановление суда № 38734612, 12.05.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/1943/13-ц 12.05.2014 12.05.2014 12.05.2014

Провадження №22-ц/784/1356/14

Головуюча у першій інстанції: Саукова А.А.

Категорія 37 Доповідач в апеляційній інстанції: Галущенко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

12 травня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Самчишиної Н.В.,

Серебрякової Т.В.

із секретарем - Орельською Н.М.

за участі:

позивачки - ОСОБА_4

представників:

позивачки - ОСОБА_5

відповідачів - ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24.03. 2014 р. за

позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про усунення від права на спадкування,

встановила:

12.07. 2013 р. ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про усунення від права на спадкування.

Позивачка зазначала, що вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_9 з 1997 р. та в силу положень ст.1264 ЦК України є його спадкоємцем четвертої черги.

Після його смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1. спадщину у вигляді земельної ділянки площею 12.31 га. в межах території Партизанського сільської ради Жовтневого району Миколаївської області прийняли його племінниці ОСОБА_7 та ОСОБА_8, як спадкоємці за правом представлення.

Посилаючись на те, що спадкодавець за життя знаходився у безпорадному стані та вимагав сторонньої допомоги, оскільки був тяжко хворий, вона увесь час доглядала та піклувалася про нього, надавала йому матеріальну та іншу допомогу, а відповідачі ухилялися від надання допомоги дядькові та взагалі не навідувалися до нього, позивачка просила суд усунути їх від права на спадкування за правилами ст. 1224 ЦК України.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24.03. 2014 р. в задоволенні позову відмовлено

В апеляційній скарзі позивачка посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм процесуального та матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, лише при одночасному настанні таких обставин як ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, а також доведеності зазначених фактів у їх сукупності, спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

З системного аналізу норм ст. 3 ЦПК України ст.ст. 15, 1224 ЦК України витікає, що право вимоги щодо усунення від спадкування належить особі, яка сама є спадкоємцем відповідної черги, або коли її право на спадкування виникає після усунення негідного спадкоємця від спадкування.

Такий висновок ґрунтується на тому, що у разі усунення негідного спадкоємця спадщина має перейти до іншого за чергою спадкоємця.

Право на спадкування осіб, які проживали зі спадкоємцем однією сім'єю більше п'яти років до часу відкриття спадщини має бути підтверджене відповідним рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, померлий ОСОБА_9 був інвалідом III групи через глухоту, за життя йому була рекомендована легка підсобна праця, він отримував пенсію та мав дохід від передачі земельної ділянки в оренду.

За станом здоров'я був здатний працювати та поратися по господарству, допомагав сусідам та сторонньої допомоги не потребував.

Суду не надано доказів того, що він звертався до будь-кого з проханням про допомогу чи перебував у безпорадному стані.

З довідки, виданої сільським головою від 27.12.2012 р.( а.с.- 10) вбачається, що ОСОБА_4 на день смерті проживала разом з ОСОБА_9

З іншої довідки, виданої тим же сільським головою 23.04.2013 р.

видно, що на час смерті спадкодавця разом з ним ніхто не був зареєстрований та

не проживав ( а.с. -85).

Рішення суду про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю певний час з спадкодавцем до часу відкриття спадщини позивачкою не надане.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив зазначені обставини справи, дав належну юридичну оцінку наданим доказам і прийшов обґрунтованого цими доказами висновку про недоведеність позивачкою того факту, що ОСОБА_9 перебував у безпорадному стані, а відповідачі умисно ухилялися від надання йому необхідної допомоги.

Крім того, суд обґрунтовано виходив з недоведеності порушення права позивачки, оскільки остання не надала доказів того, що вона набула право на спадкування за правилами ст. 1264 ЦК України.

З врахуванням таких висновків судом постановлене правильне та законне рішення про відмову у задоволенні позову.

Посилання суду на те, що відповідачки, як племінниці померлого не відносяться до кола осіб, які за законом несуть обов'язки щодо утримання померлого, не має правового значення у цій справі і не впливає на правильність рішення, оскільки підставами даного позову є ухилення від надання допомоги спадкодавцю, який перебуває у безпорадному стані, передбачене ч. 5, а не ухилення від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, передбачене ч. 3 ст.1224 ЦК.

Доводи апеляційної скарги про перебування померлого у безпорадному стані на час відкриття спадщини та умисне ухилення відповідачів від надання допомоги спадкодавцю не заслуговують на увагу, оскільки належними та допустимими доказами не підтверджені.

Доказам, які надані позивачкою, суд дав належну юридичну оцінку та обґрунтовано відхилив, визнавши їх такими, що з достовірністю не підтверджують наявності обставин, на які позивачка посилалася, як на підставу своїх вимог.

Не спростовує цих висновків суду і наданий до суду апеляційної інстанції виписний епікриз від 06.10.2011 р., оскільки він не містить висновків щодо необхідності призначення стороннього догляду та не підтверджує наявності безпорадного стану після лікування.

Керуючись статями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити, а рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24.03. 2014 р. - залишити без зміни

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: Н.В. Самчишина

Т.В. Серебрякова