Постановление суда № 378569, 02.11.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2006 рокум. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

ГоловуючогоЦуркана М.І. Суддів:Амєліна С.Є.Ліпського Д.В.Кобилянського М.Г.Юрченка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Метал-система» до Хортицької міжрайонної державної податкової інспекції (МДПІ) м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

у с т а н о в и л а :

У липні 2004 року ТОВ «Метал-система» звернулось в суд з позовом до Хортицької МДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішеннявід 17 червня 2004 року № 0000071720/2, яким визначено податкове зобовязання з прибуткового податку громадян в сумі 459,09 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 918,18 грн.

Зазначали, що Хортицькою МДПІ проведено планову документальну перевірку ТОВ «Метал-система» на предмет дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2001 року по 30 вересня 2003 року, про що складено акт перевірки № 15-23-31094539 від 05 березня 2004 року і за результатами його розгляду та в процесі адміністративних оскаржень попередніх податкових повідомлень прийнято спірне рішення.

Посилаючись на те, що сумаподаткового зобов'язання по прибутковому податку з громадян та штрафна санкція визначені необґрунтовано та з перевищенням повноважень контролюючого органу, просили визнати податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2004 року за № 0000071720/2 недійсним.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29 вересня 2004 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 09 грудня 2005 року рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, про задоволення позову.

У касаційній скарзі Хортицька МДПІ, з посиланням на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на них, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що протягом 2001 р., 2002 р. та у першому півріччі 2003 р. підприємство перерахувало ТОВ ТК «Велтон. Телеком» 1131,69 грн., а ТОВ «Люза» 1395, 27 грн. вартості міжнародних телефонних переговорів за рахунок прибутку, який залишився в розпорядженні після сплати всіх податків і зборів, без віднесення витрат до валових.

Також встановлено, що міжнародні переговори не повязані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), охороною праці, тобто ці витрати не пов'язані з веденням статутної господарської діяльності позивача.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції погодився з висновком податкового органу про те, що оплата підприємством переговорів є фінансуванням фізичної особи, а дохід останньої, у такому разі, має бути включений до сукупного оподатковуваного доходу працівника з оподаткуванням за правилами Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян».

Оскільки конкретні особи, які вели переговори, не встановлені, то суми сплачені за телефонні розмови підлягають включенню до сукупного оподатковуваного доходу керівника підприємства, а неналежна сплата до бюджету прибуткового податку останнього є підставою для застосування до товариства санкцій, у порядку передбаченому п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Скасувавши рішення та задовольнивши позов, апеляційний суд виходи з того, що податковим органом не доведений факт отримання фінансової допомоги саме працівниками підприємства, тобто дійшов висновку про безпідставність включення до складу сукупного оподатковуваного доходу керівника сум сплачених за міжнародні телефонні розмови.

Висновки апеляційного суду є правильними.

За змістом ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», платниками прибуткового податку (суб'єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Відповідно до ст.2 Декрету, об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Це означає, що для утримання прибуткового податку з громадян обовязковим є наявність об'єкта і суб'єкта оподаткування.

Відповідальність керівника підприємства за фінансово-господарську діяльність, сама по собі, не передбачена в якості законної підстави для віднесення згаданих витрат до його сукупного оподатковуваного доходу, тобто він є неналежним субєктом оподаткування.

Оскільки, у даному випадку, покриття витрат заподіяних невстановленою особою за рахунок прибутку не охоплюється здійсненням грошових виплат без попереднього нарахування та сплати податку, які є передумовою такої сплати, то апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про помилкове застосування щодо позивача штрафних санкцій передбачених п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За наведених обставин доводи касаційної скарги цих висновків апеляційного суду не спростовують, а посилання на ст.105 КАС України, як підставу скасування рішення, некоректне, оскільки зазначена норма містить вимоги щодо форми і змісту адміністративного позову і не стосуються позовів заявлених до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України.

За правилами ч.1 ст.224 КАС України, якщо апеляційний суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 223, 230 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Хортицької міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, апостанову Запорізького апеляційного

господарського суду від 9 грудня 2005 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

Головуючий М.І. Цуркан

Судді: С.Є. Амєлін

М.Г.Кобилянський

Д.В.Ліпський

В.В.Юрченко